Підсумки міжнародної конференції «Молдова, Грузія, Україна: проблема окупованих територій та заморожених конфліктів», Київ, 25 листопада 2015 року
25 листопада 2015 року український фонд «Майдан закордонних справ» та Інститут стратегічних чорноморських досліджень у партнерстві та за фінансової підтримки фондів Конрада Аденауера і Ганса Зайделя провели міжнародну конференцію «Молдова, Грузія, Україна: проблема окупованих територій та заморожених конфліктів». У роботі заходу взяли участь понад 100 осіб, зокрема, представники зовнішньополітичних відомств і громадських організацій Молдови і Грузії, представники неурядового сектору і аналітичних центрів України, журналісти, що спеціалізуються на міжнародній та безпековій тематиці.
Конференція засвідчила, що попри відмінності у причинах виникнення конфліктів, їх розвитку у часі, дипломатичних механізмах їх розв’язання, вони мають багато спільних рис, а найголовніше у них спільний «корінь зла». Миру, стабільності та безпеці нашого регіону найбільшою мірою загрожують імперські амбіції Кремля. Теорії змов і керованого хаосу на сьогодні міцно укоренилися у «політичному несвідомому» кремлівської верхівки та широкого загалу. Їх трактування новітньої історії, зокрема, причин та процесу розвалу СРСР не передбачає інших пояснень, ніж результат «підступних дій» Заходу, а вибір європейського вектору розвитку пострадянськими країнами та вступ деяких з колишніх радянських сателітів в НАТО як територіальні зазіхання на «споконвічні руські землі». Отже, намагаючись протидіяти «глобальній змові» Заходу, але за умов відсутності ресурсів такого ж порядку, кремлівські стратеги створюють і використовують «заморожені конфлікти» у якості інструментарію реалізації «національних» інтересів, зокрема, поширення свого впливу на пострадянські країни. Важливими чинниками, що супроводжують успіх цієї політики є усталена на пострадянському просторі культура корупції, розвинута організована злочинність та криміналітет, відсутність спроможних політичних еліт в держав-об’єктів російської агресії, незбалансована етнічна, соціальна політика, прогалини у формуванні єдиної політичної нації, особливо у місцях компактного проживанні етнічних росіян чи анклавів «радянських людей», які заповнюються засобами масованої російської пропаганди і підривною ідеологію на кшталт «руського міру». При цьому, в Кремлі з самого початку усвідомлюють безперспективність міжнародного визнання створюваних «чорних дір» - зон конфліктів, а також неможливість забезпечення там пристойного рівня життя, що робить жителів неконтрольованих та невизнаних утворень приреченими бути утриманцями, а водночас і заручниками Москви. Не став винятком і анексований Крим.Спалахи тероризму у Європі, війна на Близькому Сході, а ще більше – анексія Криму і військова агресія Росії на Донбасі створюють нову реальність, а отже і необхідність переосмислення підходів до розв’язання так званих «заморожених конфліктів». Експерти погодилися із тим, що маючи схожі проблеми і єдине джерело їх виникнення, ситуація із відсутністю активних зв’язків між трьома країнами є анормальною. Отже існує нагальна необхідність об’єднання зусиль як на урядовому рівні, так і між представниками громадянського суспільства, правозахисних і аналітичних структур України, Молдови і Грузії. Оцінки, ідеї і поради офіційним структурам та можливі спільні проекти неурядового сектору можуть зробити позитивний внесок у розв’язання наявних на території Грузії, Молдови та України конфліктів. Спільними зусиллями необхідно створювати доказову базу причетності РФ до розпалювання конфліктів та блокування їх вирішення. Така взаємодія могла б стати доброю основою для створення нового консультативного формату («3+2» Україна, Грузія, Молдова + США і ЄС) з метою координації дій із здійснення тиску на Росію та забезпечення реалізації «політики невизнання», а у перспективі і вирішення конфліктів. У форматі «3+2» також можна було б реалізовувати проекти створення/підтримки громадянського суспільства у зонах «заморожених конфліктів» та на тимчасово окупованих територіях.
«Трійка», разом з іншими країнами, могла б створити в ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організаціях своєрідні майданчики для роботи по російській тематиці. При цьому, громадянське суспільство, особливо правозахисники, мають стати невід’ємною складовою усіх переговорних форматів та міжнародних форумів за участю офіційних делегацій (представники НУО трьох держав були єдині в тому, що державні інституції в усіх державах ігнорують думку і не використовують їх потенціал). Окрім власне «конфліктної тематики», «трійка» має систематично вносити і обговорювати питання порушення Росією прав людини як на контрольованих нею територіях інших держав, так і на території РФ в цілому.
Беручи до уваги обрання України непостійним членом РБ ООН, офіційний Київ міг би вносити (зокрема, від імені Грузії і Молдови) до порядку денного питання, а також проекти резолюцій щодо розв’язання «заморожених конфліктів». Окремою ініціативою могло б стати міжнародно-правове врегулювання питання із моніторингом прав людини на територіях самопроголошених республік, доступом туди міжнародних гуманітарних та правозахисних організацій, механізму санкцій щодо країн, які порушують права людини та блокують їх дотримання на території інших.
Нагальною є потреба для МЗС України запровадити систематичний моніторинг і публікацію звітів щодо порушення прав людини в анексованому Криму та на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Враховуючи застосування Росією і її сателітами єдиної практики порушення прав і свобод на контрольованих Москвою територіях, доцільно об’єднати у такому звіті усі наявні факти порушень у Придністров’ї, Південній Осетії, Абхазії і Нагорному Карабахі, а також інформацію про стан дотримання прав людини в Росії.
Зважаючи на факти підготовки на території анексованого Криму, а також участь так званих керівників силових відомств Придністровського регіону Республіки Молдова у терористичній діяльності на території України, постає питання запровадження окремих санкцій у зв’язку із підтримкою тероризму. Втім, юридичне невизнання так званих «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями значно ускладнює ініціювання такої реакції на міжнародному рівні.
Корупція і організована злочинність є одними з ключових інструментів РФ у «зламуванні» державності країн-об’єктів агресії, а також в утриманні маріонеткових режимів, отже ця проблематика має стати однією з ключових.
Виходячи з того, що «трійку» об’єднує прагнення вступу до ЄС, слід координувати зусилля для формування у рамках Східного партнерства механізмів, що сприяли б розв’язанню «заморожених конфліктів».
Інтернаціоналізація «заморожених конфліктів» є одним з пріоритетів, і залучення до своєрідної коаліції Польщі і Румунії, а також країн Балтії, які можуть стати об’єктами агресії з огляду на наявні «руські анклави», є цілком логічним кроком.
В цілому, результати конференції свідчать про наявний невикористаний потенціал і нагальну необхідність об’єднання зусиль урядів і громадянського суспільства країн, що потерпають від наявності окупованих територій та «заморожених конфліктів». Врахування досвіду гарячої фази і процесу врегулювання із латентною участю Росії, вироблення спільних позицій та координація дій на міжнародній арені, є критично важливими елементами розв’язання конфліктів та унеможливлення їх створення у майбутньому.
Фоторепортаж з конференції за посиланням.
