Чому і як Україна досі ділить рибу з Росією

Судячи з реакції українських ЗМІ на скандальне засідання українсько-російської комісії з розподілу квот на вилов риби в Азовському морі, а точніше майже її відсутність, зробив висновок, що тема риби в Азовському морі невідома українському суспільству.

Андрій КЛИМЕНКО

Керівник Моніторингової групи «Майдану закордонних справ» та «Інституту чорноморських стратегічних досліджень», головний редактор BlackSeaNews, Ялта-Київ

Україна переконала весь світ розглядати свої проблеми з російськими в Азовському морі, а якесь держагентство говорить що все нормально, ми тут разом рибалимо.

Судячи з реакції українських ЗМІ на скандальне засідання українсько-російської комісії з розподілу квот на вилов риби в Азовському морі, а точніше майже її відсутність, зробив висновок, що тема риби в Азовському морі невідома не лише українському суспільству, а й нашим провідним медіа. І це не дивно, бо тема ця дуже специфічна і вузькогалузева, і таких в українсько-російських відносинах ще багато.

Останнім часом увага окремих ЗМІ була прикута до ситуації в Азовському морі в зв'язку з затриманням там суден, що йдуть в українські порти Маріуполь і Бердянськ. В основі цих процесів лежить Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, підписаний Україною і Росією в 2003 році. Зате в рибній темі є два договори, які мають ще довшу історію.

Більше 25 років тому, 24 серпня 1992 року, уряду України і РФ підписали угоду про співпрацю в галузі рибного господарства. Воно діє і є в законодавчій базі України. Там все дуже коротко - про дружбу, добросусідські відносини, свободу рибальства, права кожного боку тощо.

Дві країни домовилися, що так як риби в Азовському морі вже мало, то треба моніторити запаси її основних видів, і виходячи з цих прогнозів домовлятися про квоти вилову для рибалок України і Росії. У вересні 1993-го на основі міжурядової угоди підписали інше, відомче - між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості з одного боку, і Комітетом Російської Федерації з рибальства з іншого. І ця угода теж діюча - вона кілька конкретизує попередню. Тільки назви відомств трохи змінилися.

Згідно з цими договорами, для розподілу квот науково-дослідні інститути - український ПівденНДРО і російський Азово-Чорноморський - протягом року роблять контрольні вилови риби в Азовському морі і всілякі специфічні дослідження. Чверть століття відомства України і Росії щорічно збиралися і ділили квоти - скільки і кому ловити кільки, піленгаса, бичка та ін. У 2017-му їх зустріч відбулася в РФ, а в цьому році вирішили зібратися в Києві.

Ті, хто вперше чує цю історію, справедливо запитують - як може бути так, щоб на п'ятому році війни українські державні органи ділили з російськими квоти на вилов риби в Азовському морі? А особливо після того, як вже шостий місяць в цьому морі берегова охорона ФСБ затримує судна, що йдуть в українські порти.

Справа в тому, що в 2014 році не було зроблено те, про що говорили багато дипломатів, експерти та військові - провести інвентаризацію договірної бази, яка існує між Україною і Росією. А це тисячі документів. І все їх треба було переглянути ще тоді.

А тепер виходить так: через майже 5 років війни ми нарешті вирішуємо розірвати Договір про дружбу і співробітництво. Тільки зараз ми вийшли на те, що треба встановити державний морський кордон в Азовському морі. А тим часом рибальські чиновники України і РФ всі ці майже п'ять років вирішували свої питання, як в анекдоті про сторожа - хто що оберігає, той те і має. І ті, і інші вже мають великі рибальські династії, пов'язані з ними або афілійовані приватні підприємства тощо. Тому нічого страшного, вирішило Держрибагентство України, якщо ми і зараз зберемося зі своїми російськими колегами з рибного бізнесу і розподілимо квоти.

В кінці березня цього року Кримський департамент закордонних справ зробив дослідження по незаконному видобутку природних ресурсів окупованого Криму. Мова йде не тільки про нафту і газ на морському шельфі, а й про рибу. І ось яка цікава ситуація. До окупації Криму Росія в середньому добувала в Азовському і Чорному морі тільки 30 тис. Тонн риби. Це сумарні обсяги вилову підприємств Краснодарського краю, Ростовської області, Ставропольського краю і Волгоградської області. Такі показники трималися сім років, з 2007-го.

Після окупації Криму в рибальському галузі Росії в Азово-Чорноморському басейні почалися дива. У 2014 році - 51 тис. Тонн, в 2015-му - 102, в 2016-м - 103, і ​​2017-го - 90. Зростання в три рази! Звідки риба, якщо її з року в рік все менше.

Обсяги вилову риби Російською Федерацією в Азово-Чорноморському басейні, тис. Тонн

І як відомо, в економіці і рибальської галузі зокрема чудес не буває. Вся ця риба - українська, виловлена ​​за квотами захопленого Криму. Тобто всі ці роки окупації Держрибагентство України дарувало колегам по бізнесу з Росриболовлі свої кримські квоти. Тому визнавало, що Крим - це територія Росії.

Ще трохи про чудеса. До березня 2014 риболовлею в неокупованими Криму займалися 89 суб'єктів господарської діяльності - підприємства або окремі люди. У 2015-му був уже 181 господарський суб'єкт. В кінці 2016- го - 267, а в 2017 - 304.

Тобто кількість юридичних осіб, що займаються виловом риби в Криму, зросла більш ніж в три рази. Виходить, що в Криму рибальський бум? Нічого подібного. Просто з тих пір на кримські квоти зареєструвалися рибалки з інших регіонів Росії - навіть з Північного Кавказу, Чечні і Інгушетії. А відповідні дозволи видає Росриболовля.

І саме з цими чиновниками делегація Держрибагентства України зібралася 23-25 ​​жовтня в лісовому готелі на Бориспільському шосе, щоб розділити квоти на вилов риби в Азовському морі.

Далі ситуація розвивалася так. За тиждень до цього представництво президента України в АР Крим заявило, що вважає неприпустимим подібний захід. Представники Державної прикордонної служби, згідно з моїми джерелами, після цього відмовилися від подальшої участі в цих заходах. Мовляв, нам що, роздвоїтися? З одного боку ми з російськими воюємо, а з іншого - домовляємося про рибу. Кримський народний депутат України Рефат Чубаров і кілька його колег приїхали на засідання і сказали, що його не буде. Їх намагалися вмовляти і задавали цілому важливе питання - а як бути рибалкам?

Тут слід враховувати два аргументи.

По-перше, що відзначили керівники представництва Президента в АРК, нардеп Чубаров і його колеги, Росриболовля відкрила в окупованому Криму свою філію, і керівник делегації РФ на київському засіданні неодноразово там був. За великим рахунком цього чиновника не повинні були впустити в Україну, а коли і впустили - то депортувати, тому що за українським законодавством він є злочинцем, які порушили наші кордони.

По-друге, як я вже згадував, інтереси української сторони більше 20 років представляв науковий інститут ЮгНІГО. А він розташований в Керчі, і після окупації став фактично військовим трофеєм РФ. Потім, як не дивно, це наша державна наукова установа стало філією російського інституту, який бере участь у встановленні рибних запасів в Азовському морі з боку Росії. І наші «рибні» чиновники досі вважають, що в таких умовах можна про щось домовлятися і тим більше щось підписувати.

Тому народні депутати і представництво президента України в АРК зірвали захід, і на моє глибоке переконання, правильно зробили. Інакше ми б дали самі собі ляпас. Переконавши весь світ - американців, ЄС і ООН - розглядати наші проблеми з російськими в Азовському морі як агресію з боку РФ, якесь держагентство говорить - так все нормально у нас, ми тут з російськими друзями рибу ловимо.

А що наші рибалки? Це дуже важливе питання. Справа в тому, що вже більше півроку вони далі ніж на п'ять миль від берега не ходять. Вони знають, що там піратством російські прикордонники ФСБ, а значить є ризик потрапити в російську в'язницю. Як сталося з екіпажем з Херсонської області, ловівшего рибу в районі кримського мису Тарханкут, і ще двома людьми, які рибалили в затоці Сиваш, тобто близько до території окупованого Криму.

Тому наші рибалки повинні Богу молитися, щоб Україна якомога швидше встановила лінію морського кордону в Азовському морі - зараз, нагадаємо, його фактично визначають по лінії прибою.

Щоб встановити межу, нам треба прийняти закон - і кілька законопроектів уже лежить у Верховній Раді. А також сказати, що в Азовському морі діє Конвенція ООН з морського права, згідно з якою 12 миль територіальної, і 12 миль прилеглої зони - тобто фактично майже половина Азовського моря - належить нам.

А якщо Росія проти, то згідно з міжнародною практикою ми повинні заявити, що поки питання не врегульоване між обома сторонами, море слід ділити по так званій «серединної лінії» - це якщо провести пряму лінію від Керчі до Маріуполя, де все, що зліва - то є вже більше 60% акваторії - наше. І тоді українські прикордонники і військово-морські сили матимуть конституційний обов'язок охороняти лінію морського кордону, в тому числі риболовлю - як це робиться в усьому світі. Тільки тоді у наших рибалок не виникне питань, де рибу ловити можна, а де ні. І це не потрібно узгоджувати з РФ. Це визначено тією ж Конвенцією.

Сьогодні в Європарламенті мають проголосувати за резолюцію по Азовському морю. Вчора ж виступала Федеріка Могеріні, яка відповідає за зовнішню політику ЄС в цілому. Міжнародні організації підтримують нас. І вони можуть допомогти нам вирішити цю кризу - і за допомогою санкцій, і посиленням тиску на Росію. Там є свої важелі, їх уже використовують. Але перш за все Україні доведеться дуже швидко розібратися зі своїми угодами самої.

Експерти
Олександр Поліщук

Олександр Поліщук

Військовий дипломат, експерт з питань оборонного будівництва та безпеки. Публікації
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Дмитро Новак

Дмитро Новак

Заступник голови правління, фінансовий директор Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації