Олександр Поліщук
генерал-майор запасу
експерт фонду «Майдан закордонних справ»
15 травня відбулося засідання ради національної безпеки Грузії, присвячене підготовці делегації на чолі з президентом Георгієм Маргвелашвілі до участі у Брюссельському саміті НАТО, що відбудеться 11-12 липня у новозбудованій штаб-квартирі Альянсу.
У рамках саміту буде проведено спеціальне засідання Комісії Грузія – НАТО на рівні голів держав та урядів країн Альянсу. Цей формат особливого партнерства між Грузією й НАТО було встановлено у вересні 2008 року у відповідь на збройну агресію Росії проти цієї кавказької країни.
Для України такий формат особливих відносин з Альянсом було запроваджено ще у 1997 році. Однак через неврегульованість з Угорщиною спірних питань у галузі мови навчання на Закарпатті засідання Комісії Україна – НАТО за участю президента Порошенка в рамках цього саміту не відбудеться.
Україна та Грузія практично паралельно в часі реалізують політичний курс на вступ до НАТО. Проте різниця між досягненнями на цьому шляху величезна, і, на жаль, не на користь України.
Очікування керівництва Грузії від саміту є виправдано високими. Грузини розраховують отримати від союзників «адекватне визнання» досягнутого прогресу в євроатлантичних реформах та офіційне рішення щодо започаткування для Тбілісі першого циклу реалізації Плану дій щодо членства в НАТО. І грузинам є чим аргументувати свої сподівання та амбіції.
Грузія, поділяючи демократичні цінності Альянсу, готова суттєво посилити його оборонні спроможності, що неодноразово доводила практично. Так, на початку операції НАТО в Афганістані Грузія розгорнула двотисячний військовий контингент у найбільш небезпечних провінціях Гільменд та Кандагар. Після виведення основних сил союзників з Афганістану у 2012 році Грузія залишилася у складі нової Тренувальній місії НАТО в цій країні. На сьогодні її контингент складається з 872 військовослужбовців. Це четвертий за чисельністю військовий контингент після США, ФРН та Італії. Від України в цій місії задіяно лише 11 військовослужбовців. Грузини обґрунтовано вважають, що через участь в операціях НАТО вони забезпечують високу боєздатність своїх збройних сил та набуття ними бойового досвіду і вміння взаємодіяти з військовими підрозділами країн Альянсу. Сьогодні НАТО активно використовує територію Грузії, її інфраструктуру й логістику для транзиту військ до Афганістану та їхнього забезпечення. З цією метою Грузія модернізувала відповідно до стандартів Альянсу ключові аеропорти та морські порти.
Тбілісі також має значні успіхи у досягненні цивільних критеріїв членства в НАТО. Зокрема, експерти відзначають значні зусилля та прогрес Грузії у зміцненні демократії, лібералізації економіки, реформуванні судової системи та спеціальних служб, забезпеченні верховенства права і свободи ЗМІ, проведенні прозорих та вільних виборів. Ця країна також демонструє стабільність і послідовність у своїх прагненнях до членства в Альянсі незалежно від перебування при владі різних політичних сил.
Грузія територіально незрівнянно менша за Україну, її населення становить близько 3,7 мільйона осіб, а чисельність збройних сил – усього 33 тис. військовослужбовців. Подібно до України Грузія має обмежені можливості самостійно протистояти збройній агресії Росії. Близько 20% її території фактично перебуває під російською окупацією.
Однак усе це не заважає західним аналітикам досить високо оцінювати шанси країни на отримання в ході Брюссельського саміту Плану дій щодо членства в НАТО та в подальшому можливого запрошення до вступу в Альянс. Підставами для таких прогнозів є цілком конкретні та прагматичні результати, яких досягла Грузія на шляху просування до НАТО.
На відміну від Грузії, нинішня українська влада намагається за гучними деклараціями й піар-кампаніями приховати доволі скромні за обсягами та сумнівні за якістю наслідки реформ щодо відповідності євроатлантичним стандартам. Більш детально проблеми співпраці між Україною й НАТО проаналізовані у попередній публікації «Майдану закордонних справ».
На додачу до цього в четвер, 17 травня, розгорівся скандал навколо затримання Службою безпеки України в Києві громадянина Чехії, який начебто намагався за посередництва співробітника-земляка з офісу НАТО провернути оборудку з продажу пристроїв для прослуховування. Чеський дипломат уже залишив територію України. Але інтрига залишилася – чи так усе було насправді, як це намагається подати СБУ, чи, може, у такий спосіб його керівництво реагує на рекомендації Альянсу про необхідність невідкладного реформування цього державного органу.
У зв’язку з цим Україні важко розраховувати на значний прорив у відносинах з НАТО під час проведення Брюссельського саміту. Розчароване Києвом керівництво Альянсу не демонструє високої зацікавленості у проведенні засідання Комісії Україна – НАТО, залишаючи вирішення проблем взаємовідносин з Угорщиною на відкуп Україні. Як компенсацію Порошенку пропонують виступити під час засідання країн – учасниць Тренувальної місії НАТО у Республіці Афганістан та провести низку двосторонніх зустрічей.
На жаль, у кулуарних бесідах неможливо вирішити важливі питання координації зусиль з Альянсом у справі боротьби з російською збройною агресією та путінською пропагандою або отримати запрошення до участі України у Програмі посилених можливостей чи до Плану дій щодо членства в НАТО.
Колись, у далекому 2005 році, глава Місії Грузії при НАТО звернувся до глави Місії України при НАТО з пропозицією координувати свої дії та швидкість просування до членства в Альянсі. Тоді наш посол по-дипломатичному ввічливо відповів колезі, що Україна суттєво випереджає Грузію в цих питаннях і ми готові ділитися своїм досвідом євроатлантичної інтеграції з нашими грузинськими друзями, але не маємо намірів їх чекати.
Сьогодні нам потрібно звертатися по допомогу й повчитися у наших грузинських побратимів, як вести щоденний «бізнес» з НАТО. Але за державу прикро й соромно…
