Юрій Смєлянський
економіст, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
спеціально для "Обозреватель"
Почнімо з демократії. Демократія серед усього означає різноманіття: різноманіття поглядів, різноманіття позицій, різноманіття сприйняття тієї дійсності, яка оточує людей. Тобто це - одне з визначних прав вільної людини. Вона самостійно формує свої погляди.
З моменту окупації Криму, Росія системо намагається розмити стіну невизнання окупації, невизнання того, що Російська Федерація після окупації території Криму в односторонньому порядку ухвалила рішення про анексію території Криму. І цю задачу Росія намагається вирішувати системно. Вона прагне аби це неприйняття, а якщо говорити образно - стіна, ставала все тоншою і руйнувалася. Вони йдуть навіть на те, що фінансують приїзд або ж якихось індивідуальних осіб із західних країн-партнерів України, або делегацій цих країн, для того, аби потім на весь світ "горланити" і показувати: "А ось ви бачите, а оці екс-депутати, екс-прем'єри, діючі депутати сільських общин і т.д. визнають Крим російським".
Упродовж 3,5 років ми вже бачили таке неодноразово, коли приїжджає делегація мерії з якогось села в Італії, Іспанії, Німеччина або Греції і це подається як картинка: "Та не звертайте уваги на те, що представництво цієї держави в ООН голосувало за невизнання окупації Криму, і що Крим, на їхню думку, залишається українською територією. Ось бачите, до нас делегації їдуть, і люди кажуть зовсім інше, тобто все це не так". І ця робота продовжується.
Або інший аспект сприйняття окупації Криму у Європі. А чи насправді турбує сьогодні населення, наприклад, Австрії або, скажімо, Болгарії війна, яка відбувається в Україні? Для них це щось дуже далеке і не зовсім зрозуміле, тому, що жителі Австрії, напевно, досі не бачать різниці між Україною і Росією. Якщо у Німеччині сьогодні ще все ж таки існує на рівні країни в цілому провина за усе те, що відбулося під час Другої світової війни, фашизм і т.д., то Австрія за ці питання не переживає зовсім. А, наприклад, громадян Болгарії турбує те, що відбувається у них в країні. І цей інтерес закінчується на болгарському узбережжі Чорного моря. Те, що відбувається на протилежному узбережжі, громадян Болгарії не турбує.
Хто поїде у черговий раз до Криму - незрозуміло. І тут питання не у прізвищі. До якої політичної сили належать люди, які погодилися їхати? І, напевно, допустимо так стверджувати, за рахунок тих грошей, які сплатять з бюджету Російської Федерації за їхню поїздку і присутність в Криму. Адже увесь цей час Російська Федерація досить тісно працює як з лівими, так і з правими європейськими радикалами для того, щоб розгойдувати ситуацію всередині європейських країн, аби порушувати цілісність Європейського Союзу, цілісність західної цивілізації і всі ті ціннісні позиції, на основі яких західна цивілізація існує і сприймає все, що відбувається у світі.
Тут допустимо поставити питання й по-іншому. А чи все ми, Україна, як держава, зробили для того, щоб сприйняття того, що відбувається у нас в країні, було інакшим в Австрії, Німеччина та інших країнах? Напевно, ні, раз з'являються люди, які погоджуються на такі поїздки.
Чи порушена у нас хоча б одна кримінальна справа за порушення правил перетину державного кордону України? Адже вони не поїдуть через Україну, не братимуть дозволу в СБУ на право в'їзду на окуповану територію. Ні. Вони поїдуть через Москву або ще якось по-іншому. Ось вони порушують правила перетину державного кордону України. За це передбачено термін до 8 років.
З усіх тих поїздок, які вже відбулися, чи подали на когось із цих людей у міжнародних розшук у зв'язку з тим, що на них заведена кримінальна справа? Я не знаю, але така інформація жодного разу не попадалася. А якщо немає наслідків з точки зору відповідальності за такі порушення - чого б не поїхати, якщо це все ще й оплачується? Проста людська логіка. Це неправильно, звісно, це - порушення наших законів.
Ще раз підкреслюю, що ми не контролюємо кримську частину свого власного кордону. Але, напевно, ми не все робимо для того, щоб Росії було все складніше приваблювати представників західних країн для відвідування Криму. Окупаційні ЗМІ у Криму заявляють про те, що 21 вересня Крим відвідає брат короля Швеції. Нібито він хоче випускати в Криму вино на честь сім'ї Романових. Зайдіть на сайт міністерства закордонних справ України - жодної реакції з цього приводу, жодної інформації.
Напевно, було би правильно, щоб уряд України, Президент України, відповідні спецслужби, Міністерство закордонних справ дали суспільству відповідь, чому це відбувається і що вони роблять для того, аби таких відвідувань не було, або їх мінімізовували зараз і надалі. Які труднощі у них виникають при цьому і як вони ці труднощі збираються побороти? Влада непослідовна у реалізації цієї політики.
На цей так званий Ялтинський економічний форум, який окупанти організовують в Криму, затягують іноземців аби показати його значення. От тільки ефекту жодного немає. Ситуація в Криму все одно кращою від цього не стає, туди все одно не йдуть інвестиції, все одно там не збільшується, а лише зменшується кількість робочих місць. І уряди країн, наших західних партнерів, все одно продовжують залишатися на позиціях неприйняття окупації і на позиціях того, що Крим - це невід'ємна частина суверенної території України.
А колишні депутати, колишні міністри (як приїжджав колишній прем'єр-міністр Японії) або діючі депутати різних рівнів від дрібних сіл до селищ, міст, які відвідували Крим - переважно це представники або правих, або лівих радикалів.
Над цим потрібно працювати системно, у першу чергу нам самим, а не сподіватися на те, що раз представники 100 країн проголосували в Організації Об'єднаних Націй за резолюцію про те, що Крим - це невід'ємна частина України, то вони й самі все робитимуть. Щось можуть, чогось не можуть. Вони так само певною мірою обмежені рамками тієї ж демократії і законодавствами своїх країн. У цих країнах звикли поважати закон і право. І для того, щоб ці механізми працювали чіткіше у розумінні "не можна туди їздити", України, у першу чергу, повинна вести відповідну роботу.
Як Україна може вимагати від громадян країни, наших західних партнерів "Не їздіть туди", якщо наші чиновники вільно їдуть у Крим, тому, що мають там активи, нерухомість, або їм просто хочеться там відпочити. Чи маємо ми моральне право вимагати інших не їздити? Ми у себе повинні чітко намалювати ці червоні лінії. А їх поки-що немає.
