Олександр Поліщук
експерт Фонду "Майдан закордонних справ"
Підписана 18 вересня 2018 року угода про стратегічне партнерство між США та Польщею відкрила нову сторінку в історії трансатлантичної спільноти. На перший погляд, цей документ є лише черговим логічним кроком у розвитку двосторонніх відносин між країнами. Водночас подія має більш широке та визначальне значення для всього Альянсу. Фактично вона ознаменовує завершення епохи ухвалення в НАТО політично доцільних рішень, завдяки яким Польща, Чехія та Угорщина у 1999 році, а Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія – у 2004-му без особливих зусиль набули членства в Альянсі. Прийняття до НАТО у 2009 році Албанії та Хорватії також було радше наслідком політичного консенсусу, аніж розрахунком на посилення військового потенціалу Альянсу за рахунок цих країн.
Російська збройна агресія проти України стала «витверезним душем» для НАТО та змусила політичне керівництво Альянсу шукати реальних механізмів зміцнення індивідуальних та колективних оборонних спроможностей. Політичний прагматизм та жорсткі економічні розрахунки визначають стан сьогоднішньої політики НАТО. Каталізатором цього підходу став президент США Дональд Трамп, який критикує європейців за «м’якотілість» та нездатність економічно й мілітарно протистояти російській загрозі.
У цьому зв’язку пропозиція президента Анджея Дуди, яка передбачає будівництво американської військової бази на території Польщі, є своєрідним сигналом нового підходу до національної безпеки. Готовність Варшави виділити 2 млрд дол. США на практичну реалізацію проекту є найбільш переконливим аргументом для американського президента, передусім як для бізнесмена, який розуміє фінансову вигоду від подібної домовленості.
Водночас для Дональда Трампа як політика пропозиція польського лідера капіталізується в актив для продовження дискусії з європейцями щодо безпекових питань та подальшої трансформації НАТО.
Наразі на півночі Польщі, у містечку Редзікові (Redzikowo) неподалік Слупська з 2016 року ведеться будівництво об’єкта протиракетної оборони, вартістю приблизно 300 млн дол. Систему ПРО Standard SM-3, яка призначена для перехоплення і знешкодження балістичних ракет, випущених з території Ірану, Сирії та Північної Кореї, обслуговуватимуть близько 200 військовослужбовців США. Будівництво об’єкта здійснює турецька компанія, яка не вклалася у передбачені строки завершення робіт у квітні 2018 року. За оцінкою фахівців реалістичним строком введення системи в експлуатацію є 2020 рік.
Крім того, у рамках програми «Європейська ініціатива перестрахування» (англ. The European Reassurance Initiative), яку започаткувала у 2014 році адміністрація президента Сполучених Штатів Барака Обами у відповідь на російську агресію проти України, НАТО провело операцію «Атлантичне рішення» (англ. Operation Atlantic Resolve) із розгортання впродовж 2014-2015 років на східній передовій «лінії оборони» бронетанкової бригадної бойової тактичної групи США. До складу групи входить близько 3500 військовослужбовців, 87 танків «Абрамс», 144 бойових машини піхоти «Бредлі», 18 самохідних гаубиць «Паладин», 419 броньованих автомобілів «Хаммер». Група також отримала посилення у складі бригади армійської авіації, на озброєнні якої перебуває 86 бойових вертольотів.
Основна частина бригадної бойової тактичної групи наразі дислокується у місті Жагані на заході Польщі, у одному військовому містечку з 34-ю бронетанковою кавалерійською бригадою 11-ї бронетанкової дивізії ЗС Польщі. Окремі елементи групи розгорнуті також у Естонії, Румунії, Болгарії та Німеччині. У разі військової агресії Росії проти країн Альянсу бойова тактична група буде готова застосувати важке озброєння, яке передбачається розмістити на складах у Європі.
Ротація військ, що входять до складу бойової тактичної групи, здійснюється на безперервній основі кожні дев’ять місяців. У перший рік (2015) бюджет підтримки військ США, додатково розгорнутих у Європі, становив 985 млн дол., у 2017-му він збільшився до 3,4 млрд дол. У 2018 році адміністрація президента Трампа планує витратити на ці потреби 4,8 млрд дол.
Таким чином, прийняття пропозиції президента Анджея Дуди щодо розгортання на постійній основі у Польщі американських підрозділів дозволить Пентагону суттєво заощадити кошти через відмову від ротацій військ, які вже перебувають на території Європи, зокрема у Польщі.
Крім того, Варшава заявила про готовність прийняти на своїй території всі американські підрозділи, які зараз базуються в Німеччині. Емоційну погрозу стосовно можливого виведення американських військ з території Німеччини президент Дональд Трамп адресував канцлеру ФРН Ангелі Меркель напередодні Брюссельського саміту НАТО.
Підрозділи збройних сил США квартирують на території Німеччини вже понад 70 років – з часу завершення Другої світової війни. Історично так склалося, що американські військові бази переважно зосереджені на півдні ФРН, у землях Баварії, Баден-Вюртемберзі та Гессені. Важливими центрами управління військами досі залишаються Франкфурт-на-Майні та Штутгарт (тут дислокується Європейське командування ЗС США). За часів холодної війни на території Західної Німеччини було розташовано близько 250 американських військових баз. На сьогодні їх залишилося тільки 30. І це лише сухопутних військ!
На додачу до цього в Німеччині знаходиться потужне авіаційне угрупування ЗС США. Найбільша авіаційна база США «Рамштайн» розташована поблизу міста Рамштайн-Мізенбах землі Рейнланд-Пфальц. Тут дислокується 521-ше авіаційне крило транспортної авіації ВПС США, яке виконує завдання з підтримки операцій, які Сполучені Штати проводять у Європі, на Близькому Сході та в Африці. На цій базі також розташований штаб протиповітряної оборони НАТО, що взаємодіє з батареями комплексів ППО «Патріот», розгорнутими неподалік містечка Баумгольдера (Baumholder). Також поблизу авіаційної бази у місті Ландштулі (Landstuhl) розміщується найбільший американський військовий шпиталь, котрий обслуговує як військовий персонал, який проходить службу в Європі, так і військовослужбовців, задіяних в операціях в Афганістані та Іраку (зокрема українських миротворців).
Бойова авіація США представлена на території Німеччини 480-ю винищувальною ескадрильєю, що дислокується поблизу Шпангдалема (Spangdahlem) у землі Рейнланд-Пфальц. Наразі ескадрилья переозброюється з F-16 на сучасні винищувачі 5-го покоління F-22 та F-35. Однак найбільш важливою є авіаційна база США поблизу містечка Бюхеля (Büchel), де знаходяться 20 ядерних авіаційних бомб В-61, призначених для застосування з німецьких літаків «Торнадо» на випадок війни.
Виходячи з цього, навіть гіпотетично неможливо здійснити передислокацію всіх американських баз з Німеччини до Польщі. Проте цілком імовірно, що у разі успішних негоціацій зі США на території Польщі може бути додатково розгорнутий американський армійський корпус. З метою прийому додаткових американських військ Польща також буде змушена здійснити масштабну реконструкцію морських портів. Таким чином, навіть членство в НАТО Варшава не сприймає як гарантію своєї національної безпеки, докладаючи зусиль та ресурсів, спрямованих на підвищення власних оборонних спроможностей.
