Чи почнеться війна на Далекому Сході?

Недарма виступ Державного секретаря США Рекса Тіллерсона на спеціальному засіданні Ради Безпеки ООН 28 квітня визначив основні моменти актуальної стратегії Вашингтона щодо протидії північно-корейській ядерній програмі:

• Заходи в рамках Організації Об’єднаних Націй з акцентом на безумовному виконанні державами-членами резолюцій Ради Безпеки ООН 2321 і 2270.
• Дипломатичний тиск, що полягатиме в обмеженні офіційних контактів з КНДР та створенні перешкод для придбання нею компонентів, що сприятимуть реалізації ракетно-ядерних амбіцій Північної Кореї.
• Фінансова ізоляція Пхеньяна з метою скорочення його ресурсів у іноземній валюті.
• Суттєве розширення різнопланових економічних санкцій проти Пхеньяна, де провідну роль, як всерйоз тоді розраховували в Білому домі, відіграватиме Пекін. 

Однак усе це – заходи виключно мирного й дипломатичного характеру, а представники американської сторони неодноразово наголошували, що «Білий дім розглядає всі варіанти дій щодо КНДР, включно з військовим».

Так, уже у квітні-травні цього року деякі експерти почали прогнозувати, що війна на Далекому Сході почнеться тоді, коли самому Трампу урветься терпець і коли буде завершено розгортання американських протиракетних комплексів THAAD на території Республіки Корея.

Однак, здається, наприкінці липня – на початку серпня ситуація знову дещо змінилася: нещодавно очільник генштабу США генерал Джозеф Данфорд, зазначивши, що «військовий варіант не є чимось зовсім неможливим», водночас наголосив на тому, що ймовірний військовий конфлікт між КНДР і США матиме катастрофічні наслідки і спричинить численні жертви. Можливо, військові згадали, що Пхеньян може спробувати завдати удару по Південній Кореї із застосуванням великої кількості ракет малого радіусу дії, частина з яких може навіть нести ядерні боєголовки. На думку низки експертів, саме таким чином КНДР вочевидь може пробити протиракетну оборону свого південного сусіда.

На жаль, ситуація навколо північнокорейської ракетно-ядерної програми наразі залишається непередбачуваною. Суттєве занепокоєння викликає неспроможність світового співтовариства, включаючи й ООН, зупинити агресивні дії КНДР. Нещодавно «олії у вогонь» додав сам Пхеньян, здійснивши 28 липня черговий запуск балістичної ракети. Показово, що згідно з повідомленням офіційного Корейського центрального агентства новин, диктатор Кім Чен Ин вихвалявся, що найновіше випробування «має на меті надіслати серйозне попередження Сполученим Штатам». Він також зробив провокаційну заяву про те, що тепер «вся континентальна частина США опинилася в діапазоні ураження».

У відповідь 30 липня президент США Трамп заявив, що розчарований бездіяльністю китайської влади у ситуації навколо Північної Кореї, а американські збройні сили провели успішні випробування свого протиракетного мобільного комплексу наземного базування THAAD на Алясці.

Отже, не можна виключити того, що невдовзі США розпочнуть пошук альтернативних варіантів вирішення цього складного питання.

Яких саме? Вочевидь таких, які поки що виключають використання військової сили, щонайменше в найближчій перспективі. Останнє було фактично підтверджено під час брифінгу держсекретаря США Рекса Тіллерсона 1 серпня, у ході якого він зазначив на адресу КНДР: «Ми не загроза вам, але ви демонструєте неприпустиму загрозу нам, тож ми маємо відповідати».

І тут головним питанням для американської дипломатії буде те, наскільки швидко у Вашингтоні зрозуміють, що насправді ані Пекін, ані Москва не зацікавлені у стримуванні антиамериканської спрямованості ядерних амбіцій Пхеньяна, який вони вочевидь розглядають як серйозний подразник для Вашингтона, а, можливо, і як потенційний структурний елемент імовірних антиамериканських коаліцій.