Франція готується реформувати саму себе та всю Європу

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олексій Куроп'ятник

дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"


Українцям залишається тільки дивуватися амбіційності французького лідера Еммануеля Макрона. На Новий рік той публічно пообіцяв протягом кількох місяців завершити складні та ризиковані реформи у країні, обіцяні у травні 2017 року, та реформувати об’єднану Європу. Це стало заявкою на ренесанс Франції як лідера континенту, яка повертає статус, втрачений у XVII столітті за результатами Семирічної війни.

Спочатку про оновлення країни. У своєму новорічному зверненні Макрон повідомив французам про початок «великого соціального проекту» з реформування системи охорони здоров`я, підтримки приватного житла та допомоги безхатченкам, який підніме працю як цінність та стане «способом допомогти кожному знайти своє місце» в суспільстві. У стилі Кеннеді 1961 року він закликав співгромадян запитувати себе, що кожен з них зробив для своєї країни. Такі настрої співпали з висновками чергової доповіді Римського клубу, у якій головною проблемою світу визначено зростаючий рівень економічної (майнової) нерівності, підтверджений на Давоському форумі разом із прогнозом чергової фінансової кризи через два роки.

Пізніше президент уточнив свої наміри та оголосив безпрецедентний план примусового скорочення «роздутого» персоналу державного сектору: буде реформовано систему державного управління та скорочено 5,5-мільйонний корпус держслужбовців. Це не сюрприз: під час своєї кампанії Еммануель Макрон обіцяв скоротити 120 тисяч із них протягом п’яти років, включно з 50 тисячами в органах центрального управління. Несподіванкою є радше те, що Макрон взагалі зважився на цей крок.

Більш того, передбачається змінити принцип оплати праці в державному секторі, зокрема перейти на систему, яка враховує заслуги й досягнення, наближену до контрактів працівників у приватному секторі. Пропонується переглянути та зменшити обсяг субсидій і вигод, які надають програми допомоги безробітним. «Не можна робити вигляд, що ви хочете перебудувати країну й при цьому залишити державний сектор як непохитну твердиню, яка не підлягає адаптації до сучасних реалій», – заявив Макрон. Складається враження, що Франція вже півроку як готується до чергової глобальної фінансової кризи.

Ці плани викликали очікувані протести з боку впливових французьких профспілок у державному секторі, таких як CGT та Solidaires. Однак це не лякає президента, якому наразі таланить: економіка Франції зросла на 1,9%, безробіття – на найнижчому рівні за останні три роки (9,4%), хоча це вдвічі вище, ніж у США та ФРН. Це не перша спроба французького уряду скоротити «роздутий» держапарат і навести лад у державному секторі економіки: у 2008 році пропонувалася схема добровільного скорочення в меншому обсязі, проте фінансова криза не дозволила довести справу до кінця. Тепер міністр із бюджету Жеральд Дарманен підкреслив примусовий характер скорочення, що «приведе державну службу у відповідність до сучасних потреб». Державний аудитор Франції застеріг уряд просуватися швидко й не зважати на очікувані високі показники економічного зростання.

Далі уряд також планує стовідсотковий перехід на електронний формат надання громадянам адміністративних послуг, ухвалення нового закону про імміграцію на вимогу базового електорату руху «Республіка на марші!». Цей закон має запровадити жорсткі заходи для біженців, яким відмовлено у наданні притулку, аж до депортації. Водночас уряд остаточно не пориває з принципами ліберальної демократії та обіцяє й надалі приймати біженців і мігрантів, однак «згідно з правилами».

Еммануель Макрон виконує свої передвиборчі обіцянки, включаючи найбільш складні та потенційно небезпечні внутрішні проблеми, і не зважає на ризики. Так, попри масові вуличні протести й тиск з боку профспілок, його першим успіхом стала «лібералізація» ринку праці – з метою вирівнювання в конкурентоспроможності з Німеччиною, де реформи відбулися ще на початку 2000-х років. Президент вибрав тактику не «ламати» своїх опонентів, а «дослухатися до кожного» й переконувати, проте не зупинятися, тож він поки що досягає успіхів при мінімальному м`якому спротиві, у тому числі на політичному полі, де праві та ліві партії досі залишаються розколотими та перегруповуються новими лідерами.

Водночас Еммануель Макрон веде свої реформи в політично чутливий момент, коли його персональний рейтинг знизився до мінімальних 38% (у січні ц. р.). Найбільше він втратив підтримку з боку робітничого класу та жителів сільської місцевості, які вважають його «президентом багатих». У Макрона також виникли проблеми з керуванням своєю молодою партією. Однак усе це його не зупиняє. Ба більше, він готується спільно з Німеччиною стати локомотивом реформованого проекту Євросоюзу, покінчити з «Європою націй» та створити щось більш наближене до «єдиної європейської нації», що означає перехід від етнічного до суто політичного трактування нації. Українським політикам, які розбудовують національну державу, посилюють етнічний націоналізм та готуються колись вступати до ЄС, варто звернути на це увагу.

Єдину європейську націю Еммануель Макрон та Ангела Меркель готуються будувати спершу з єврозони, яка для початку має отримати власного міністра фінансів, бюджет та економічний уряд. У міру приєднання решти країн до єврозони ЄС створить власну армію, прикордонні поліцейські сили, гармонізовану податкову систему, більш повноважний парламент, транснаціональні партії та виборчі списки (привіт українським політикам-євроінтеграторам!). Це має зробити Євросоюз більш суверенним та єдиним (повноваження Брюсселя мають посилитися за рахунок урядів національних країн-членів) та більш демократичним (повноваження Європарламенту посиляться за рахунок парламентів країн-членів). Для реалізації таких планів Макрон і Меркель потребують широкої підтримки населення: вони вже закликали європейців висловитися щодо майбутнього ЄС. Остаточний план реформування єврозони буде узгоджено до березня ц. р., а «дорожня карта» – до червня 2018-го. Буде засновано посаду фінансового міністра ЄС, який відповідатиме за спільний бюджет єврозони, очолить дві нові агенції, які контролюватимуть випуск євробондів, допоможуть фінансувати державні інвестиційні проекти та замортизують наслідки чергової глобальної кризи.

Макрон та Меркель перетворюються на ключових гравців, які творять майбутнє континенту. Поки в Німеччині не схвалюють будь-які плани зі створення спільних фінансових ресурсів, якщо ФРН отримуватиме пропорційних вигод менше, ніж внесків, а федеральний уряд не поспішає ділити ризики з боржниками – партнерами по єврозоні, зокрема з Францією, Італією та Грецією. Але механізм реформування ЄС уже запущено. Ще кілька десятиліть тому обговорення проекту федеральної Європи було у Брюсселі під табу, на нього не було запиту серед провідних країн Європи. Тепер цей запит виник, хоча низка країн Східної Європи висловила жорстку незгоду з будь-яким рухом у напрямку федералізму: там ще кілька років тому виборці проголосували за зменшення рівня інтеграції континенту, а не навпаки. Для подолання цієї проблеми Макрон пропонує багаторівневий союз, з ядра якого будуть виключені не тільки Польща та Угорщина, але, можливо, навіть Німеччина, Нідерланди та Італія (залежно від результатів національних виборів).

Жан Моне, один із архітекторів та засновників ЄС, передбачав, що Європа буде «виплавлена в результаті своїх криз». Однак остання криза, яка сталася через суверенні борги та мігрантів, стала результатом саме того, що Євросоюз ще не сплавив себе як єдине ціле. Тому чергова криза наражає об’єднану Європу на загрозу для самого її подальшого існування, оскільки посилює політичну вагу та популярність політиків, які прагнуть її роз`єднання (зокрема націоналісти та скептики). Наразі перед Європою стоїть вибір: або хитка та нестійка федерація європейських народів, або федеральний Європейський Союз. Це питання розділяло та загострювало відносини між європейцями з самого моменту створення об’єднаної Європи. До приходу Макрона до влади ідея хиткої федерації була домінуючою, з його приходом до влади ідея федеральної Європи значно посилилася. Зараз тільки незрозуміло, чи є 2018 рік вдалим часом для руху в бік федералізації, чи вже запізно.

Якщо Макрон виявиться переможцем, Європа перетвориться на те, чого прагнули засновники ЄС, оскільки наразі Союз суттєво відрізняється від задуму проекту. Якщо ж французький лідер програє, це означатиме, що проект єдиної Європи було неможливо реалізувати з самого початку.

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації