Громадські протести у Франції як виклик ліберальному порядку

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олексій Куроп`ятник

експерт фонду «Майдан закордонних справ»

Схоже на те, що за останній місяць правлячий клас Франції несподівано зіткнувся з новою, але доволі ефективною та успішною формою громадянського протесту. В останні роки в країні значно ослабли традиційно потужні профспілки, їхні страйки перестали справляти належне враження на керманичів уряду, а висунуті вимоги почали здебільшого ігнорувати.

Цього разу Франція побачила потужне невдоволення й навіть лють до влади не знедоленої емігрантської молоді, як це сталося в листопаді 2015 року, а корінного населення – мешканців передмість Парижа та інших великих міст країни, представників середнього та нижнього прошарків суспільства.

Протести почалися як блокування доріг у відповідь на рішення уряду підвищити з січня наступного року екологічний податок на дизпальне, яке тривалий час оподатковувалося менше, ніж інші види пального для автівок. Уряд обґрунтовував такий крок потребою профінансувати виробництво відновлюваних джерел енергії та захистом навколишнього середовища. Опоненти побачили в цьому наступ на життєвий рівень робітників, які намагаються виживати.

Основною метою руху протесту стало привернення уваги влади до економічного розчарування та політичної недовіри до уряду з боку родин робітників та середнього класу, і це знайшло широку підтримку в суспільстві.

Протестний рух швидко поширився через Facebook та соціальні мережі й охоплює «справжніх жовтих жилетів», хуліганів та представників радикальних партій. Проблеми окремих представників руху «жовтих жилетів» є дійсно складними, особливо в сільській місцевості. Рівень оподаткування у Франції (48% від ВВП) – найбільший у Європі. Країна потребує нового балансу оподаткування та бюджетних витрат з огляду на значний державний борг. Еммануель Макрон на початку свого президентства обіцяв це зробити, однак необачно почав зі зниження податків для багатих, а скорочення податків для нижнього середнього класу відклав на 2019 рік.

Макрон спочатку підтримав підвищення податку на пальне, але це тільки розлютило протестувальників з більш широкого кола проблем, оскільки, на їхню думку, безробіття, дискримінація та бідність є коренями щоденного приниження для народу Франції. 1-2 грудня в Парижі сталися безпрецедентні акти насильства. Вулиці Парижа, Авіньйона, Лілля, Марселя поринули в хаос. Значна кількість магазинів та авто були підпалені та розграбовані.

Вочевидь, революційні традиції ще жевріють у Франції. Після заворушень 2 грудня на вулицях Парижа 200 автівок було спалено, понад 400 осіб – заарештовано під час жорстких сутичок з поліцією, найсерйозніших у Парижі за останні десятиріччя. «Париж палає» – писали міжнародні ЗМІ.

Уряд був шокований розмахом протесту населення. 5 грудня, в середу, президент Еммануель Макрон та прем`єр-міністр Едуар Філіпп закликали парламент і політиків до спокою та відповідальності, оскільки на кону безпека людей та державних інституцій. Проте заворушення не стали просто проявом історичного спадку французів виступати проти держави як такої. Університетський історик Мішель Піжене, який спеціалізується на соціальних рухах, вважає, що насильство під час демонстрацій не є суто французьким явищем, а радше проявом вимоги до держави дослухатися до свого населення у той чи інший спосіб.

Торік Макрон заявляв, що протести не звернуть його з курсу надання французькій економіці більшого динамізму та залучення до неї інвестицій. Масові демонстрації через екологічний податок відмітили завершення 5-річного президентства Олланда. Однак глобальне невдоволення населення в країні має більш глибокі корені.

Рівень жорстокості при проведенні акцій протесту постійно зростає з 2000 року – через послаблення інших соціальних сил, які раніше структурували протестні акції.

За даними опитування агенції BVA, 71% громадян підтримує рух «жовтих жилетів» після жорстких сутичок з поліцією. Однак дехто побоюється, що рух можуть захопити екстремісти. Водночас інші гравці – фермери, студенти та цинічні опозиційні політики – тільки посилюють розмах невдоволення.

Влада шукає і знаходить інші причини посилення рівня насильства під час акцій протесту. Так, міністр внутрішніх справ заявив, що ультраправі та ультраліві екстремісти просочилися в лави протестуючих і намагаються скористатися повстанням задля розгрому та пограбування магазинів. Франція почала розслідування щодо можливої причетності до насильства російських спецслужб. «Альянс за безпеку демократії» заявив про причетність 600 афілійованих з російськими структурами сторінок користувачів соціальної мережі Twitter до нагнітання та посилення протестних настроїв. У соціальних мережах поширюється чимало інформації щодо причетності до насильницьких акцій Russia Today. Водночас немає свідчень про те, що рух «жовтих жилетів» створили «темні сили», як це стверджують окремі прихильники Макрона у спробі дискредитувати рух. Більшість протестувальників на вуличних перехрестях та в пікетах поводяться чемно та мирно.

У результаті протестів уже 5 грудня уряд оголосив про намір повністю відмовитися від підвищення податків на пальне у 2019 році. Однак учасники акцій протесту розцінили цей крок недостатнім і вимагають більших поступок, які дозволять підвищити купівельну спроможність населення.

Влада Франції нервово готувалася до чергового повстання в Парижі 8-9 грудня. Спалахнула не тільки столиця, а й багато префектур, наприклад Верхня Луара, Ле-Пюї-ан-Веле. Жорстоке протистояння між 1300 протестувальниками та поліцією, внаслідок якого 30 осіб було поранено, виникло в місті Турі. У Марселі було пограбовано низку магазинів, у Сент-Етьєні близько тисячі погромників влаштували парад «жовтих жилетів» у масках та капюшонах, поліція затримала шістьох осіб.

Однак т. зв. жовті жилети – це лише верхівка протестного руху сучасної Франції, який шириться. Учні ліцеїв блокують школи через невдоволення реформою бакалаврату. Фермери висловлюють готовність приєднатися до протестів. Водії вантажівок закликають до страйку. Поступово повстання спрямувалося як проти президента Франції, так і проти всього політичного класу країни. При цьому викликає подив відсутність будь-яких публічних заяв з боку президента щодо поточної кризи.

Опозиційні політики, зокрема Марін Ле Пен та Жан-Люк Меланшон, звинуватили в усьому уряд, оскільки саме він, на їхню думку, намагався дискредитувати рух «жовтих жилетів», допустивши акти насильства.

Рух може стати більш серйозним. Першим поштовхом до цього мала стати зустріч поміркованих представників «жовтих жилетів» з прем’єр-міністром Едуаром Філіппом 7 грудня, але вона провалилася.

Тепер уряд незграбно й надто повільно намагається впоратися з ситуацією і взяти її під контроль. Едуар Філіпп заявив, що скасування податку варте єдності нації й відклав 4 грудня, у вівторок, запровадження податку на шість місяців. Наступного дня речник уряду оголосив про його відтермінування до 2020 року (на 12 місяців). Уряд також планує провести в кожному регіоні конференції для вивчення повної структури оподаткування та бюджетних витрат. Мінімальна зарплата має бути підвищена на 3%.

Однак навіть помірковані «жовті жилети» були розчаровані після того, як прем’єр Едуар Філіпп заявив про це. Вони прагнуть не призупинення, а повного скасування «зелених» податків, більш помітного підвищення рівня мінімальної зарплати та більш щедрих соціальних виплат для знедолених, скасування податку для багатих, введеного у 2017 році. Ненависть до Макрона зростає навіть серед мирно налаштованих представників руху. Його персональний рейтинг знизився до рекордних 23% після 18 місяців перебування на посаді й викликає занепокоєння.

До понеділка 10 грудня Макрон тримався в тіні, жодних публічних виступів не здійснював. Тепер у своєму телезверненні до нації він спробував нарешті піти назустріч протестувальникам. Він засудив акти насильства, однак визнав значне невдоволення протестувальників здебільшого законним. Президент пообіцяв підвищити мінімальну зарплатню та зменшити податки: мінімальна зарплатня з початку 2019 року збільшиться на 100 євро в місяць. Заплановане підвищення податків для більшості пенсіонерів буде скасовано, час понаднормової праці надалі не оподатковуватиметься, уряд стимулюватиме роботодавців виплачувати в кінці року працівникам неоподатковані преміальні. Мінімальна зарплатня буде піднята на 7% переважно за рахунок держави, а не роботодавців.

На тлі падіння популярності Макрона та його політсили (23%) зростають рейтинги ультраправої партії Марін Ле Пен. Відповідно, для Макрона протести матимуть політичні та персональні наслідки. Досягнення міжнародних цілей Макрона залежить від його підтримки у Франції, але податкова політика президента явно непопулярна. Якщо ситуація радикально не зміниться, Макрон не зможе зайняти вакантне після Ангели Меркель місце лідера Євросоюзу. Персональні загрози пов’язані з браком довіри з боку основних гравців у Європі. Для виживання він має продемонструвати виразні якості лідера та активно вирішувати нагальні соціальні та економічні проблеми, які підривають віру в ліберальний порядок. Це означає, що треба прислухатись до «жовтих жилетів» для того, щоб визначити корені цього руху.

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації