Гострі заяви президента США Дональда Трампа і канцлера Німеччини Ангели Меркель дали привід для розмов про «брак довіри» між західними партнерами. Проте, на думку деяких експертів, Захід лишається єдиним, оскільки спільні інтереси, цінності і рівень довіри партнерів міцніші за різне бачення проблем. Система стримування і противаг тримає ситуацію під контролем, тому «великого розколу» очікувати не варто.
Це й стало темою для обговорення в ефірі Радіо Свобода, під час якого дипломат і експерт фонду "Майдан закордонних справ" Олександр Хара відповів на кілька актуальних наразі запитань.
– То ж чи лишається Західний світ єдиним, чи таке словосполучення втрачає загальний сенс?
Олександр Хара: Зарано хоронити західний світ і європейську спільноту. Певні проблеми є. Трампа обрали демократичний шляхом, але його уявлення про світ, відносини зі своїми найближчими союзниками дещо спрощені. І це виявляється в тому, як він коментує ті самі відносини з Німеччиною. Це будемо ми спостерігати протягом його президентства. Але водночас є й інші позитивні сили в Адміністрації, які намагатимуться його спрямувати в більш прагматичне республіканське русло.
– Якщо розбіжності намірів продиктовані розбіжностями в інтересах, то що саме різнить інтереси США і Європи?
О.Х.: Це розбіжність не в інтересах, а в баченні, як ці інтереси можна реалізовувати і за великим рахунком вони лишаються ті самі. Певні демографічні і соціально-економічні процеси, які відбувалися в Європі і США, і призвели до такого феномену, як Трамп.
– Різкий тон обміну претензіями часом не є наслідком спілкування західних лідерів зі своїм східним колегою Володимиром Путіним, який від початку свого володарювання не соромився виходити за рамки дипломатичної мови, і зрештою зробив це однією з ознак російської зовнішньої політики? Хоча б остання заява про Анну Ярославну як «русскую».
О.Х.: Пані Меркель давно сказала, що Путін живе в паралельній реальності. Так, мабуть, з точки зору викривленого бачення історії в Російській Федерації, дійсно Анна Ярославна – російська принцеса, королева Франції. Звичайно, що їхній князь Володимир, коли не було Москви, хрестили в їх Криму. Путін створив власну історичну реальність. Я б його не порівнював у цьому сенсі з паном Трампом, який є хорошим шоуменом і він фактично маючи цей досвід, активно це використовує.
– Це посприяє ефективності зовнішньої політики України і чи вдасться Україні зіграти свою роль?
О.Х.: На жаль, національні цілі та ідеї досі не сформульовані українським політичним класом, який паразитує на європейській інтеграції. Це так само як раніше ми 70 років будували світле майбутнє, але невідомо яке. Зараз ми більше 20 років намагаємося вступити в ЄС і наша еліта вважає, що це є вирішенням всіх проблем. Лише після формулювання, якою має бути Україна, а воно здійснюється здебільшого громадянським суспільством, інтелектуалами, а не нашою так званою політичною елітою, після цього буде зрозуміло, які відносини вибудовувати.
От президент часто говорить про наших західних союзників. В України немає союзників, за 25 років ми не спромоглася створити справжні союзницькі відносини з кимось. Є країни, які нас підтримують, тому що це їх інтереси або вони є симпатики і розуміють загрозу з боку Російської Федерації. Але це не є союзники, це означає, що ми йдемо по одному шляху. Після того, як політичний клас сформулює завдання для нації, або прислухається до нації, бо на Майдані ці завдання були артикульовані, тоді буде зрозуміло, яка вага буде надана Європі чи США.
– Що виграє Росія від суперечок Америки з Європою?
О.Х.: Не думаю, що вони виграють, бо США – це стала демократія, ми бачимо, що всі наявні механізми стримування і противаг вже задіяні і вони не дають Трампу з його ірраціональним бажанням встановити гарні стосунки з паном Путіним і примиритися з Росією, вся ця система спрямовує його в абсолютно інший бік. І не дають йому зробити наближення з Росією за рахунок інтересів США та їх союзників. Це центральний інтерес Росії, але навряд чи це матиме стратегічну перемогу перед Заходом. І точно не зможе їх розколоти.
