11 жовтня Президент Каталонії Карлес Пучдемон підписав декларацію про проголошення незалежності Каталонії в односторонньому порядку. 28 жовтня Мадрид позбавив Каталонію автономії і взяв на себе відповідальність за її уряд. Відсторонений лідер Каталонії Карлес Пучдемон здався бельгійській поліції разом із чотирма соратниками. Суд має вирішити, чи виконувати європейський ордер на арешт політиків. Його напередодні видав Верховний суд Іспанії.
Про те, як розвиватимуться події в Каталонії та їхній можливий вплив на Україну, розповів Gazeta.ua експерт з питань зовнішньої політики Олексій Куроп'ятник.
- Причини конфлікту не вирішені. Сторони не досягли компромісу, і не думаю, що досягнуть найближчим часом. З одного боку влада Каталонії прагне відновити ту автономію, яку їм надали у 2006 році. За нею каталонці визначалися нацією, і як нація вони мали право претендувати на незалежну державу. Але під тиском іспанських націоналістів у 2010 році уряд скасував такі широкі повноваження Каталонії. Другою стороною є уряд Іспанії. Його позиції є досить нестійкими. І вони не бажають втрачати підтримку націоналістичних виборців через відновлення широкої автономії Каталонії. Можливі навіть дострокові парламентські вибори в Іспанії. Під тиском Брюсселя Мадрид може піти на певні поступки. Бо вже зараз політика Іспанії дещо пом'якшується. Думаю, ЄС натякнув, що не варто гратися в мачо.
Прихильники незалежності потерпіли поразку?
- Каталонія загралася у підвищення ставок. Те, що вони називали гучним словом "незалежність", насправді таким не є. Вони прагнули лише відновлення тієї широкої автономії. Вони безвідповідально, на мою точку зору, штовхнули велику кількість населення країни на шлях, який вони і не розглядали як бажаний. Сам лідер сепаратистів Карлес Пучдемон був компромісною фігурою від самого початку - у каталонському парламенті, де є 135 місць, і дві сепаратистські партії разом отримали лише 48 відсотків із них. І вони досить нестійкі в своїх переконаннях.
Чи не здається вам, що вони занадто легко здалися?
- По-перше ніякої такої радикальної тактики Пучдемон не мав. Не думаю, що масштабні вуличні протести взагалі вважалися можливими. Вони планували налякати Мадрид сепаратизмом і отримати свою автономію 2006 року. Вони не те що швидко здалися. Вони думали, що так критично їх позицію не будуть оцінювати. І, аби улестити, уряд Іспанії піде не певні поступки. Так не сталося, а реального радикального прагнення незалежності Каталонія не мала. Тож вони і не могли воювати до переможного кінця, бо насправді всі лідери каталонського сепаратизму є досить поміркованими. Пучдемон сам казав, що вони не прагнуть самостійної держави, вони хочуть, аби Мадрид сів за стіл переговорів.
Чи залишиться Карлес Пучдемон лідером руху за незалежність?
- Тут можливі різні сценарії. Думаю, Пучдемон може бути ув'язнений, але лише показово. Мадрид може захотіти створити ілюзію міцної влади і він має на це законні підстави. Але я впевнений, що навіть якщо це і станеться, далі слідства не зайде. Під тиском Брюсселя Пучдемон буде звільнений за браком доказів, взятий на поруки чи ще щось. Щодо його подальшої ролі. Тут також не так все однозначно.
Його можуть прибрати й висунути нового лідера, більш радикального. І тоді вже може постати питання реальної незалежності. Але він все одно став вже обличчям Каталонії. Це залежатиме від їх реальних цілей. Радикальне прагнення реальної незалежності вимагатиме нового лідера. Якщо ж Каталонія і далі відстоюватиме позиції широкої автономії, скоріш за все, Пучдемон лишиться.
Ця ситуація може якось відзначитися на Україні?
- Нам є чому повчитися. Але наша ситуація відрізняється. У нас іноземне втручання з ворожими цілями. У них - не ставилося питання зміни політичного курсу цілого регіону. Каталонці не планували міняти зовнішню чи внутрішню політику.
Ми маємо сприймати ситуацію в Каталонії як урок. Варто розуміти, коли чисельно велика група людей, що компактно проживають, виступають з якоюсь вимогою. Влада просто зобов'язана вирішувати ці питання шляхом пошуку компромісу. Донбас завжди відчував себе сепаратно. Київ не хотів ніяк вирішувати ці питання. І росіяни цим скористалися. З людьми треба розмовляти, не випускати зі свого ідеологічного впливу.
