«Брекзит», сепаратистська криза у Каталонії, дебют у національних парламентах країн-членів ЄС правопопулістських і євроскептичних партій. Що це – ознаки розпаду проекту спільної Європи чи ознаки того, що ЄС змінюється? Яким буде оновлений ЄС – і коли чекати на зміни? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії своїми думками поділився дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ" Олексій Куроп'ятник.
– Ви у своїй статті для українського видання "Дзеркало тижня", коментуючи каталонську сепаратистську кризу, кажете, що Європа не розвалюється, як стверджують російські і «сепаратистські» ЗМІ. Чому?
– Насправді, саме існування Європейського союзу виходить за межі концепції, яка закладена у політичній теорії як представницьке правління для національних держав. У підсумку виходить, що великі національні держави як Німеччина, Велика Британія, Італія, Іспанія мають у своєму складі менші нації.
Майбутнє Європи у політичній федералізації найбільш успішних економічних регіонів з метою процвітання
Є низка передумов, аби думати, що все ж таки майбутнє Європи не у розпаді наявних національних держав, а у політичній федералізації найбільш успішних економічних регіонів з метою процвітання.
Національним державам доводиться ділитися частиною свого суверенітету не лише зі своїми автономіями. А в Іспанії 17 автономій, Каталонія – не єдина і не має найбільших прав. Також Європі потрібно ділитися серйозною частиною суверенітету з Брюсселем, з європейськими інституціями.
Необхідність ділитися і вгору, і вниз іноді застає деяких політиків зненацька. Особливо якщо ми подивимося на ядро Народно-консервативної партії Іспанії, яка зараз при владі. У неї ядро виборців якраз за єдину Іспанію, і взалагі не припускає, що якісь провінції, у тому числі Каталонія, можуть претендувати на особливі права. Вони просто емоційно до цього не готові.
– Ви кажете, що ймовірний сценарій розвитку Європейського союзу у політичній федералізації. Але, наприклад, провінції у північній Італії голосували за зняття санкцій з Росії стосовно анексії Криму і конфлікту на Донбасі. Де гарантії, що Росія не досягне роз'єднаності у Європі у політичних питаннях?
– Європейський союз складається з великої кількості маленьких націй, які вони намагаються гомогенізувати, але не завжди успішно. Питання у тому, що всі вони об'єднані після Другої світової війни єдиними принципами управління відносин влади з населенням і єдиних цінностях, ось що й тримає їх разом. Віра у брюссельську демократію і у права людини.
– Ви гадаєте, що все це актуально як і раніше? Цінності зазнали серйозного випробування після припливу біженців, про що свідчить успіх правопопулістських партій.
– Цілком вірно. Але конкретно за так званою міграційною кризою була одна зі спроб рішення Німеччини яким чином уникнути декоратичної кризи. Це не найкращий спосіб. Але там кожного разу вимушені доводити своєму населенню, при цьому на абсолютно чесних виборах, що вони пропонують розумну, дієздатну і придатну для реалізації політику, яку вони обіцяють. Якщо вони помиляються, то, схоже, чують критику і стараються покращити свою політику, свої погляди і намагаються забезпечити процвітання своїх націй.
– Тим не менш, 13% на останніх виборах у Німеччині отримала правопопулістська партія «Альтернатива для Німеччини», яка повністю запечерує ідею інтеграції і політику біженців Ангели Меркель.
– Тут ми бачимо прояв інших моментів, які не спостерігаються у східних просторах євразійського контитенту – все ж таки у населення є можливість конструктивно реагувати, а відповідно й мати дуже конструктивний зв'язок з політиками у плані якщо є корупційні або помилкові дії. Якщо політики у проміжку від виборів до виборів ігнорують, то ось вона реакція населення. І це нормальна реакція. Це не збройні перевороти, не повалення влади.
– Каталонську кризу ті самі російські ЗМІ подають не лише як один з маркерів центробіжних тенденцій у Європі, але й як кризу демократії. Наскільки виправданою є ця теза? Адже у Каталонії відбувся реферндум – це прямий акт демократії, у той самий час він суперечить конституції Іспанії.
Криза демократії існує. Але сьогодні вона навряд чи загрожує існуванню самого Європейського союзу
– Певна криза демократії існує. Але сьогодні вона навряд чи загрожує існуванню самого Європейського союзу.
Виходить, що одна з ведучих партій національного масштабу, Національна консервативна партія, не дозволяє, або, спираючись на думку своїх виборців, веде лінію на те, щоб не допускати послаблень у напрмяку федералізму на території Іспанії. І не слухає каталонців. Хоча порушується один із базових принципів демократії – саме народ є джерелом влади.
– Є криза еліт в Європейському союзі, вони не розуміють процесів, що відбуваються у Європі?
Політики втрачають підтримку свого населення і намагаються шукати шляхи приходу до влади, обходячи реальну підтримку населення
– У більшості європейських країн усі уряди – меншості. Мало того, що виборці не віддають своїх голосів і не вірять якійсь конкретній політичній силі, вони настільки подрібнюють свої голоси, що партії-переможці не можуть створити уряд більшості.
Політики втрачають підтримку свого населення і намагають шукати шляхи приходу до влади, обходячи реальну підтримку населення.
– А це не може привести до якогось вуличного протистояння і фізичному розпаду?
– Я все ж вважаю, що у Каталонії автономісти, хоча їх називають сепаратистами, дуже суворо слідкують, аби не підірвати легітимність свого руху і своїх прагнень. Вони відмовилися від насилля, хоча й мали у підпорядкуванні місцеву поліцію.
Вони розуміють, що таким чином вони підірвуть довіру справедливості своєї справи.
– Наскільки взагалі доречними є паралелі між федералізмом у Європі і федералізацією в Україні?
– Це дуже туманні зв'язки. У нас зовсім інакша ситуація. Представницьке управління передбачає відповідального виборця. Відповідальний виборець – це ж республіканська форма правління, спільна справа, коли людина голосує, розуміючи всю політичну відповідальність і благополуччя для себе, своєї родини, сусідів і так далі. Таких людей не можна купити за гречку. Це виховання культури, з одного боку самої системи – державні інструменти повинні цьому сприяти. У нас це хоча й написано на папері, та вибори не захищені, сам вибір людей не є захищеним.
У нас дуже мало відповідальних виборців. Політична система не готова до ефективного представницького правління. Воно створене для середнього класу. Криза середнього класу привела до Трампа у США, наприклад. В Україні середній клас розглядається в межах 3-5%, за деякими даними 13%.
Неможна створювати і впроваджувати політичну систему для такої маленької кількості населення.
– Можливо, знамено Європи підхоплять найактивніші. Де гарантія, що найактивніші не будуть популістами, радикалами або якимись євроскептиками? І в Україні Майдан робила радикально налаштована молодь.
– Не потрібно ставитися до популістів як до чогось поганого, це нормальне явище у перехідний період. Вони як червоні прапорці, які вказують політикам на існуючі проблеми.
Але політики використовують багато інструментів реалізації цінностей, які сьогодені вже не працюють, потрібні інші.
– Чи залишиться ЄС у такому вигляді, яким він є зараз?
– Насправді ЄС – це торговий союз, навіть митний. Питання оборони митні союзи не вирішують, це вирішує НАТО. Але НАТО – це 80% бойових можливостей армії США, а це не європейська країна.
– Цілком можливо, що у Європі з'являться потужніші власні збройні сили?
– Цілком вірно. Ми бачимо деякі зрушення у плані організації і посилення власного промислового комплексу. Так, ЄС – це всього лиш торговий союз. Розширення інших сфер, зокрема оборони, просто призведе до створення європейської конфедерації на зразок США. Це питання ще порушувалося у 2007-2008 роках.
