Після паузи Володимир Путін висунувся на президентські вибори у Росії. За словами експертів, вже фактично відомо, що він стане президентом у березні наступного року, адже у цьому питанні інтриги не було і навряд чи буде. Як Путін будуватиме політику стосовно Донбасу до і після виборів? Відбудеться активізація бойових дій, чи Путін підтримуватиме образ «миротворця»? До обговорення цього в ефірі Радіо Донбас.Реалії долучився експерт фонду «Майдан закордонних справ», дипломат Олександр Хара.
– Олександре, за Вашими оцінками, чи буде представлена тема Донбасу у виборчій кампанії Путіна? І чи відбудеться активізація дій на Сході перед президентськими виборами у Росії?
Олександр Хара: Спочатку хочу навести цифри з міжнародних рейтингів. The Economist, поважне британське політико-економічне видання, у рейтингу демократії ставить Росію на 134-е з 167 місць. За економічною свободою, Американський фонд спадщини спільно з Wall Street Journal поставили Росію на 114-е з 180 місць. Transparency International ставить Росію на 131-е з 176 місць за рівнем сприйняття громадянами корупції у країні. Це показник, що Росія не є вільною державою у плані політичних, соціальних, економічних свобод.
57% росіян вважають, що у державі справи йдуть у хорошому напрямку, Путіна схвалюють 82%Олександр Хара
Повертаючись до теми Донбасу, не виключена маленька війна перед виборами, навряд чи вона буде переможною. З одного боку, за цифрами «Левада Центру», божевільний рівень підтримки Путіна, інституту президентства 62%, потім армія, ФСБ і на четвертому місці православна церква. Наступний момент, 57% росіян вважають, що у державі справи йдуть у хорошому напрямку, Путіна схвалюють 82%.
А тепер, що таке сучасна Росія і як вона ставиться до України. 52% у вересні 2017 року вважали, що приєднання, як вони вважають, а насправді анексія Криму, це добре, 32% – скоріш добре, і лише 4% кажуть, що точно ні. Далі, 63% вважають, що окупація Криму принесла більше користі, аніж збитків. Росіяни не зовсім розуміють зв'язок, чому Захід так реагує, впроваджує санкції і так далі.
– І все ж, Путіну варто напружитися на Донбасі чи він продовжуватиме грати роль «миротворця», на словах, вочевидь?
Олександр Хара: Режим агресивний, загнаний в кут. Путін – майстер тактики, він тиснутиме і просуватиметься там, де є слабина. Якщо ми покажемо, що на Донбасі ми не відповідаємо вистрілом на вистріл або пересуванням військ, або дипломатично, тоді він тиснутиме. Це ще практика Радянського Союзу.
Тому ми, як українська держава і суспільство, не повинні давати слабину.
– Чи відбувається демонізація Путіна?
Олександр Хара: Іноді деякі українські ЗМІ починають тиражувати пропаганду, оскільки в Росії немає засобів масової інформації, і все, що говорить Путін, Лавров та всі інші, потрібно сприймати лише як інструменти інформаційної війни. Але ігнорувати деякі речі ми не можемо. Наприклад, коли Путін заявив про миротворчість, про готовність Росії продовжити так звану посередницьку місію між «хунтою» і «народними республіками», як вони там кажуть.
Повертаючись до цифр стосовно того, як росіяни ставляться до можливості конфлікту і теми Донбасу, зараз лише четвертина опитаних росіян уважно стежать за подіями і 46% – без особливої уваги. Це серйозна зміна, майже половина уважно стежили за подіями у липні 2014 року.
– Олександре, якщо Кремлю буде вигідно підняти мілітаристський дух, вони плеснуть і глядачі знову слідкуватимуть за подіями? Чи на глядача, при всьому «зомбуванні», це вже не діє?
Олександр Хара: Я думаю, що якоюсь мірою спрацює, тому, що близько 8о% отримують новини з телевізора, а він контролюється Кремлем.
Росіяни часто говорять не те, що вони думають, а те, що хотіла б почути їхня влада, як їм здається. Крім держави, поза державою у Росії нічого немає, громадянського суспільства немає, громадські організації підконтрольні, живої думки немає. Може, на кухні фони говорять про щось інше, але це залишиться в межах кухні.
– До виборів у Росії залишилося трохи більше як три місяці, піде Путін на мінімальний компроміс, чи триматиме напівзаморожений конфлікт?
Олександр Хара: Потрібно дивитися не лише на політику Путіна, а й те, що відбувалося після розпаду Радянського Союзу, і на заморожені конфлікти на пострадянському просторі.
Світове співтовариство досі розглядає усі ці конфлікти – Придністров'я, Абхазію, включаючи анексію Криму і те, що відбувається на Донбасі, – як окремі проблеми, не бачачи, що коренем є російська агресивна зовнішня політика.
Не думаю, що Путін повністю піде з Донбасу. Йому хотілось би вийти з-під санкцій, але зі збереженням вогнища нестабільності.
Навіть якщо щодня гине один громадянин України у конфлікті на Донбасі, це дастабілізовує політичну ситуацію, тому що є претензії до влади українських громадян, це деморалізовує армію і вимагає великих фінансових витрат н абезпеку.
Повна версія статті до ефіру за посиланням.
