Олексій Куроп’ятник
експерт фонду «Майдан закордонних справ»
Криза у відносинах пронезалежного керівництва Каталонії та офіційного Мадрида за останні місяці не вщухла, а перейшла у фазу позиційного протистояння та наочно демонструє зв’язок між прагненням до процвітання з одного боку та зростанням націоналізму – з іншого. Тож сорокову річницю ухвалення своєї конституції Іспанія зустрічає в умовах жорсткої кризи національної моделі демократії, де кожна її інституція ставиться під сумнів. Каталонська криза як епіцентр цього процесу зруйнувала базові домовленості іспанської політичної системи – територіальну єдність на основі децентралізації та самоуправління. Вона також породила серед населення значні сумніви щодо якості національної політичної моделі.
14 травня Кім Торра, креатура Карлеса Пучдемона, у другому турі простою більшістю голосів був обраний на посаду президента і 17 травня приведений до присяги. Таким чином мав би завершився майже семимісячний режим прямого управління автономією, який Мадрид запровадив після незаконного проголошення незалежності автономії 27 жовтня минулого року. За статутом автономії кінцева дата створення уряду після виборів – 22 травня, в іншому випадку доведеться йти на нові перевибори.
Каталонський рух за незалежність після своєї перемоги на виборах відмовився від боротьби проти прямого правління Мадрида шляхом акцій громадської непокори, натомість вдався до загострення боротьби в парламенті. На посаду президента автономії висували або втікача Карлеса Пучдемона, який очікує в Берліні рішення суду про екстрадицію, або Оріола Жункераса, лідера іншої сепаратистської партії, який перебуває у в’язниці в очікуванні вироку. Мадрид передбачувано блокував такі спроби сформувати новий уряд. Ця провокативна тактика посилила невдоволення населення автономії діями центрального уряду та мобілізувала його на низку масових вуличних протестів у квітні.
Але з призначенням Кіма Торри проблеми не закінчилися. Новообраний президент включив до складу свого уряду чотирьох політиків, які також або перебувають в ув’язненні та очікують суду (Жорді Турул та Жозеп Руль), або втекли від правосуддя Іспанії за кордон (Тоні Комін та Луїс Пуч-і-Горді), екстрадиції яких вимагає Мадрид. Цей крок веде до продовження політичного безвладдя в регіоні. Офіційний Мадрид спершу пригрозив продовженням свого прямого правління, потім пообіцяв подумати й погодився затвердити склад нового уряду, але без політиків, які «не можуть ефективно виконувати свої обов`язки».
Під час церемонії введення в посаду Кім Торра ще більше загострив ситуацію й заявив, що він – лише «т. в. о. президента», оскільки справжнім очільником автономії є Карлес Пучдемон, і пообіцяв продовжити рух до незалежності. Далі Торра оголосив про намір створити паралельні політичні структури за межами існуючих інституцій для формування нової конституції Республіки Каталонія. Мадрид наразі тримає під контролем фінанси та медіа, які розглядаються як ресурс для відновлення курсу на відокремлення автономії від Іспанії, однак Кім Торра звернувся до іспанського уряду з проханням повернути Каталонії її право розпоряджатися власними фінансами. Новообраний президент запевнив у відданості каталонцям, але не згадав про відданість конституції Іспанії та статуту Каталонської автономії. На церемонії він стояв поруч з прапором Каталонії, без традиційного прапора Іспанії та портрету короля, які обов’язкові за протоколом. У своїй промові в парламенті Торра дав зрозуміти, що боротьба за незалежність Каталонії ще далека від завершення.
Сепаратисти враховують слабкі місця центрального уряду й розраховують на свою здатність заблокувати ухвалення бюджету Іспанії на 2018 рік, яке є критично важливим для уряду Маріано Рахоя. Іспанія залишається єдиною країною єврозони, яка перебуває під спеціальним бюджетним моніторингом ЄС, оскільки дефіцит її бюджету перевищує ліміт ЄС у в 3,0% від ВВП (3,1% за 2017 рік), що веде до штрафів.
Підтримка Баскійської націоналістичної партії є критично важливою для уряду меншості Рахоя в цьому питанні, однак її депутатська група критично налаштована щодо центральної влади й відмовляється голосувати в парламенті за урядовий бюджет, допоки в Каталонії зберігається пряме правління Мадрида. Провал в ухваленні бюджету стає політичною поразкою Рахоя, яка змусить його піти з посади, оскільки заблокованими залишаться такі нагальні питання, як підвищення зарплатні для держслужбовців, скорочення податків, фінансування регіонів. Неприйнятий бюджет створить значні проблеми наступного року, коли відбудуться чергові вибори місцевого рівня та вибори до Європарламенту, на яких партія Маріано Рахоя ризикує програти.
Економічні засоби покарання каталонців за пронезалежні настрої, до яких центральний уряд вдався як до основної стратегії, також не спрацьовують. Під тиском уряду більше трьох тисяч компаній автономії почали процес перенесення реєстрації своїх головних офісів в інші регіони Іспанії, але тільки 10% з них планують його завершити. При цьому компанії не припиняють економічної діяльності в Каталонії. У 2018 році економіка Іспанії продовжує зростати, Каталонія одужала після гострої фази політичної кризи і знову стала економічним лідером країни.
Зрештою, правова позиція каталонського уряду щодо руху до незалежності автономії приречена на поразку. Іспанська конституція забороняє відокремлення регіонів від країни. Але Євросоюз, побудований, на відміну від суверенних держав, на цінностях і праві нації на свободу визначення своєї долі, вступає у явний конфлікт із правовими нормами країн-членів, тому рішення тут можуть бути тільки політичними. Чимало провідних каталонських політиків та громадських діячів, які втягнулися в боротьбу за незалежність, наразилися на кримінальне переслідування за статтями, що передбачають до 30 років ув’язнення. П’ять провідних каталонських політиків знайшли притулок у країнах Західної Європи, включно з президентом Карлесом Пучдемоном, решта політиків заарештована та очікує суду в мадридській в’язниці. Наразі жоден з утікачів не екстрадований до Іспанії. Більш того, політично вмотивована позиція правосуддя Іспанії створює певні проблеми у країнах Європи, зокрема в Бельгії, Шотландії та Німеччині, кримінальні кодекси яких не містять статей, за якими звинувачують політиків-утікачів. Тож Іспанія власноруч створила проблему гармонізації кримінальних кодексів країн – членів ЄС, що в перспективі скасує її правові інструменти для розв’язання цієї політичної кризи.
Тепер офіційний Мадрид намагається усунути з посади Кіма Торра. Йому пригадали колишні ксенофобські висловлювання та «промови ненависті» на кшталт «Іспанці здатні тільки грабувати». Крім того, він висловився проти каталонців, які почуваються іспанцями, і взагалі проти іспанців, назвавши їх «тваринами», а також щодо потреби у збройному повстанні, що кваліфікується як кримінальний злочин. Політик вибачився, але прокуратура вивчає доцільність порушення кримінальної справи, а каталонський регіональний суд проводить власне розслідування. Такі націоналістичні закиди можуть зашкодити репутації сепаратистського руху в Каталонії, який завжди намагався відокремитися від радикального та ксенофобського націоналізму.
Ситуація в Каталонії далека від вирішення. Значна частина мешканців регіону прагне незалежності, до того ж більшість з них незадоволена існуючим статус-кво. Сепаратистський уряд здатен влаштувати різні неочікувані сценарії. Надію на перехід центрального уряду до політичних способів розв’язання кризи дає згода Маріано Рахоя на заснування комітету щодо конституційної реформи в іспанському Конгресі.
