Корейська криза: чи є вихід?

Олексій Куроп'ятник

дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"


3 вересня КНДР здійснила шосте (починаючи з 2006 року) випробування ядерного пристрою, вірогідно водневої бомби, потужністю 250 кіло тон, що викликало землетрус магнитудою у 6.3 бала.

З початку року Пхеньян здійснив запуск 12 ракет в порушення резолюцій РБ ООН, і продовжує балансувати на грані війни зі США та його союзниками. Ситуація набула драматизму наприкінці літа поточного року, коли КНДР перейшла від випробувань ракет малої та середньої дальності до успішних запусків МКБР, здатних досягати територію США. Одночасно ЦРУ повідомило про те, що Пхеньян виготовив ядерний заряд, який може бути встановлений в якості боєголовки.

Керівництво КНДР заявило, що розробляє ядерну зброю та носії для стримування США проти нанесення удару по їх країні для зміни режиму. Білий дім відреагував на цей неочікуваний технологічний прорив КНДР різкими політичними заявами та погрозами військового удару, щоправда ніяк не підкріпленими на практиці. У відповідь МЗС КНДР звинуватило Президента Трампа у розв’язанні війни. Білий дім назвав ці звинувачення абсурдними, проте перед ним постали два основних варіанти як зупинити ядерну та ракетну програми Пхеньяном: позбавити уряд грошей та матеріалів для їх продовження або нанести упереджувальний військовий удар, що може супроводжуватися зміною режиму. Обидва варіанти є дуже суперечливими і не гарантують успіху.

Шлях санкцій: першою реакцією Адміністарції Трампа стало посилення заходів, які позбавляють офіційний Пхеньян валюти. Напередодні, в серпні ц.р., США провели через РБ ООН торгівельні санкції проти КНДР, якщо обсяги експорту перевищують 1 млдр.дол. США, що стосується в першу чергу вугілля (до КНР). 11 вересня 2017 року за ініціативи США РБ ООН ввела нові санкції проти КНДР: запроваджено ембарго на поставку нафти, забороне авіасполучення, морські перевезення,  та фінансові оборудки через банки КНР, які підтримують міжнародну торгівлю КНДР. Заборонено експорт текстилю, однієї з небагатьох промислових продукцій цієї країни. Основними торгівельними партнерами КНДР є Китай та Росія, однак ці постійні члени РБ ООН в цілому підтримали запропоновані додаткові санкції. Тепер КНДР буде складніше направляти своїх заробітчан за кордон за валютою, усі спільні підприємства будуть закриті. Потім 22 вересня Трамп підписав директиву про санкції стосовно глобальної заборони торгівлі з КНДР. 26 вересня Мінфін США ввів санкції проти фінансових представництв КНДР: заморозив активи восьми закордонних банків КНДР, розташованих в юрисдикції США. Це активи юридичних та фізичних осіб, пов`язаних із фінансовою мережею КНДР.

США не має торгівельних стосунків із Пхеньяном, відтак санкції спрямовані на інші країни. 92% торгівлі КНДР припадає на Китай, відтак офіційний Пекин став головним гравцем, від якого залежить успіх такого кроку. Реша товарообігу припадає на Росію, яка з початку року посилює свою економічну допомогу Пхеньяну, на країни Африки та інші місця, куди Пхеньян незаконно продає зброю. Все це дає додаткові надходження валюти, які стали мішенню для санкцій США.

Адміністрація Д.Трампа обрала тактику поступової мирної економічної та політичної ізоляції загрози, яку становить розвиток ядерної зброї та ракетних технологій КНДР. Водночас, запропоновані США санкції значно послаблені через позицію Китаю та Росії, тому розглядається і військовий варіант, але лише на екстрений випадок.  

Коридор можливостей  Трампа по задіянню Китаю: для Трампа позиція Китаю щодо застосування санкцій проти КНДР є ключовою для стримання ядерних амбіцій останньої. США двічі робили спробу владнати кризу у відносинах із КНДР дипломатичним шляхом: при президенті Клінтоні та Дж.Буші молодшому, і кожного разу невдало. Схоже на те, що роками Адміністрація США не розуміла справжню загрозу з боку КНДР та помилялася щодо способів її усунення, переоцінювала загрози торгівельного дефіциту із Китаєм. Торгівля дійсно є ефективним напрямом вплинути на КНДР, особливо якщо Китай заблокує поставки нафти в цю країну. Тепер Трамп примушує КНР створювати торгівельні бар`єри, від ефективності яких залежить спроможність Пхеньяну нанести ядерний удар по території США.

КНДР використовує банки Китаю для закупівлі та експорту товарів. Як наслідок, в 2016 році економіка КНДР зросла на 3,9%, найбільший показник після голоду 1990-х років, завдяки торгівлі з Китаєм.

З початку року Китай значно посилив критику ядерної програми Пхеньяну і дійсно почав скорочувати обсяги економічного співробітництва з КНДР.

Так, в лютому Китай скоротив на 10% імпорт вугілля, в наступні місяці взагалі припинив імпорт (в 2016 році щомісяця – по 1,5 млн тон на суму 72-73 млн. дол..США). В середині вересня Пекін погодився припинити усі фінансові трансакції між юридичними особами КНДР та китайськими банками. Китай планує і надалі скорочувати товарообіг із КНДР, однак це не стане фатальним для останньої (експорт до КНР щорічно дорівнює 3 млрд.дол.США). Китайський експорт в КНДР в квітні також скоротився на 12% (288 млн.дол.США), загальний експорт за перші 4 місяці 2017 року скоротився на 32% (на 1 млрд.дол. США). Експорт дизельного пального в квітні скоротився вдвічі, бензину – на 16%. Майже усю нафту КНДР (520 тис. тон на рік) імпортує з КНР, і це має критичне значення для економіки КНДР, проте КНР навряд чи піде на повне ембарго.

В серпні США домоглися від РБ ООН повної заборони закупівель корейського вугілля, залізної руди, свинцю, морепродуктів, що становить третину доходів Пхеньяну від зовнішньої торгівлі.

Хоча санкції торкнулися переважно Китаю,  Торгівельний представник США підготував позов проти КНР щодо порушення прав інтелектуальної власності американських компаній та використовує його як важіль тиску на офіційний Пекін для поетапного спонукання пристати на тактику США щодо КНДР шляхом використання різних версій позову.

Проблема в тому, що Китай має на руках усі козирі. Якщо Пекін пристане на вимогу Трампа, США будуть змушені надовго відмовитися від своїх позовів у сфері, де Китай наносить значні збитки  американським компаніям. При цьому США руйнують відносини із КНДР на довгі роки вперед, а Пхеньян буде все одно продовжувати розробку своїх незаконних програм.

Спроба Д.Трампа використати торгівлю із Китаєм в якості предмету тиску на Пекін може виявитися помилковим підходом. Трамп помиляється у мотивації Китаю, який не вітає розбудову ядерного та ракетного арсеналу КНДР, однак вважає це меншою небезпекою для себе, ніж крах режиму взагалі, наплив біженців та наближення Південної Кореї разом із військовими США безпосередньо до своїх кордонів. До того ж, на випадок краху режиму в Пхеньяні внаслідок торгівельних санкцій Трамп не надає жодних гарантій КНР в тому, що збройні сили США та Південної Кореї не з`являться на кордонах Піднебесної.  

Підходи Китаю: Хоча скорочений експорт до КНР залишається основним джерелом грошей для Пхеньяну, для зупинення ядерної програми КНДР потрібно значно більше зусиль з боку КНР, ніж керівництво цієї країни наразі готове надати, вимагаючи при цьому від США забагато. Погрози КНДР насправді є вигідними для Пекіну, оскільки вони збільшують ціну допомоги для США. Відтак, Пекін не має причин  стримувати КНДР зарано та задешево.

Китай демонструє готовність реагувати на прохання США: він зобов`язав компанії КНДР та СП, які працюють на його території, припинити діяльність протягом 120 діб. Воночас, ця вимога не поширюється на неприбуткові організації та некомерційні інфраструктурні проекти, бізнес може отримати пільгу шляхом звернення до властей провінцій на індивідуальній основі. Більшість компаній КНДР, які працюють в Китаї, приховують справжню країну реєстрації, використовують підставні реєстрації в третіх країних, працюють через посередницькі структури або тільки на основі готівки для уникнення контролю з боку державного регулятора, відтак поле для їх виживання ще залишається великим. Поки офіційний Пекін не виявляє бажання закривати такі бізнеси.

Китай веде складну політичну гру: він намагається зберегти режим КНДР з міркувань національної безпеки та водночас не допустити розв’язання війни на своїх кордонах. Він зайняв гнучку позицію і прагне максимально послабити ефективність ініційованих Заходом санкцій проти КНДР та уникнути краху режиму в Пхеньяні. Пусті погрози та непродумані заяви Трампа щодо подальших відносин із КНДР та Китаєм підривають залишки довіри до нього як до політика, а без довіри Пекін не піде на стратегічні домовленості із Білим домом. Якщо переговори будуть вестися за посередництво Китаю, Північна Корея вже ніколи добровільно не відмовиться від своєї ядерної зброї. Існує приклад Іраку, Лівії та вірогідність того, що наступна Адміністрація США відмовиться дотримуватися досягнутої угоди.

Підходи Росії схожі на китайські: Росія долучилася до вирішення проблеми Північної Кореї з 2012 року. Тактика Росія полягає у обережному збалансуванні зусиль по максимальному послабленні санкцій, одночасно наданню КНДР допомоги та підтриманню власного іміджу як корисного міжнародного партнера. Вона засуджує незаконні програми КНДР, однак просуває виключно дипломатичний шлях з метою показати, що РФ може вирішувати проблеми, а США - не спроможні. Москва не може допустити, щоб КНДР збанкротувала через жорсткі міжнародні санкції, оскільки це створює загрозу для її власного виживання, і цей момент є більш пріоритетним, ніж ядерна програма КНДР. Путін в такий спосіб демонструє, що міжнародні санкції не змінять його політики щодо України. Кремль виступає проти введення більш жорстких економічних санкцій ООН проти КНДР і робить їх беззубими наскільки це можливо.  

Так, офіційні дані свідчать про значне скорочення обсягів двосторонньої торгівлі РФ-КНДР:  76.9 млн.дол.США в 2016 році у порівнянні до 234.9 млн.дол.США у 2005 році. Водночас, економічне співробітництво КНДР із РФ охоплює як малі підприємства, так і великі, що дозволяє Кремлю досягати своєї мети приховано та задешево. За даними Держдепартаменту США, щорічно в Росії 20 тисяч заробітчан з КНДР (за іншими оцінками – 50 тисяч) працюють в російських компаніях, де вони працюють на будівництві та лісозаготовках.

Ці заробітчани живуть в таборах в рабських умовах, їх погано годують та екіпірують, вони отримують мірезні зарплати, а решта грошей відправляються на рахунки уряду КНДР. Корейці працюють на ремотні та будівництві об’єктів для футбольного чемпіонату 2018 року: Зеніт-арени в Санкт.Петербурзі, Москві та Єкатеринбурзі. В РФ функціонує безліч малих підприємств: міні ресторани, туристичні фірми. В травні ц.р у Владивостоці відкрилася паромна переправа до м. Расон, КНДР, для розвитку туризму. Кремль допомогає КНДР і в інший спосіб: в 2014 році списав 90% боргу з майже 11 млрд.дол.США, раніше списав борги радянського періоду. Решта частини боргу буде виплачена депозитами на рахунки спільних компаній для розвитку двосторонньої торгівлі. Для обходу західних санкцій Росія розраховується із Пхеньяном в рублях. В останній пакет санкцій проти КНДР Міністерство торгівлі США включила кілька громадян Росії та компаній, які допомагають Пхеньяну відмивати кримінальні гроші шляхом закупівель палива.

Росія прагне посилити свою роль посередника в конфлікті до рівня КНР за рахунок економічної допомоги Пхеньяну та створити єдиний антиамериканський фронт щодо вирішення Корейської кризи, продемонструвати, що російська дипломатія не є ізольованою. При цьому Кремль постійно демонструє узгодженість своїх дій із КНР та іншими країнами регіону.

Позиція РФ щодо корейської кризи суттєво відрізняється від позиції США. По-перше, РФ заперечує силове і просуває політичне вирішення кризи, по-друге, РФ розширює своє залучення до вирішення кризи для зміцнення свого стратегічного партнерства із Китаєм та впливу в регіоні. На відміну від стратегії США провести ядерне роззброєння КНДР за будь-яку ціну, РФ прагне стримувати КНДР за допомогою «прицільної» дипломатії, в основі якої лежить відновлення прямих контактів між двома Кореями. Для цього Кремль докладає багато зусиль для розвитку відносин із Південною Кореєю, хояа його важелі впливу на оборонну політику КНДР залишаються дуже обмеженими.

По-третє, Кремль разом із КНР намагається умовити Сеул відмовитися від військового захисту з боку США, який провокує КНДР масштабними спільними військовими навчаннями. Сеул на це не погодився, проте звузив масштаби навчань.

По-четвере, Кремль прагне посилити суперечності між США та Південною Кореєю, зокрема щодо розміщення в Кореї системи ПРО та ППО США як такі, що загрожують Росії. Для цього Кремль посилює антиамериканські настрої в Кореї.

Водночас, залишається неясним які ресурси для вирішення цієї кризи РФ готова залучити. Міжнародне співтовариство може зробити дуже мало для протидії такій політиці РФ, яка за три роки навчилася обходити найбільш болючі західні санкції.

Військовий шлях вирішення проблеми КНДР залишається в Адміністрації Трампа як найбільш ризикований, мало прийнятний з точки зору майбутніх жертв та найменш ефективний варіант, оскільки він здатен лише загальмувати процес створення ядерної зброї та її носіїв в КНДР на 3-4 роки. Більш продуктивним міг би бути варіант поєднання військової шляху зі зміною режима, але це малоймовірно, оскільки для його реалізації треба заздалегідь домовлятися із КНР про нейтралітет та згоду на зміну режиму. Відтак, проблема КНДР наразі не має військового рішення, тільки переговори.     

Пентагон визнає, що попри войовничу риторику, Збройні Сили КНДР не готуються до бойових дій. Війська США в Кореї приведені  в бойову готовність, ВМС США в Тихому океані також вдалися до нарощування сил. Хоча радник з питань національної безпеки Х.Макмастер не відкинув повністю можливість військових акцій, реальне підвищення напруги між країнами відбувається тільки в політичній площині.

Силовий варіант по ядерному роззброєнню Північної Кореї можливий шляхом нанесення неочікуваних, хірургічно точних ударів неядерною високоточною зброєю по ключовим об’єктам:

два супутники, 12 МКБР (міжконтинентальних балістичних ракет з радіусом дії більше 5,5 тис.км, схованих у гірських тунелях), ядерний комплекс Йонгбйон, 13 підводних човнів, здатних нести МКБР (та єдину ядерну субмарину Сімпо-1, яка перебуває на стапелі в стадії будівництва), 60 переважно неядерних бомбардувальників, 30-50 балістичних ракет над-середньої дальності, 300-450 ракет середньої дальності (1-5 тис.км), та 600-800 звичайних ракет малої дальності (від 400-1000км).

Такий удар має бути поступовим, не повинен перерости у повномасштабний відкритий конфлікт та в обмін ядерними ударами або іншою зброєю масового враження, та вести до зміни режиму в Пхеньяні. Доцільність такого кроку аргументується прихильниками тим, що краще нанести удар, коли у Пхеньяна тільки 12 МКБР, ніж коли у нього їх буде значно більше.

Все це потребує трьох авіаносців та великого контингенту ЗС США впродовж кількох годин. У разі ескалації конфлікту США нанесуть масований удар по Кореї, її ядерним об’єктам і ліквідують існуючий режим. Водночас стратеги визнають, що військовий сценарій несе ризики. Нанесення першого удару скоріш за все призведе до високого рівня втрат з кожної сторони, складність становить повна інтеграція збройних сил Японії та Південної Кореї у план військового нападу.

Більшість експертів розглядають превентивний удар по КНДР як програшний варіант припинення ядерних амбіцій Пехньяну. Не тільки загинуть тисячі цивільних з обох сторін. Треба буде евакуювати із Південної Кореї та Японії десятки тисяч цивільних громадян США, більшість з яких пов’язані із військовим контингентом США в цих країнах. Потім треба буде поповнити ВМС та ВПС США в цих країнах додатковими силами для гарантованого враження артилерії КНДР протягом кількох тижнів.

Наступ під проводом США зіткнеться із запеклим спротивом ЗС Кореї. Особливу небезпеку становить потужний арсенал артилерії КНДР (21 тисячі стволів та ракетних установкок), націлений на 25 мільйонний Сеул. ЗС Південної Кореї понесуть значні втрати в перші кілька годин війни, а якщо конфлікт набуде характеру ядерного, то жертвами стануть мільйони цивільних, 30 тисяч вояків ЗС США. Зважаючи на те, що чисельність ЗС КНДР сягає 1 млн.вояків, буде потрібна допомоги Південної Кореї часини її ЗС військ, які сягають 500 тисяч вояків.

Для забезпечення зміни режиму буде потрібно підтримувати певний рівень тиску на Пхеньян. Тут основну роль відіграють сухопутні сили США чисельністю від 90 до 200 тисяч для контролю за ядерними об`єктами КНДР. Таких Пхеньян має десятки баз із ядерними матеріалами, більшість з яких є підземними, які треба знайти та взяти під контроль.

Керівництво Пентагону також вважає упереджувальнйи удар останнім вибором, що в цілому співпадає із оцінками Росії, хоча це і не визнається. Британський аналітичний центр RUSI (Royal United Services Institute) також поділяє цю думку.

Біткоїни як спосіб оминути санкції або «третій шлях»: Фінансові експерти США вважають, що КНДР може спробувати обдурити всіх та уникнути ізоляції своєї фінансової системи, оминути санкції ООН та США шляхом використання біткоїнів як тіньової валюти. Організація «Recorded Future» також доповідає про  значну активність з травня по липень ц.р.  хакерів КНДР по проведенню операцій з біткоїнами на незначні суми до 100 тис. доларів, хоча раніше КНДР не використовував цю крипто валюту. Ці технології, запущені в 2009 році, тільки народжуються, заходи протидії їм також перебувають у стадії розробки. Експерти розходяться в оцінках ефективності цих технології для КНДР: ці операції займають багато трафіку в інтернеті, який навряд чи залишився непомітним для урядів міжнародної спільноти.

Висновки: Рішенням проблеми вбачається зважене використання одночасно дипломатичних та військових ресурсів США, на що явно не спроможний нинішній імпульсивний Президент Д.Трамп. Відтак, навіть якщо США сьогодні все зроблять правильно, залишається великий ризик того, що ядерний арсенал КНДР буде і надалі зростати разом із спроможністю наносити удари по території материкового США.

Наразі ініціатива щодо розвитку ситуації належить Пхеньяну, який має звичку відзначати знакові дати своєї історії провокаційними акціями. В 2016 року 9 вересня в річницю створення країни Пхеньян вчинив п’яте випродбування ядерного пристрою власного виробництва.  На думку Міноборони Японії, чергову провокацію можна очікувати 10 жовтня, яке припадає на річницю заснування компартії країни., а керівництво Південної Кореї додає ще 18 жовтня, коли  починає роботу черговий з’їзд компартії КНДР.

 

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації