Олександр Хара
експерт Фонду "Майдан закордонних справ"
Днями Високий суд Лондона відхилив клопотання адвокатів та зробив можливим оприлюднення персональних даних фігурантки справи щодо сумнівно набутих статків. Нею виявилась Заміра Гаджиєва – дружина ув’язненого на 15 років за корупцію азербайджанського банкіра (очолював державний банк). Попри те що «посада» дружини була місцем її роботи майже все життя, вона володіє домівкою вартістю 15 млн фунтів, полем для гольфу за 10 млн фунтів та приватним літаком за 42 млн дол. За останні десять років лише у фешенебельному магазині «Херродс» вона витратила близько 16 млн фунтів, тобто в середньому 4 тис. фунтів на день.
Втім, не повадки корумпованої заморської еліти є цікавими в цьому випадку, а те, що це перша справа, порушена за новим законодавством Сполученого Королівства, спрямованим на боротьбу з незаконним збагаченням та відмиванням брудних грошей. А обсяг цього явища вражає! Мін’юст США оцінює щорічний світовий обіг брудних грошей у 1,6 трлн дол., Єврокомісія вважає, що корупційна «рента» на континенті сягає 120 млрд євро, британський уряд підрахував, що щорічні обсяги відмивання грошей у Туманному Альбіоні коливаються від 23 млрд фунтів до 57 млрд фунтів.
Розуміючи небезпеку пандемії «МакМафії» (серіал ВВС про міжнародне кримінальне угрупування з російським корінням), торік уряд Її Величності ухвалив закон про злочинні фінанси. Ключовим елементом закону є наказ суду щодо непояснених статків, що зобов’язує відповідача розкрити джерела доходів. До прийняття цього документа можливість притягнення до відповідальності міжнародних корупціонерів була вкрай обмеженою. Входячи до складу чи маючи зв’язки з владою своєї країни, такі особи часто перебувають над законом і щодо них рідко порушують кримінальні справи. Хоча наявні всі ознаки нечесно отриманих статків, такі особи нечасто вчиняють правопорушення на території Сполученого Королівства чи ЄС, тож формально їх не було можливості переслідувати. З 1 квітня цього року ситуація змінилася: якщо відповідач не доведе законність набуття багатства, його майно буде конфісковано. Не виключена можливість того, що проти цієї особи можуть бути відкриті нові справи щодо інших правопорушень, які були виявлені під час розгляду справи.
Під дію закону підпадає три категорії випадків: політики чи афілійовані з ними особи (поза межами Європейської економічної зони), або підозрювані у скоєнні серйозних злочинів; особи, офіційний дохід яких не дозволяє придбання активів, якими вони володіють; а також надбання активів вартістю понад 50 тис. фунтів.
Можливо, повільно, але точно невпинно Сполучене Королівство розчищатиме авгієві стайні міжнародних корупціонерів та кримінальних злочинців, що означатиме їхній відплив. Цікавою з цього погляду є історія росіянина Сергія Капчука. Колишній свердловський депутат, проти якого відкрито кримінальну справу за заволодіння 2 млрд рублів, утік до Британії майже п’ятнадцять років тому. Як і притаманно новим руським, насолоджувався там розкішним і безтурботним життям під новим іменем Сергій Віндзор (вірогідно, натякаючи на свою причетність до королівської сім’ї). Його яскрава особистість потрапила до списку Титова – російського бізнес-омбудсмена, який відповідає за реалізацію путінської ініціативи з повернення до Росії 1 трлн дол. біглих росіян. В обмін на репатріацію зароблених важкою працею мільярдів у рідну гавань трудягам обіцяють амністію. На сьогодні з 41 фігуранта списку на таку лотерею погодилось лише п’ять, і за цей час було закрито лише вісім кримінальних справ.
Проте, сказавши собі, що, хоч повернення додому й ризиковане, але все життя переховуватись видається ще гіршим, лондонський денді вирішив спробувати своє щастя. Була й ще одна «вагома» причина. Після невдалого замаху солсберських «героїв» ГРУ на свого колишнього колегу Сергія Скрипаля, пана Капчука стала переслідувати нав’язлива думка, що британські спецслужби розпочали на нього полювання, аби приписати потім його вбивство російській владі!
Але, на щастя, він зараз у безпеці на батьківщині. Після закриття однієї кримінальної справи проти нього відкрили іншу. Капчук все ж таки залишається оптимістом, адже сподівається не лише оминути буцегарню, а ще й потрапити до Державної думи!
Перед багатими вихідцями з теренів колишнього СРСР стоїть болюча дилема. У британській юрисдикції немає свавілля Кремля та його силовиків, «зрадників» не отруюють полонієм чи «новачком», але можуть запитати про походження статків. Повернення на сувору батьківщину означає передачу контролю за своє життя, свободу й ті ж такі статки в руки хижаків, не обмежених законом. Звичайно, можна спробувати відшукати нову землю обітовану. Хоча, можливо, хтось додумається до того, аби перетворити на таку свою історичну батьківщину, звільнивши її від тиранії?
