Радикальної зміни влади у Вірменії не хочуть, адже це підважить її стабільність та обороноздатність, зазначає політолог з Вірменії Олександр Іскандарян. Тим не менше однієї відставки щойно призначеного прем'єр-міністра Вірменії Сержа Сарґсяна, за його словами, не могло бути достатньо, щоб змусити протестувальників розійтися. Журналіст Карен Мадоян очікує, що лідер вірменської опозиції Нікол Пашинян вестиме переговори, щоб об’єднатись із очільниками інших політичних сил. Голосування щодо призначення нового прем'єр-міністра Вірменії може відбутися 8 травня – на цей день призначено спеціальне засідання парламенту. 2 травня Пашинян закликав своїх прихильників «взяти паузу» в акціях протесту.
Олексій Куроп'ятник, дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ", долучився до обговорення в ефірі "Радіо Свобода" пов'язаних з цими аспектами питань.
Експерт висловив переконання, що Росія контролює внутрішню політику Вірменії.
«Основні активи вже належать росіянам. Тобто йдеться лише про певний перерозподіл фінансових потоків. І те, що він назвав відпочинком – це просто пауза для того, щоб провести закриті консультації про те, на яких умовах Республіканська партія буде готова передати владу угрупованню Пашиняна з тим, щоб, нічого не змінюючи, трохи змінити фінансові потоки», – вважає пан Куроп'ятник.
Водночас, хоча й не очікує змін у зовнішній чи внутрішній політиці Вірменії, дипломат зазначає, що Пашинян став певною мірою новим явищем у тамтешній політиці.
«Пашинян – це єдина людина, яка за останні 25 років намагається прийти до влади і не є військовим ветераном Карабахської війни, хоча він є радикальним націоналістом. До сьогоднішого часу влада впевнено належить ветеранам Карабахської війни, причому вкрай радикальним угрупованням, зі специфічним баченням миру, специфічним баченням розвитку своєї країни», – каже експерт.
Саме той факт, що весь сей час країну очолювали націоналісти, на думку Куроп’ятника, призвело до зубожіння та соціальних проблем Вірменії, які зараз належить вирішити новій владі.
Протести у Вірменії почалися 13 квітня – перед планованим призначенням головою уряду колишнього президента цієї країни Сержа Сарґсяна. Під час президентства Сарґсяна була змінена Конституція, Вірменія стала парламентською республікою, і влада перейшла в руки прем'єра.
17 квітня парламент, попри протести, підтримав кандидатуру Сарґсяна на посаду прем'єр-міністра, однак 23 квітня він оголосив про відставку на тлі акцій непокори.
