Кінець 2018 року запам'ятався розмовами про об'єднання Росії та Білорусі у єдину союзну державу. Такий дискурс – наслідок підписаної наприкінці 90-х років угоди між Борисом Єльциним та Олександром Лукашенком. Обидва президенти домовилися про намір запровадити спільну символіку, грошову одиницю, органи влади і юридичну систему. Тим не менш, переговори про таку союзну державу тривають вже 20 років. Втім, не зважаючи на встановлення авторитарних режимів в обох країнах, Росія та Білорусь продовжують успішно існувати окремо. Однак Кремль це не дуже влаштовує. Російський прем'єр Дмитро Мєдвєдєв, наприкінці 2018 року, нагадав Мінську про взяті на себе зобов'язання.
У Олександра Лукашенка з цього приводу дещо інші міркування. Він заявив, що зараз питання про об'єднання з Російською Федерацією не стоїть. Але раптом позиція незмінного керманича Білорусі зазнає ревізії? Чим це загрожуватиме для України? Адже Білорусь – держава сусід. Нещодавно Олександр Лукашенка назвав війну на Донбасі «непорузімнням» між «братськими республіками», яке треба закінчувати. Чи не означатиме таке об'єднання з Путіним загостренням конфлікту на сході і розповсюдженням бойових дій на решту території України? І взагалі, навіщо Росії Білорусь? З цими питаннями i-ua.tv звернувся до експертів та авторитетних людей.
«Білорусь для нас ворожа держава», – заявив Юрій Смелянський, експерт фонду «Майдан закордонних справ» під час інтерв'ю для I.ua.tv.
– Чого варто очікувати після створення союзної держави між Росією і Білоруссю?
– Росія та Білорусь і так є союзними державами. Більше того, наша влада дуже м'яко сприйняла загрозу, яка йшла з Мінська. Давайте хоча б згадаємо заяву Петра Порошенка про те, що Білорусь і, зокрема Лукашенко,є одними з найбільших друзів України. Хоча, це не так. Але питання не в цьому. Насправді, між Росією та Білоруссю уже давно існують союзницькі відносини. Вони мають об'єднані наддержавні структури: і з точки зору ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку), і з точки зору Євразійського економічного співтовариства, і з точки зору СНД, а також двосторонні організації. Сьогодні мова йде про те, що Росія намагатиметься проковтнути Білорусь. Тобто, створити із двох держав одну єдину. Ось справжня мета Росії.
– Можливо, після такого об'єднання Кремль візьметься за руйнацію економіки Білорусі? Адже багато її промислових підприємств конкурують з російськими.
– Варто зазначити, що відносини, які склалися між Білоруссю та Російською Федерацією, певною мірою, будувалися на отриманні вигоди для кожної зі сторін. Зараз питання не стоїть в оцінці об'єктивності таких вигод, а мова йде про констатацію цього факту.
Також не варто забувати, що в Білорусі створена своєрідна державна модель – «скоригована командно-адміністративна соціалістична модель». Вона передбачає диктатуру та образ «совка» у сучасних реаліях, а також з дуже невеликою часткою приватного капіталу, який дозволений і створений чинною владою. Зараз завдання Лукашенка полягає у збереженні своєї влади та створеної їм державної моделі. Що, по суті, він успішно, поки що, і робить. У тому числі, за рахунок підтримки певного соціально-економічного рівня і виконання деяких гарантій, взятих на себе владою перед суспільством. Виконувати їх Лукашенкові допомагала і Російська Федерація. Зокрема, за рахунок низької ціни на газ і вартості нафти, яку переробляли заводи Білорусі, а потім продавали на Захід, або в Україну.
До речі, певною мірою, Україна також допомагала Білорусі. Наша держава купувала в неї бензин, керосин та інші паливно-змащувальні матеріали. Невже ми не розуміли, що вони є по суті російськими? Думаю, чудово розуміли.
Інший момент – брехня російської влади перед власним суспільством та міжнародною спільнотою. Мова йде про антисанкції, які Білокам'яна застосувала у відповідь на обмеження Заходу за розв'язану війну проти України, Сирію та інші злочини РФ.В чому їх брехня? З одного боку, дійсно вводяться санкції на ввезення продукції з Європи та США. Однак ці товари поступають до Білорусі, проходять там процес перемаркування, а далі – спокійно їдуть на російські ринки. Малоймовірно, що Білорусь стала б виробляти французькі сири, або німецькі ковбаски. Вона б навряд чи вирощувала фрукти: банани і цитруси, або, скажімо, мідії, креветки та інші морепродукти. У неї просто немає відповідних природних умов. Мікроклімат білоруських боліт не сприяє розмноженню морепродуктів і тропічних рослин. Тим не менш, подібні товари з маркуванням «сделано в Беларуссии» почали з'являтися на російських ринках. За 5 років санкцій, запрацювала ціла індустрія з постачання таких продуктів. Зрозуміло, що російське керівництво про неї знало, але вирішувало заплющувати очі. Йому також було вигідне її існування.
Одним з видів зустрічної платні за потурання у питаннях поширення «санкціонки», стала позиція Білорусі на засідання Генасамблеї ООН. Коли йшли голосування по питанням України, війни, яку проти неї веде Російська Федерація та окупованих територій, Білорусь завжди стояла на стороні РФ. Тобто, фактично, вона підтримувала війну проти України. Таким чином, вона здійснювала проти України, якщо не агресивні, то як мінімум недружні дії. Але обставини змінилися, і російське керівництво схотіло більшого – Білорусь має стати частиною РФ. Вірніше частиною оновленої російської імперії.
Однак там є і свої політичні інтереси. Один з них – продовження повноважень діючого президента Росії. Щоправда, в іншому статусі. Створивши об'єднану державу, Путін хоче вкотре обійти Конституцію РФ.
Ще один інтерес Росії – розширення свого ринку на теренах Білорусі. Уже не з точки зору взаємодії двох незалежних держав, а єдиної ринкової території. А це, у тому числі, і додатковий податковий ресурс для продовження агресивної політики. Говорити у цьому контексті про знищення білоруських підприємств, я б поки не став. Звісно, в риториці українських ЗМІ з'явилися тези про те, що Росія намагатиметься окупувати Білорусь. Але в таких заявах треба враховувати, як мінімум, дві сторони. По-перше, виключати такий розвиток сценарію не можна. Але чи буде це окупацією у чистому вигляді (як в Україні)? Наприклад, якою буде позиція керівництва збройних сил Білорусі та її спецслужб? При їх високої ступені інтеграції зі своїми російськими колегами. По-друге, цілком допустимо порівнювати відносини керівництва Білорусії і Росії, як відносини подружжя з дуже великим стажем, які останнім часом дещо розійшлися в поглядах. А один з них бажає більше особистого простору, але без втрат в матеріальній підтримці. Не можна не враховувати і ще один фактор. Стійкий тренд в новітній історії Білорусі - громадська думка з системним зростанням на підтримку незалежності. Тобто, те, що більшість білорусів підтримує союз з Росією, ще не означає, що вони хочуть довести його до злиття двох держав в єдину державу.
Але питання в тому, чи зважиться діючий білоруський режим йти на об'єднання і з суспільством, і з опозицією задля збереження незалежності?На які поступки буде готова йти влада для збереження цієї незалежності?
– А чим є таке об'єднання Росії та Білорусі для України?
– Додатковою загрозою, яку слід осмислити, зрозуміти і прийняти. Білорусь для нас навіть не недружня, а ворожа держава. Вона знаходиться у військовому союзі з Російською Федерацією. Виходячи з цього, нам треба вибудовувати з нею відповідні відносини.
– Чи зможе Україна протистояти такому союзу Білорусі та Росії?
– Це дуже широке питання з різними контекстами. Протистояння економічне, політико-дипломатичне, збройних сил, культурне і так далі.
В економічному плані – це мінімізація, по максимуму, відносин. Відповідно, пошук нових постачальників того, що нам необхідно, тобто диверсифікація поставок. Наприклад, знайти інші джерела для постачання паливно-змащувальних матеріалів. З іншого боку, казати що Білорусь нам пропонує щось таке, чого ми не маємо самі, дуже важко.
Втім, створення союзної держави з Росією передбачатиме і певний удар по економіці для самої Білорусі. Україна їй може сказати: «Настав час визначатися. Що для вас важливіше: економічна співпраця з нами та цивілізованим світом, чи економічні, політичні та військові відносини з Росією?». У такому контексті, наша держава має можливість впливати на позицію Білорусі.
Але говорити про вплив, з точки зору, скажімо, військової допомоги, я б не став. Бо по-перше, Білорусь до нас по неї не зверталася. По-друге, нагадаю, що по відношенню до України вона є ворожою державою. Ми і так знаходимося у стані війни. У будь-який момент з території Білорусі, збройні сили, якщо не білоруські, то російські, можуть перейти кордон і почати окупацію нашої землі у західних напрямках. Тобто в контексті військової загрози - таке об'єднання вимагатиме для України додаткових витрат на оборону.
Фото: УНІАН
