Олексій Куроп’ятник
експерт фонду «Майдан закордонних справ»
25 липня, у середу, у Вашингтоні голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер зустрівся з Дональдом Трампом, аби востаннє спробувати переконати того відмовитися від каральних тарифів на експорт європейських авто до США. Напередодні зустрічі ситуація рухалася до масштабної двосторонньої торгівельної війни, якої вдалося уникнути. Принаймні поки що. Небезпека полягає й тому, що економіки США та ЄС разом становлять понад 50% світового ВВП, їхнє торгівельне співробітництво дорівнює 1 трильйону доларів щорічно, відтак їхній вплив на стабільність світової економіки складно перебільшити. Введення адміністрацією США навесні поточного року каральних тарифів на імпорт розлютило їхніх провідних торгівельних партнерів, у першу чергу Євросоюз та Китай, спровокувавши заходи проти експорту виробників США, що дестабілізувало світові фондові ринки.
Зустріч проходила на тлі загострення ситуації: після введення США в березні цього року тарифів на імпорт сталі та алюмінію Брюссель ввів власні тарифи на імпорт товарів США на суму понад 3 мільярди доларів, включно з джинсами, бурбоном, мотоциклами, соком апельсинів, рисом та кукурудзою. Після цього Адміністрація США почала підготовку до введення другої фази каральних імпортних тарифів проти європейських авто, де основними жертвами мали стати автовиробники Німеччини та Франції. Єврокомісія зі свого боку також підготувала пакет зустрічних тарифів проти американського імпорту на суму в 20 мільярдів доларів щорічно, але наразі відклала їхнє введення. Зустріч Трампа та Юнкера мала визначити подальший напрямок розвитку ситуації у двосторонніх відносинах двох ключових союзників України: початок другої фази торгівельної війни чи повернення на стартові позиції.
Тут слід зазначити, що протекціонізм в торгівлі є зворотною стороною глобалізації, вигоди від якої, попри запевнення прихильників вільної світової торгівлі, розподіляються серед учасників ринка далеко не пропорційно. Виробництво алюмінію в більшості країн Європи перебуває на межі рентабельності, потерпає через конкуренцію з Китаєм, відтак є питанням принциповим. Напередодні зустрічі очільники Єврокомісії були готові до провалу, а сама зустріч тривала три з половиною години (значно довше, ніж планувалося). Але після її завершення обидва лідери оголосили про успіх та відновлення переговорів (консультацій) із метою «посилити двосторонні торгівельні відносини». Звичайно, всі спірні питання не було вирішено. За результатами зустрічі було досягнуто не угоди, а тільки домовленостей, які значно перевищили сподівання Брюсселю. Трамп навіть назвав їх «новою фазою тісної дружби та потужних відносин». Це, звісно, перебільшення. Головним досягненням стало визнання того, що в сучасному світі торгівельні війни є шкідливими та мають непрогнозовані наслідки. Сторони погодилися зупинити конфронтацію та відновити пошук компромісу щодо експортних тарифів на сталь та алюміній. Також сторони припускають, що переговори можуть виявитися безрезультатними, але домовилися утриматися від введення нових обмежень, допоки переговори будуть тривати, що більше нагадує «перемир’я».
За результатами зустрічі Жан-Клод Юнкер досяг своєї мети: йому вдалося уникнути введення нових каральних тарифів на експорт європейських авто до США, що могло ще більше посилити напругу між сторонами, взяти тайм-аут для консультацій та домовитися про створення формату мирного вирішення спору, а також одержати обіцянку з боку Адміністрації США про скорочення митних зборів на сталь та алюміній. Якою ціною це вдалося? Порівняно невеликою: Єврокомісія погодилася надати США деякі поступки. По-перше, було збільшено квоту на імпорт до Європи американської сої. Ця поступка відповідала мандату на переговори, який Жан-Клод Юнкер отримав від Європейської Ради. Крім того, вона має не стільки торгівельний, як політичний контекст, бо торкається економічного інтересу фермерів-виробників сої на Середньому Заході, які є базою політичної підтримки Трампа та республіканців напередодні чергових виборів до Конгресу в листопаді поточного року. Цей регіон виявився враженим зворотними торгівельними заходами Китаю, найбільшим покупцем сої на 14 мільярдів доларів щорічно, у відповідь на введення нещодавніх американських тарифів проти китайських виробників. Проте для Європи ефект збільшення безтарифного експорту сої буде мінімальним.
Другою поступкою Єврокомісії став намір низки країн ЄС (Франції, Португалії, Іспанії) збільшити обсяги імпорту зрідженого природного газу з США з метою диверсифікації джерел його постачання. Проте обсяги закупівель не є фіксованими.
Згадані поступки Адміністрація Дональда Трампа визнала достатніми, аби оголосити про свою «рішучу перемогу» в захисті інтересів американських фермерів та робітників, оскільки Вашингтон «майже нічим не поступився». Білий Дім навіть змалював домовленості з Жан-Клодом Юнкером як досягнення президентської «тактики голих кулаків» та виправдав введення тарифів на сталь та алюміній тим, що це дозволило сторонам увійти до нинішньої переговорної ситуації, яка є більш вигідною саме для США.
Досягнені домовленості щодо каральних тарифів спонукали обидві сторони відновити торгівельні переговори з метою досягнути нульових тарифів у взаємній торгівлі. Фактично, ідеться про повернення до Трансатлантичної угоди про торгівлю та партнерство (TTIP), узгоджений текст якої Дональд Трамп помпезно заморозив минулого року. Але життя повернулося інакше, тож змушує США повернутися до тексту угоди та заново розглянути безліч розділів, опрацювати варіанти зниження існуючих нетарифних бар’єрів та шляхів збільшення обсягів торгівлі в сфері послуг, хімікатів, ліків та медичних препаратів. Це слід розуміти як значну, але не афішовану поступку для Євросоюзу, оскільки саме ЄС вже понад 15 років наполегливо вмовляє керівництво США укласти угоду про вільну торгівлю, яку останнє послідовно відхиляє, погоджуючись тільки на зниження окремих нетарифних бар’єрів. У цьому контексті Трамп обмежився заявою про намір сторін взаємно розширити ринки для продукції та послуг, збільшити обсяги інвестування.
Наразі незрозуміло, як довго проіснує полегшення для жертв цієї тарифної війни. Деталі досягнутої домовленості залишаються неясними та інтерпретуються сторонами по-різному. Ми вкажемо лише на окремі. Перш за все, сторони створили орган, що відповідатиме за дотримання досягнутих угод – Виконавчу робочу групу з числа «близьких радників» обох президентів, яка має оцінити існуючу систему імпортних тарифів, включно з новими на авто. Трамп прагне в першу чергу знизити тарифи ЄС на американські авто на 10%. Крім долання певних розбіжностей в сфері сільгоспвиробництва, стався прогрес і в галузі кліматичних змін (без деталей). Сторони домовилися досягнути нульового рівня державних субсидій для виробників усіх товарів (окрім автомобілів).
Водночас Мінфін США продовжить вивчати доцільність введення нових тарифів на імпортні авто та запчастини до них із Європи і має доповісти про результати президенту наступного місяця. Тобто Адміністрація США не виключає варіанту введення другої фази імпортних тарифів проти ЄС.
Додатково сторони погодилися про ще один важливий момент – спільно реформувати ВТО задля того, аби ця міжнародна організація краще протидіяла нечесним торгівельним практикам, включно з крадіжками прав інтелектуальної власності, примусовою передачею технологій, скасуванням промислових державних субсидій та диспропорцій, які створюють державні підприємства, й ліквідацією надлишкових виробничих потужностей. Усі ці заходи практикує Китай, який залишається мовчазною третьою стороною в згаданому торгівельному диспуті. Проте наразі незрозуміло, до чого може призвести ця змова США та ЄС проти КНР.
За результатами поточних торгівельних суперечок ЄС та США можна попередньо оцінити вигоди та втрати сторін. У США серед виробників виграли компанії Deere & Co. та Agco (сільськогосподарська техніка), але автовиробники General Motors, Ford та Fiat Chrysler вже знизили прогноз своїх доходів за 2018 рік через введені тарифи США на сталь та алюміній із ЄС. Уряд ФРН привітав досягнення домовленостей, а президент Франції поставився скептично до перспектив переговорів, оскільки «гарні торгівельні відносини базуються на збалансованості інтересів, а не на погрозах». Європейські ринки раділи, особливо автовиробники у Франції та Німеччині: на біржі у Франкфурті акції компанії BMW зросли на 4,4%, Daimler – на 2,8%, Volkswagen – на 4,0%.
Для України урок: держава має захищати конкурентоспроможного вітчизняного виробника всіма наявними засобами, включно з протекціоністськими тарифами, але слід враховувати, що світова економіка взаємозалежна та збалансована.
