Нова холодна війна

Олег Бєлоколос

дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»

«Ризик міжнародних конфліктів, зокрема між наддержавами, сьогодні вищий, ніж будь-коли з часів холодної війни».  Директор національної розвідки США Ден Коутс, 25 вересня 2018 року

Після безпрецедентних з часів СРСР військових навчань «Восток-2018», що пройшли у вересні цього року в Росії, 24 жовтня в Норвегії починаються військові маневри кран – членів НАТО під назвою «Єдиний тризуб» (Trident Juncture). Як повідомляють медіа, у них також братимуть активну участь традиційно нейтральна Швеція і сусід Росії – Фінляндія. Також наголошується, що до Країни Фіордів прибудуть близько 50 тис. військових НАТО, 70 кораблів, понад 200 літаків та 10 тис. транспортних засобів. У рамках навчань серед іншого планується опрацювати взаємну сумісність підрозділів країн Альянсу, перевірити готовність сил швидкого реагування, здійснити випробовування нових зразків озброєнь.

Про що ж саме свідчить такі активні військові заходи демонстраційного та загрозливого характеру?

Поки політики, дипломати й експерти сперечалися та дискутували на різних конференціях щодо того, коли саме почалася «нова холодна війна» – з російсько-грузинської війни 2008 року, окупації Криму у 2014-му чи отруєння Скрипалів у Солсбері в березні 2018 року, виявилося, що вона не лише розпочалася, а й поступово стає вже не такою холодною. І, мабуть, зовсім не випадково редактор журналу The National Interest Майкл Лінд у номері за червень 2018-го опублікував статтю під більш ніж красномовною назвою: «Ласкаво просимо у холодну війну ІІ».

Отже, чим можна підтвердити початок «нової холодної війни»? Відповідь може бути такою:

• Збільшенням агресивності у поведінці держав, зокрема суперпотуг.
• Посиленим пошуком союзників та зміцненням міждержавних альянсів.
• Початком нового циклу світової гонки озброєнь.
• Загостренням інформаційної війни.
• Перенесенням протистояння у кіберсферу, яка вже вважається таким самим театром військових дій, як світовий океан, повітряний і наземний простір.

Саме в контексті загострення відносин між Сполученими Штатами й Росією слід розглядати заяву президента США Дональда Трампа від 20 жовтня про намір вийти з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД), згідно з яким сторони взяли на себе зобов'язання не виробляти, не випробовувати та не розгортати балістичні та крилаті ракети наземного базування середньої (1000-5500 км) та малої (500-1000 км) дальності. Варто зазначити, що це сталося саме через недалекоглядні й непередбачувані дії Російської Федерації.

Посилюється напруга між Сполученими Штатами та Китаєм у Південнокитайському морі. Також значно збільшуються масштаби й кількість різноманітних військових навчань, у ході яких вивчаються різні сценарії протистояння, опрацьовуються тактика й стратегія можливої протидії.

Зміцнення боєздатності й сумісності військових контингентів країн Альянсу наразі активно доповнюється їхнім переоснащенням. При цьому значна увага приділятиметься саме сухопутним силам, збільшенню їхніх логістичних, розвідувальних і бойових можливостей. У різних доповідях одночасно наголошується, що таке переозброєння здійснюється зокрема й з урахуванням сьогоднішньої ситуації у Східній Європі та досвіду протидії збройній агресії Росії на сході України. У країнах НАТО звернули увагу на сучасну російську гібридну тактику, що включає комбіноване залучення засобів радіоелектронної боротьби, кібератаки, інформаційні провокації для деморалізації військ супротивника, артилерійські обстріли та широке використання дронів.

Отже, аналіз публікацій свідчить, що в рамках сил НАТО/США в Європі сьогодні увага приділятиметься таким основним напрямам:

• Оснащення підрозділів сухопутних сил надійними системами протиповітряної оборони (ППО) ближнього радіусу дії. Йдеться, зокрема, про переносний зенітно-ракетний комплекс класу земля-повітря FIM-92 Stinger. Також планується посилення армійської ППО армії взагалі, включно зі встановленням відповідних систем на бронетранспортери Stryker.
• Розробка ефективних систем і засобів протидії безпілотним літальним апаратам (БПЛА), які Росія активно використовує під час агресії проти України, зокрема для визначення артилерійських цілей.
• Відновлення армійських підрозділів, оснащених сучасними системами реактивного залпового огню (Multiple Launch Rocket System), які російська армія використовувала і продовжує застосовувати у війні проти України.
• Суттєве оновлення артилерійського озброєння, зокрема називається модернізована гаубиця M777A2 з дальністю стрільби спеціальними боєприпасами близько 60 км.
• Модернізація існуючої інфраструктури та будівництво нових логістичних об’єктів для військово-повітряних сил США та інших країн Альянсу на східному фланзі НАТО (зокрема, бази Amari, Естонія, Kecskemet, Угорщина, Malacky, Словаччина, Rygge, Норвегія). Також тестуються американські авіабази швидкого розгортання (deployable air base system, DABS) та перевіряються оперативні можливості інженерних підрозділів щодо швидкого будівництва злітно-посадкових смуг.

У практичному плані розглядаються такі перспективні програми: авіація розвідувальної та вогневої підтримки нового покоління для мобільних армійських підрозділів (Future Armed Reconnaissance Aircraft); частково роботизовані бойові машини піхоти; нова стрілецька/снайперська зброя піхотних підрозділів. США планують виділити на це близько 25 мільярдів доларів на наступні п’ять років. Вперше з 1980-х років у армійських та експертних колах відбувається активне і предметне обговорення нових концептуальних підходів до тактики і стратегії ведення військових дій – йдеться про так звані багатовимірні операції (Multidomain Operations 1.5.).

Очевидно, всі означені зміни здійснюються у світлі вірогідного масштабного конфлікту з Росією. Тому всі згадані окремі частини складної сьогоднішньої мозаїки ситуації в Європі формують переважаючий тренд на посилене (зокрема силове!) стримування агресивної Росії, що б там не казали окремі європейські політики. Адже постійні провокації путінського режиму позбавляють їх адекватних аргументів у рамках будь-якого дискурсу на тему «оновлення відносин з Росією».

Більш того, до 2020 року очікується відчутне збільшення кількості американських військових у Німеччині, а вже до 1 березня 2019-го міністерство оборони США спільно з державним департаментом мають представити Конгресу ґрунтовну доповідь щодо всіх аспектів можливого постійного розміщення американських військ у Польщі. Саме на цьому зроблено акцент у «Національному оборонному бюджеті на 2019 рік». Також, за наявною інформацією, нещодавно Греція запропонувала США побудувати нові військові бази в країні, зокрема на північному сході, що дозволить американським військовим збільшити свою присутність біля стратегічних чорноморських проливів і на Балканах (називались грецькі порти в Егейському морі – Александрополь і Волос).

Отже, ми є свідками формування нової геополітичної реальності в Європі та світі в цілому. Реальності, де інтересами слабких країн, найімовірніше, відверто нехтуватимуть. І Україна, безсумнівно, має знайти адекватні відповіді на сьогоднішні непрості виклики, адже від цього залежатиме безпека нашої держави.