Нове місце профспілок на ринку праці Франції

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олексій Куроп'ятник

експерт фонду "Майдан закордонних справ"


Одним з ключових елементів програми економічних реформ президента Еммануеля Макрона, з якою він обійняв посаду у 2017 році, є лібералізація ринку праці, до якої Францію тривалий час активно підштовхує Німеччина. Регулювання ринку праці – це не лише зміни в Кодексі про працю, які вже розпочалися та спричинили хвилю протестів. Це ще й зміна особливого місця та ролі профспілок у системі соціального партнерства та в реалізації державних програм профнавчання і страхування від безробіття, які мають на меті відновлення зростання економіки й посилення конкурентоспроможності. Макрон прагне змінити негативне ставлення іноземних інвесторів до Франції, у якій ринок праці є занадто регульованим.

За останні 50 років структура західної економіки значно змінилася завдяки глобалізації й технічному прогресу, послаб національний протекціонізм. Конкуренція примусила компанії виробляти та збирати кінцевий продукт у країнах з низькими зарплатами, а дизайн, науково-дослідні розробки та маркетинг залишити в розвинених країнах, де сфера послуг зросла до 2/3 ВВП. Основний обсяг виробництва перемістився у маленькі та середні фірми в усіх секторах, включно зі сферою високих технологій. У результаті соціальна значимість профспілок виявилася сумнівною, хоч і не зійшла нанівець. За заслуги під час Другої світової війни профспілки Франції отримали особливі привілеї: держава та бізнес надали їм право вести переговори при укладанні колективних угод про умови найму на рівні компаній та їхніх філій, спільно управляти державними програмами соціального страхування. Уряд дозволив їм формулювати закони та проводити політику у галузі соціального партнерства. Однак тепер виявилося, що ці повноваження не лише не відповідають ролі профспілок у суспільстві, а й не приносять йому користі.

Це пов’язано з диспаритетом представництва охопленої робочої сили та обсягом повноважень профспілок. Якщо в 1970 роках профспілки охоплювали 24% робочої сили Франції, то у 2016-му – 8% (за даними профспілок – 11%), що є найнижчим показником у Євросоюзі. Така ситуація стала однією з причин високого рівня безробіття, оскільки саме профспілки ведуть переговори про рівень зарплатні для 90% робочої сили. Тепер уряд дозволив працівникам малих і середніх підприємств самостійно укладати трудові угоди з роботодавцем.

Значною проблемою робочої сили у Франції залишаються працівники за короткотерміновими контрактами, котрі регулярно продовжуються й перетворились для роботодавців на спосіб уникання надання їм обов’язкових захисних положень, передбачених довгостроковими трудовими угодами, включно з 35-годинним робочим тижнем. Еммануель Макрон прагне змінити цю практику, яка базується на правилах, що їх встановили профспілки для окремих галузей промисловості, та реформувати умови звільнення, щоб суттєво зменшити кількість судових позовів щодо несправедливого звільнення та відповідних компенсацій. Уряд встановив обов’язкову шкалу збитків та прив’язав її до рівня зарплатні за три місяці після двох років роботи, до 20 місячних окладів після 30 років роботи та скоротив терміни подання позовів до суду.

Охоплення профспілками робітників є нерівномірним: серед держслужбовців та працівників держкомпаній, яких держава найняла безпосередньо, – 15,2% і 14,7% відповідно, водночас у приватному секторі – усього 5%. Згідно з правовим статусом, для ведення переговорів про трудові угоди в філіях та головних відділах компаній профспілки компанії мають представляти 90% робочої сили. Після змін критеріїв представництва у 2008 році тільки п`ять найбільших профспілок (CGT, CFDT, FO, CFE-CGC та CFTC) зберегли право на представництво, що суперечить практиці в інших країнах Євросоюзу. Як результат, витрати на оплату праці у Франції стабільно зростають, починаючи з кризи 2007 року. Профспілки використали свій вплив на компанії для збільшення рівня зарплатні замість найму нових працівників, тому економічне зростання не привело до зростання рівня зайнятості.

Сумнівною виявилася ефективність і сама доцільність участі профспілок, особливо малим членським складом, в управлінні державною програмою профнавчання зі щорічним бюджетом 32 млрд євро. Програма була спрямована на зниження 10% рівня безробіття, і це при тому, що означений показник утричі вищий, ніж у країн-конкурентів, США та ФРН. На початку травня ц. р. уряд оголосив про реформу державної системи професійної перепідготовки та скасування спільного управління, яке породило корупційні схеми. Угоду про нову схему профнавчання підписали усі профспілки, крім лівої CGT.

Уряд сподівається ухвалити свій план реформування програм допомоги з безробіття у другій половині ц. р. Реформа передбачатиме створення єдиної державної системи підтримки безробітних, яка включатиме працівників усіх категорій – від самозайнятих до звільнених, що їх наразі не охоплюють програми допомоги. З іншого боку, уряд планує запровадити більш широкий контроль за безробітними працівниками, які мають доводити, що активно шукають роботу, та не мають відмовлятися від пропозицій три рази поспіль, якщо бажають надалі отримувати фінансову допомогу.

Не ігнорує уряд і правила безпеки праці, які традиційно були прерогативою профспілок. Якщо компанія наймає свого 50-го працівника, вона, зокрема, зобов’язана призначити представника від працівників до робочої ради підприємства та до комітету з питань охорони здоров`я й безпеки праці. Згідно з запропонованими правилами, ці три групи мають сформувати єдиний комітет із соціальних та економічних питань, окремі комітети з питань охорони здоров’я та безпеки праці залишаться на більш високих структурних рівнях компанії (якщо вона інтегрована), але тільки в галузях з високими професійними ризиками.

Проте більш ризиковані реформи планується розпочати через рік: лідер Франції має намір поєднати вигоди програм допомоги безробітним з вигодами програм профнавчання та більш ефективного пошуку роботи. Крім того, він планує гармонізувати 37 пенсійних режимів, що є вкрай чутливою темою для реформування й раніше викликало масові акції протесту. Сумнівний вигляд має спільна робота системи страхування на випадок безробіття, оскільки у Франції безробітні не є членами профспілок. Держава може більш ефективно управляти спільними службами соціальної підтримки, якщо їх не можна передати у приватний сектор. На тлі деградуючої з року в рік загальної пенсійної системи постало питання про доцільність для профспілок спільного з роботодавцем управління системою виходу на пенсію та пенсійною системою у разі, коли пенсіонери не є членами профспілок.

Як бачимо, уряд Франції наразі має чимало питань до профспілок, але останні регулярно, навіть систематично застосовували силові методи боротьби з урядовими реформами задля підтримання високого рівня членства, демонстрації впливу на своїх членів та на уряд, зокрема шляхом гальмування серйозних реформ у сфері праці. Окремі експерти вважають, що у своїх діях профспілки, схоже, відійшли від основної місії захисників прав працівників і перетворилися на лобістів правового статус-кво тільки для кваліфікованої робочої сили, яка має довготермінові колективні договори про найм. Проте в довготривалій перспективі діяльність профспілок виявилася шкідливою для конкурентоспроможності французьких компаній і для подальшого економічного зростання Франції.

Зараз обставини сприяють новому президенту у проведенні амбіційних реформ, оскільки він має більше виконавчих повноважень, потужну більшість у парламенті, а його опоненти розгублені. Йдеться не лише про профспілки, а й про реформування всієї країни шляхом ліквідації зайвих привілеїв, що схоже на певну революцію. Успіх Макрона забезпечується відвертим завчасним оголошенням про наміри, мету реформ та переконливою аргументацією своєї позиції. Тому у населення не виникає відчуття зради його інтересів з боку уряду, а страйки профспілок проходять на тлі публічної підтримки урядових планів, що позбавляє протести легітимності.

При цьому Макрон добре прораховує свої кроки. Він поки що відклав намір передати під повний контроль уряду програму страхування від безробіття. Водночас у його проекті Кодексу про працю профспілкам делегується вирішення питань про кількість робочих годин та розмір зарплатні на рівні компанії. Така стратегія президента ускладнює для профспілок активний опір реформам, оскільки разом із втратою одних повноважень вони отримують такі, яких раніше не мали.

Успіх реформ, які за змістом не мають антипрофспілкового характеру, залежить від здатності Макрона зберегти спроможність швидко та безкомпромісно їх проводити на тлі певної втрати публічної підтримки (наразі нижче 50%), не викликавши проти себе потужний спротив профспілок. Схоже, це спрацює, оскільки наразі лише профспілка CGT виступила проти нових правил.

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації