Олексій Куроп'ятник
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
3-5 вересня у місті Сямень, Китай, відбувся 9-й саміт БРІКС під назвою «Посилення партнерства заради кращого майбутнього», у якому взяли участь лідери країн-учасниць Сі Цзиньпін (КНР), Мішел Темер (Бразилія), Нарендра Моді (Індія), Володимир Путін (Росія), Джейкоб Зума (ПАР). За інформацією ЗМІ, в центрі уваги цьогорічного заходу були питання економічної ситуації у світі, міжнародні та регіональні конфлікти.
Слід зазначити, що саміти БРІКС відрізняються від зустрічей «Великої сімки» та «Великої двадцятки» тим, що рівень їхньої інституалізації є значно вищим: заходи проводяться щорічно, відбувається ротація головуючих країн, діяльність охоплює різні напрями: сільське господарство, національну безпеку, охорону здоров’я, міжнародні фінанси. Хоча низка ініціатив не реалізована, інші, зокрема в рамках реформування МВФ та Світового банку, просуваються доволі успішно.
Водночас рівень взаємодії та координації між країнами – членами БРІКС загалом залишається досить низьким. Найбільшим досягненням вважається певний зсув балансу глобальної влади в бік держав – учасниць об’єднання: вони отримали більше впливу на глобальні процеси в рамках МВФ та СБ. Клуб започаткував у 2014 році альтернативний Новий банк розвитку, який уже видав кредити на різні проекти в Китаї, Індії та Росії на суму $1,4 млрд.
Також можна констатувати, що БРІКС останнім часом усе більше перетворюється на елемент зусиль Китаю з переформатування світу. Хоча Росія та Індія висловлюють нові ідеї щодо діяльності клубу, домінуючою залишається позиція КНР, пріоритетом якої є наповнення змістом власних лідерських амбіцій із просування різноманітних ініціатив та забезпечення їхньої підтримки з боку інших країн-партнерів. Збереження вигідних для учасників БРІКС аспектів глобалізації залишається пріоритетом даного об’єднання. Водночас майже всі його члени хотіли б зберегти певні елементи протекціонізму, зокрема в Китаї ключові сектори поки залишаються закритими для іноземних інвесторів, існують різні торговельні обмеження в Індії, Росія використовує інвестиційні інструменти як елемент зовнішньої політики тощо.
Зростаючі розбіжності: створений у 2006 році країнами з динамічною економікою, які мали й мають потенціал конкурувати із Заходом, БРІКС, станом на 2009 рік, представляв 40% світового населення та 45% зростання глобальної економіки. Водночас клуб існує без об’єднавчої політичної філософії, країни-учасники так і не стали настільки близькими один до одного, як члени НАТО або ЄС. Крім того, ці держави мають різні політичні устрої та, відповідно, цінності й принципи управління.
Можна також додати, що БРІКС демонструє зростаючу асиметрію потужностей своїх членів у ключових сферах – економіці та безпеці, що ставить під певний сумнів його майбутнє. У цьому контексті прийом нових учасників експерти вважають критично важливим для пожвавлення роботи клубу. Китай як країна – господар саміту для «більш широкої дискусії» застосував підхід «БРІКС-плюс»: запросив як гостей лідерів Єгипту, Гвінеї, Мексики, Таджикистану й Таїланду.
Економічні аспекти: найвищі темпи економічного зростання зберігаються тільки у Індії (8,0% – у 2015-му, 7,1% – у 2016 році та 6,1% – у 2017-му), які до 2030 року очікуються на рівні 7,4-8%. Це дозволить країні обігнати економіки Японії та Німеччини й удвічі перевищить виробництво в Британії та Франції. Індія є сьомою економікою світу (2,8%) із перспективою до 2020 року посісти четверту позицію.
Після тривалих реформ Китай, друга економіка планети (14,8%), відновлює темпи росту до рівня 6,7-6,9%, що створює передумови для розвитку всього регіону. Швидко зростає промислове виробництво (7,6%) та експорт (8,5%).
Зовсім іншу економічну динаміку на тлі політичної нестабільності та корупційних скандалів демонструє решта країн клубу. Бразилія (восьма економіка світу, 2,4%), повільно виходить із жорсткої рецесії з 1% зростання.
Росія (11-та економіка світу, 2,0%) ледь уникнула глибокої фінансової кризи на тлі зниження цін на нафту та після двох років глибокого спаду (4% ВВП), фактично відмовилася від серйозних економічних і політичних реформ, що позбавляє її перспектив на швидке економічне одужання.
Південна Африка (35-та економіка світу, 0,4%) демонструє нестабільне зростання (в середньому 2,84%), потерпає від політичної нестабільності, поганого управління та кліматичних лих, на початку року увійшла у період технічної рецесії з перспективою перейти на 39-те місце в рейтингу економік.
Сфера безпеки: Індія (+8,5%), Росія (+5,9%) та Китай (+5,4%) упродовж останніх декількох років займають провідні позиції в світі за рівнем зростання військових витрат.
При цьому країни БРІКС конкурують між собою та США за рівнем впливу в регіоні Південної й Центральної Азії: КНР та Росія останнім часом значно підвищили рівень протистояння зі Сполученими Штатами; Китай та Індія періодично конфліктують по лінії розмежування кордонів; КНР має суперечки з Японію, В’єтнамом та низкою інших країн. Наочними прикладами такої конкуренції є все більший масштаб різноманітних військових навчань і маневрів.
Інші країни мають інакшу динаміку в цій сфері: Бразилія, третя військова потуга в Америці, не має виразних зовнішніх загроз та шукає свою роль у миротворчих операціях ООН. Країна послідовно зменшує оборонні витрати та покладається в питаннях оборони на співпрацю зі США.
Збройні сили Південної Африки (46-те місце в світі) перебувають у стадії занепаду через відсутність належного контролю та фінансування з боку керівництва держави.
Результати саміту: ухвалено рішення щодо розвитку ринків запозичень у місцевій валюті, засновано відповідний фонд для стабілізації фінансів країн-членів (Китай виділив $76 млн). Значні зусилля спрямовуються на розвиток міжособистісних контактів. Обговорювалися й питання взаємного зниження нетарифних бар’єрів.
У сфері глобальної безпеки БРІКС прагне зберегти існуючий порядок на чолі з Організацією Об’єднаних Націй шляхом обережних реформ програм розвитку ООН та імплементації рішень Групи-20. БРІКС не має єдності щодо всіх цих питань: Бразилія, Індія та Південна Африка прагнуть реформ РБ ООН, Китай та Росія це рішуче не підтримують з інших міркувань: Росія прагне зберегти військову потугу як критерій міжнародного впливу, а Китай не хоче бачити постійним членом Радбезу ООН Японію.
Прикордонний конфлікт Китаю та Індії напередодні саміту міг стати головним геополітичним викликом в Азії: КНР та Індія виявили зрілість після інциденту та здатність досягати компромісу на тлі серпневого конфлікту на спірній ділянці кордону у високогірному районі Доклам у Гімалаях. Слід додати, що саме цей конфлікт протягом 73 днів ставив під сумнів саму можливість проведення цьогорічного саміту БРІКС.
Позиції Росії в БРІКС помітно ослабли в галузі економіки та торгівлі, проте залишаються значними в сфері міжнародної безпеки. Напередодні заходу В. Путін оприлюднив свою статтю «БРІКС – до нових горизонтів стратегічного партнерства», у якій закликав клуб краще координувати свою діяльність на міжнародній арені, зокрема в рамках ООН та Групи-20. Путіна не засмучує відсутність спільної політичної ідеології, він продовжує вважати «наполегливу та кропітку роботу» рецептом для пошуку компромісів у сфері боротьби з тероризмом на Близькому Сході та вбачає перспективу у створенні широкого фронту проти тероризму в рамках ООН (цю ідею також просуває Індія, маючи на увазі терористичні групи в Пакистані). Російський лідер визнає, що ситуація навколо КНДР останнім часом значно загострилася та балансує на межі масштабного конфлікту, проте розрахунок США на політичний тиск вважає помилковим та безперспективним.
БРІКС засудив випробування ядерної зброї та ракет у КНДР (Росія та Китай розробили «дорожню карту» мирного врегулювання ситуації), визнав терористичні організації в Пакистані загрозою (ініціатива Індії), заявив, що переймається проблемою Близького Сходу (на радість Кремлю), однак при цьому не згадав кризу у Венесуелі, де КНР та РФ мають значні економічні інтереси.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
