"Польща перетворюється на європейську проблему"

- Вона традиційно занадто емоційна. Українці в такому стані підвищеної політичної збудженості перебувають певний час. Тому для українського політикуму не характерні зважені і спокійні спроби розібратися, подумати на кілька кроків вперед.

Польський закон викликає образи, емоції, бажання відповісти у тому ж дусі. Українську реакцію в контексті треба сприймати - як реакцію країни, яка відбиває зовнішню військову агресію і намагається одночасно розбиратися з масою внутрішніх політичних проблем.

- Верховній Раді, МЗС, президентові потрібно бачити ширшу перспективу і рестроспективу. Тобто розуміти, як ми прийшли до цього. І розуміти ситуацію поза цим законом. Перше за все, загальну канву українсько-польських відносин, що в них є цінного. Наскільки цей закон перешкоджає реалізації позитивного потенціалу двосторонніх відносин? Наскільки наша реакція може перешкоджати йому?

Далі потрібно бачити ще ширше тло – загальноєвропейське. Що відбувається з Польщею в Європі. Треба бачити реакцію світу – Німеччини, США, Ізраїлю. Скомбінувавши всі ці чинники і образу патріотичного українця за закон. Але і розуміння своїх практичних інтересів. Це повинно бути в основі заяв.

Натомість, із реакції парламенту та МЗС складається враження, що наші політики, державні інституції намагаються підкреслити свій патріотизм, у першу чергу. В другу — показати емоційну реакцію несприйняття того, що відбувається в Польщі. За цим губляться всі наші практичні інтереси щодо Польщі.

На Польщу буде чинитися тиск і без нас. Ми просто можемо скористатися діями інших, не зашкодивши власним інтересам.

- З країни з іміджем історії європейського успіху вона перетворюється на європейську проблему. І це пов'язано не лише з Україною. Відбуваються дуже серйозні зміни, які не сприймає ЄС. Польща віддаляється від демократичних цінностей. Це і питання свободи слова і реформа судової системи, яка підпорядковує виконавчій владі чи провладній партії суди.

Цей останній закон викликав несприйняття з боку Ізраїлю і США. Вони поки-що делікатно, але чітко висловлюють свою незгоду. Отже, на Польщу тиснутимуть, щоб переглянула цей закон, змінила політику. Поки що рано говорити, але йде до дипломатичної блокади навіть. Якщо польський уряд не зможе знайти вихід із цієї ситуації, Польща має шанси перетворитися на європейського ізгоя.

ЄС вже намагається вживати якісь санкції. Починає розглядати питання позбавлення Польщі голосу в європейських інституціях.

- Якщо уникатимуть політичних тем, їм нічого не загрожуватиме. Якщо ж вони їдуть із політичною метою - для діалогу або маніфестації, демонструвати свою позицію щодо Другої світової війни, українсько-польських проблем, такі люди можуть піддаватися тиску з боку вже не громадської думки і своїх опонентів, а державної машини, суду.

Тому спілкування, особливо з незнайомцями або людьми з протилежною думкою, навіть якщо ваші погляди арґументовані і підтверджені історичними фактами й документами, може бути для українців загрозливим.

- Публічні вислови ідей, які ідуть врозріз прийнятим законам, загрожують навіть тюремним ув'язненням. Очевидно, подібні дослідження не публікуватимуть у Польщі. І навіть продовження цієї дискусії в Україні, боюсь, можуть використати, щоб заборонити в'їзд її учасників.

- Вона може робити міжнародні запити на переслідування тих, кого підозрює в злочинах. Шенгенська зона існує як єдиний міграційний простір, де діє спільний "чорний список". Польща може цим тиснути на нас. І вона це вже робить. Декільком українським діячам скасовували візи, дозволи на перебування в Польщі і вносили їх в чорні списки Шенгенського простору.

Але це навряд триватиме довго. Коли подібні дії повторяться кілька разів, Україна зможе поставити питання перед Єврокомісією, в цілому ЄС про те, що такій практиці Польщі треба покласти край. Там такі її дії не привітають.

- Зрозуміло, що з українсько-польських чвар росіяни тішаться. Їм потрібен будь-який негатив щодо України. А тут згадування якихось злочинів, міфічних українських націоналістів, бандерівської ідеології. Ніхто не знає, що це таке, але це наратив радянської КГБ-шної школи, російської сучасної. Тим більше що в України є певні досягнення у змалюванні Росії як країни-агресора, порушника міжнародного права. Звичайно їм вигідно, коли не їхніми руками з Україною розправляються в якомусь іміджевому плані. А отже - зменшується наша можливість поширювати свою інформаційну кампанію, підривається до неї довіра.

- Нічого. Цей закон тішить національну пиху. Не гідність, а саме пиху. Знаєте, як в дитячому садочку діти зроблять щось, а далі вигадують правило, яке забороняє робити те ж проти них. Кажуть: "я в хатці, мене не можна чіпати". Поляки "в хатці". Вони сказали, що історія виглядає тільки так. Хто думає інакше - посадимо до в'язниці.

Це потішить пиху тим, хто живе в ілюзії теорії про "вищість" поляків, кращість за українців чи будь-кого іншого. Але в плані матеріальному, прагматичному, з точки зору та покращення добробуту поляків, гуманістичного, політичного і так далі - це крок назад.

- Як такого закінчення не буде. На жаль, допоки існуватимуть національні держави, у політиків буде спокуса використовувати національне питання для консолідації свого електорату. Не для об'єднання нації навколо практичних перспективних ідей, розвитку, а тільки аби набрати політичної підтримки для виборів. Така загроза є скрізь, і в Україні.

Багато залежатиме від електорального циклу. Наскільки "Право і справедливість" (партія влади, - ред.) "Кукіс" (польська націоналістична партія, - ред.) здобуватимуть підтримку у польській громаді. Якщо виграватимуть далі, чому ж відмовлятися від таких ефективних політичних ходів? Залежатиме і від реакції світового співтовариства. Чим гостріша вона буде, тим більше приводів у поляків задуматись, що вони роблять не так.

У найближчій перспективі щось серйозно не зміниться. Поки що поляки налаштовані продовжувати, це очевидно.