Олександр Хара
експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Упродовж минулих вихідних увага світових медіа була прикута до подій у Гамбурзі, де зібралися лідери країн – флагманів світової економіки. Коментатори зважали на найменші дрібниці. Ось господиня саміту Ангела Меркель вітає високих гостей рукостисканням, і лише декілька світових лідерів удостоєні дружнього поцілунку. І питання не в тому, що президент Франції та прем’єр-міністр Канади є молодими політиками як з погляду віку, так і з точки зору досвіду, а в тому, що здебільшого від їхньої взаємодії з Меркель та Юнкером (голова Єврокомісії теж отримав поцілунок) залежить збереження світового порядку, що базується на таких цінностях, як верховенство права, демократія, права людини, вільна торгівля та інші ліберальні ідеї.
Втім, найочікуванішою все ж таки була зустріч тих, кого складно зарахувати до категорії чемних хлопців. Рукостискання перед камерами президентів США та Росії нагадало блогерам кадр із американського політичного трилера «Картковий будиночок», де відбулася зустріч двох цинічних, надзвичайно сильних особистостей – президентів Росії і США Віктора Петрова та Френка Андервуда. Однак реальний Путін виявився менш упевненим у собі. Поступаючись не лише розміром економіки та збройних сил, а й зростом, останній намагався зайняти більше простору, широко розставивши руки під час фотографування в кріслах. Якщо Трамп робив Путіну протокольні компліменти, то володар Кремля, дивлячись кудись собі під ноги, а не на журналістів чи співрозмовника, підкреслив те, що в нього була низка телефонних розмов із американським колегою, але для результативності потрібні зустрічі тет-а-тет.
Схоже, видимість прориву міжнародної ізоляції була програмою-максимум, і він її виконав. Предметом особливої гордості стала тривалість перемовин – 2 години 15 хвилин. Також Путіну сприяв і формат зустрічі, адже окрім обох президентів там були присутні лише міністри закордонних справ і перекладачі. Американські оглядачі висловлюють подив, чому в такій важливій зустрічі не брав участі радник із питань національної безпеки Герберт Макмастер. І це становить певну проблему з погляду правильного розуміння справжніх намірів Кремля з боку американців. Адже всім відомо, що, за висловом Ангели Меркель, «Путін живе у паралельній реальності». Трамп також знаний своєю схильністю оперувати «альтернативними фактами» та діяти поза стандартами прийнятної поведінки.
Разом із цим викликає подив бажання американців, які знають про втручання російських хакерів у демократичні процеси у США та інших державах, «винайти рамки, у яких обидві країни зможуть зрозуміти, що робити з кіберзагрозами». Слова Тіллерсона про те, що слід просуватися далі, можуть означати, що російське втручання у президентські перегони 2016 року залишиться безкарним. Це опосередковано підтверджують і слова Лаврова, що «президенти, керовані національними інтересами, налаштовані шукати домовленості, а не намагатися розігрувати якісь конфронтаційні сценарії та створювати проблеми на рівному місці», а також те, що «Трамп пригадав, що деякі кола в США досі намагаються роздути тему російського втручання, хоча довести його не можуть». Навіть немає сенсу коментувати «домовленість» стосовно того, що Сполучені Штати й Росія не втручатимуться у внутрішні справи одне одного, а також інших країн…
Щодо кроків у Сирійському врегулюванні теж є питання. За повідомленням російського міністра, Росія, США та Йорданія домовилися про створення умов (зон деескалації) припинення вогню у південно-західній частині країни, де гарантом безпеки виступатиме… російська військова поліція! Втім, Тіллерсон зазначив, що питання стосовно збройних сил, які забезпечуватимуть припинення вогню, ще остаточно не вирішено.
Українці поки що можуть бути задоволені. Схоже, діаметрально протилежні позиції сторін у питанні російської агресії проти нашої держави, а також бажання досягти успіху у більш «гарячих точках» обумовили не надто тривале обговорення української проблематики. Американська сторона поінформувала про призначення свого спеціального представника (на заміну Вікторії Нуланд) та досягла домовленості про його візит до Москви найближчим часом. Чи слід Києву турбуватися стосовно відновлення американсько-російського дипломатичного каналу з питань урегулювання російсько-української кризи, ми незабаром дізнаємося. Найімовірніше, певні обриси підходу адміністрації Трампа в нових умовах стануть зрозумілими після візиту новопризначеного спецпредставника США до Москви.
З одного боку, Курт Волкер є досвідченим дипломатом, обізнаним у регіональних справах та позитивно налаштованим до України. Так, у своєму нещодавньому коментарі «Голосу Америки» він зазначив, що «Ми маємо бачити Україну, яка є стійкою, життєздатною, процвітаючою, сильною демократією». З іншого боку, зрозуміло, що діятиме він у рамках, заданих найвищім керівництвом країни, яке намагається покращити взаємини з Москвою. Отже, на нас, швидше за все, очікуватиме скоординований тиск з метою реалізації небезпечних Мінських домовленостей. Схоже, за відсутності будь-якої стратегії офіційного Києва дотепер працююча тактика «маневрування між крапельками» перестане бути результативною.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
