Президентські вибори в Росії: чого очікувати світу та Україні?

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олег Бєлоколос

дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»


Отже, 18 березня несподіванки не сталося: вибори без вибору відбулися, і президентом Російської Федерації вкотре обрано Володимира Путіна.

Та й зараз у росіян вочевидь вибір доволі скромний: подальше посилення авторитаризму, прогнозована економічна стагнація, безпрецедентна мілітаризація усіх сфер життя, імітація принципів демократії.

Тим часом у певних колах сьогодні важко знайти експертів, які не займалися б ворожінням на тему можливих кадрових перестановок в оточенні господаря Кремля. Так, частина фахівців з російської проблематики вважають, що на зміну послабленому Медвєдєву має прийти ліберально налаштований технократ, а багато хто, навпаки, пророкує консервативного прем’єра-силовика.

Однак найважче доведеться, мабуть, тим у російському істеблішменті, хто вже сьогодні починає потайки замислюватися: «А що буде у «післяпутінську епоху?». Що ж, така доля всіх, хто свого часу, зробивши ставку на так звану стабільність, опиняється перед навіть гіпотетичною небезпекою її втрати за повної відсутності інших опцій.

Мабуть, не варто чекати особливих змін і в зовнішній політиці та політиці безпеки. Спираючись на сформований внутрішньополітичний консенсус і наявний мобілізаційний та пропагандистський ресурс, Росія, безсумнівно, продовжить спроби корумпувати європейських політиків та роз’єднати Євросоюз навколо питань енергетичної безпеки; підтримуватиме агресію проти України; посилюватиме тиск на Молдову задля дискредитації її проєвропейського курсу та збереження контролю над Придністров’ям; прискорить перетворення Білорусі на повного сателіта та плацдарм для загрози Заходу.

Крім того, Москва намагатиметься послабити НАТО; втручатиметься в Сирію; розширюватиме вплив на Близькому та Середньому Сході; зміцнюватиме контроль над процесами в Євразійському економічному співтоваристві; посилюватиме можливості в рамках Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ); розбудовуватиме «спільний простір» з Південною Осетією й Абхазією тощо.

Путін також час від часу діставатиме свого ядерного кийка, щоб у черговий раз полякати увесь світ і нагадати про можливість його знищення.

Тим часом США вже заявили про готовність дати відсіч Росії. Хотілось би сподіватись, що і в Європі також серйозно поставляться до недвозначних погроз, що пролунали з Кремля 1 березня у посланні Федеральним зборам РФ, адже щонайменше частина з нещодавно перерахованих Путіним «найновіших систем російського стратегічного озброєння» призначена для ураження цілей на Європейському континенті.

Вочевидь, на тлі скандалу навколо отруєння Сергія Скрипаля, окрім Британії, свої корективи в позицію стосовно Кремля внесе й низка інших країн Заходу. Певним сигналом у цьому контексті є інформація про те, що Європейський Союз не визнає проведення Російською Федерацією виборів у окупованому Криму, а також настрої у Європарламенті, де представники більшості не вважають вибори 18 березня в Росії чесними та засуджують голосування на анексованому півострові.

Вірогідно, в усіх сферах життя росіян і надалі посилюватиметься пропаганда ностальгії за так званою стабільністю часів СРСР, національної зверхності, нетерпимості, традиційного антиамериканізму, неприйняття західного світу та його цінностей. Все це, звичайно, є дуже небезпечним і для самої Росії, і для цілого світу.

Про шкоду від пропаганди такого тотального типу попереджав у своїй ґрунтовній книзі «Злет і падіння Третього Райху» американський журналіст Вільям Ширер, який працював у нацистській Німеччині в тридцятих роках: «Ті, хто не прожили багато років у тоталітарній державі, навряд чи зможуть зрозуміти, як важко не піддатися жахливим наслідкам невпинної, добре прорахованої режимом пропаганди».

Ультраперсоналізований сучасний російський режим, що продовжує традиційну константу існування Московії ще з часів великого князя Івана ІІІ – «який государ, така й держава», – явно не може повноцінно існувати без зовнішнього ворога та перманентної конфронтації.

Тому навряд чи й Україні слід чекати на якесь пом’якшення курсу Росії на чолі з Володимиром Путіним. Більш того, Кремль вочевидь уже планує цілий комплекс заходів з метою впливу на внутрішню ситуацію в нашій державі, мобілізує свою «п’яту колону», здійснює заходи задля дискредитації України на міжнародній арені і ще багато дечого. І цей тиск неодмінно посилюватиметься в міру наближення виборів в Україні.

Отже, нам слід очікувати на тривале протистояння путінській Росії та, відповідно, зміцнювати власні можливості адекватної протидії.

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації