Протести в Ірані: деякі несподівані чинники та можливі наслідки

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олег Бєлоколос

дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"


Демонстрації в Ірані, які наприкінці минулого року починалися як протест проти корупції та економічної скрути, згодом набули явного внутрішньополітичного забарвлення, а також стали чинником міжнародної політики та спровокували дискусію в ООН щодо співвідношення між державним суверенітетом і правами людини. Недарма парламент Ірану 7 січня висловив намір провести глибоке розслідування подій під час масових акцій протесту, а також перевірити правомірність численних арештів.

Як далі розвиватиметься ситуація, насправді не знає ніхто: ані ті, хто в перші дні протестів поспішив назвати їх «іранським Майданом», ані ті, хто вважає, що хвиля антиурядових демонстрацій уже пішла на спад.

Ситуація в цій країні і навколо неї перебуває під впливом багатьох чинників, і хоча деякі з них, на перший погляд, не пов’язані з протестами, однак згодом вони можуть справити значний вплив на розвиток подій в Ірані зокрема й на Близькому Сході – загалом.

Так, у грудні минуло року представники відомого інтернет-видання POLITICO оприлюднили матеріали журналістського розслідування, у яких містилася вибухова інформація про те, що адміністрація Обами задля забезпечення ядерної угоди з Іраном фактично згорнула операцію американських правоохоронців проти проіранського угруповання «Хізбалла». У цьому контексті можна згадати, що ядерна угода з Іраном була підписана у Відні 2015 року між Іраном та групою 5 + 1 (п'ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН: США, Росією, Китаєм, Францією, Великою Британією, а також Німеччиною) і передбачала скасування так званих іранських санкцій, а «Хізбалла»  – ліванська шиїтська парамілітарна ісламістська організація, що діє за підтримки Ірану і, часом, Сирії.

Американська операція під назвою «Проект Кассандра» (Project Cassandra) була започаткована ще у 2008 році й мала на меті протидію «Хізбаллі», що, згідно із зібраними на той час доказами, перетворилася на «міжнародний кримінальний синдикат», який займався торгівлею зброєю, відмиванням коштів, отриманих незаконним шляхом, і навіть постачанням наркотиків до США та одержував від цього щорічні доходи в розмірі близько 1 мільярда доларів.

За інформацією зазначеного інтернет-видання, комплексна програма правоохоронних органів проти «Хізбалли» включала операції під прикриттям, здійснення численних записів розмов підозрюваних та роботу з інформаторами. Зокрема, під час розслідування було з’ясовано, що «Хізбалла» займалася постачанням наркотиків з Латинської Америки до Європи та США й відмивала отримані кошти через один з ліванських банків, а також шляхом використання схем з постачання вживаних американських автомобілів до Західної Африки.

Однак журналісти POLITICO також з’ясували, що, незважаючи на надані матеріали, Департамент юстиції США неодноразово відмовляв у відкритті кримінальних справ проти членів «Хізбалли» та низки пов’язаних з нею осіб. Також зазначається, що Державний департамент США не докладав належних зусиль задля екстрадиції обвинувачених осіб у країни, де їх могли б заарештувати.

На думку авторів дослідження, причиною цього могла стати налаштованість адміністрації Обами на пошук контактів з так званими поміркованими елементами «Хізбалли» та загальний курс тодішнього Білого дому на нормалізацію відносин з Тегераном з метою укладення вищезгаданої ядерної угоди.

У матеріалах розслідування вказуються імена декількох міжнародних ділків, пов’язаних із «Хізбаллою», які займалися активним постачанням наркотиків до США та Євросоюзу, а також озброєння латиноамериканським наркобаронам і бойовикам на Близькому Сході, у тому числі прибічникам режиму Асада в Сирії, і на діяльність яких окремі представники американської сторони тоді фактично заплющували очі задля укладення домовленості з Іраном.

Посилаючись на джерела в Агентстві США з протидії наркотикам (DEA), інтернет-видання зазначає, що після укладення ядерної угоди з Тегераном «Проект Кассандра» був фактично зупинений, що призвело до втрати оперативних та інших можливостей у міжнародних кримінальних колах, розгалужені зв’язки яких тяглися не лише в Іран, а й у Росію, Венесуелу, Колумбію, Мексику та самі Сполучені Штати.

Між тим, як наголошує POLITICO, «Хізбалла», що має давні контакти з іранською розвідкою та Корпусом вартових Ісламської революції, продовжувала свою антиамериканську, терористичну, підривну та кримінальну діяльність у багатьох регіонах світу. На підтвердження цього відомий британський «Економіст» у спеціальному номері «Світ у 2018-му» констатує, що «Хізбалла» «вже перетворилася з потужного збройного недержавного ліванського угруповання на щось більш подібне до транснаціонального шиїтського іноземного легіону».

Таким чином, стає зрозумілою і напруга у відносинах між США та Ізраїлем у часи Обами, і нахабна поведінка Росії в Сирії, і активне поширення впливу Ірану в регіоні від Лівану до Ємену на тлі зазначеної позиції Вашингтона.

Автори дослідження з посиланням на учасників «Проекту Кассандра» стверджують, що завдану операції шкоду з багатьох причин навряд чи можна виправити навіть тепер. Хоча воно, безсумнівно, матиме свої політичні наслідки.

Звичайно, це розслідування не може не вплинути й на без того вже доволі негативне ставлення адміністрації Трампа до ядерної угоди з Іраном та здатне ще більше посилити напругу в регіоні Близького та Середнього Сходу. Як зазначив віце-президент США Майк Пенс у нещодавньому інтерв'ю «Голосу Америки», коментуючи іранські події: «Іран є головною державою – спонсором тероризму у світі. (Влада Ірану) не тільки пригнічує своїх власних громадян, позбавляючи їх прав людини, а й займається експортом тероризму по всьому регіону, залишаючись неймовірно небезпечною дестабілізуючою силою».

При цьому віце-президент США не лише наголосив на важливості поваги до прав людини, а й підкреслив, що позиція адміністрації Трампа «суттєво відрізняється від мовчання американського президента у 2009 році, під час «Зеленої революції» в Ірані».

Наразі не можна виключати того, що антиурядові протести в Ірані послаблять існуючу там конструкцію клерикального режиму, а також примусять Іран до певної корекції зовнішньої політики, адже учасники демонстрацій серед іншого висловлювали незадоволення фінансуванням проіранських організацій у Секторі Гази, Лівані та Сирії. А це вже може опосередковано вплинути на успіх геополітичного трикутника Росія – Туреччина – Іран, який, за задумом Кремля, має повністю контролювати ситуацію на Близькому та Середньому Сході (а можливо, й у Чорному морі) – від Лівану до Афганістану.

Вочевидь, визначився перший тренд 2018 року – розмежування в політичному істеблішменті Ірану та формування двох протилежних бачень іранської зовнішньої політики – з боку частини правлячої верхівки та Корпусу вартових Ісламської революції, а також з боку сил, що виступають проти активної, у тому числі фінансової підтримки різноманітних лояльних Ірану угруповань у регіоні.

Безсумнівно, слід погодитися з тими, хто вважає, що «демонстранти заслуговують на нашу повну солідарність. Участь в акціях протесту й вільне вираження своєї думки – фундаментальне право, якого мають дотримуватися всюди, у тому числі в Ірані». Свою позицію на підтримку такої точки зору висловили США та ЄС. 

Можливо, для офіційного Києва також настав час заявити про це?

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації