Росія: напередодні але не перед вибором – чого чекати Україні?

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олег Бєлоколос

дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»


Днями – 9 лютого цього року президент Росії Путін у привітанні ветеранам російської цивільної авіації відзначав «покращення якості послуг», а вже 11-го був змушений висловлювати співчуття у зв’язку з масштабною катастрофою у Підмосков’ї літака компанії «Саратовські авіалінії».

Очевидно, що в будь-якій іншій країні подібна ситуація стала б приводом для гострої внутрішньої дискусії або навіть негайних відставок в уряді, але явно не в нинішній Росії, ультраперсоніфікована влада якої не дозволяє проведення жодних змін без особистої згоди президента.

Безсумнівно, напередодні цілком прогнозованих президентських виборів 18 березня цього року Кремль не боїться жодної політичної конкуренції. Слабка та розрізнена опозиція наразі не є ані загрозою для режиму, ані якоюсь реальною альтернативою. Деяка розгубленість частини російської еліти, що проявляється час від часу назовні, зовсім не свідчить про слабкість російської внутрішньодержавної конструкції. Йдеться радше про неспроможність неповороткого апарату слідкувати за швидкою зміною звичних сигналів, на які повсякчас орієнтується верхівка в авторитарних режимах, та про певні побоювання від можливої втрати частини прибутків і звичного комфорту внаслідок західних санкцій.

Незважаючи на наявність певного латентного невдоволення, широкої внутрішньої бази для демократичних перетворень у Росії сьогодні немає. Перед режимом відверто плазує майже вся російська «творча інтелігенція», править бал примітивна цензура, заохочуються різноманітні доноси, численні «силові структури» намагаються фабрикувати справи проти активістів.

Вбачається, що головною проблемою Кремля на майбутніх президентських виборах буде саме їхня умовна легітимність, адже скидається на те, що значна частина молоді або перебуває в апатії, або не вірить у майбутнє Росії в координатах існуючої системи.

Безпрецедентних масштабів, навіть порівняно з радянськими часами, набула мілітаризація російського інформпростору. Так, лише в січні цього року популярна газета «Ізвєстія» розмістила понад 100 різноманітних матеріалів, присвячених пропаганді нових видів російського озброєння та військової техніки, прославлянню російських збройних сил.

Натомість путінський режим не боїться Заходу, а, здається, навіть відверто зневажає його за беззубість. На цьому тлі сучасна російська зовнішня політика намагається демонструвати вже звичну нахрапистість та іноді досить грубо, але до певної міри ефективно просуває кремлівській порядок денний на міжнародній арені. Одним з прикладів цього є намагання Москви вибудувати стратегічний трикутник Росія – Туреччина – Іран, який за задумом має повністю контролювати ситуацію на Близькому та Середньому Сході (а можливо, й у Чорному морі), від Лівану до Афганістану. Так, за наявною інформацією, чергова зустріч у даному форматі на найвищому рівні, присвячена обговоренню ситуації в Сирії, має пройти найближчим часом у Стамбулі.

Водночас Москва здійснює постійну й системну роботу з послаблення санкційного режиму, особливо в європейських країнах, із залученням як тамтешніх лобістів, так і представників великого бізнесу, зацікавленого в російському ринку.

Які ж висновки з цього можна зробити Україні?

Безсумнівно, нам не слід сподіватися на якесь пом’якшення курсу Москви, адже зовсім не випадково 15 січня цього року міністр закордонних справ Росії Лавров абсолютно бездоказово звинуватив Україну в начебто невиконанні якихось явно міфічних зобов’язань перед Росією, «паралельних» із Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (відомого як Будапештський меморандум) від 5 грудня 1994 р.

Зараз, напередодні цьогорічного чемпіонату світу з футболу, Росія всіляко демонструватиме свою миролюбність, але це не повинно вводити нас в оману – Кремль проводить чергову операцію з дезінформації та пропаганди й намагається покращити свій імідж. Більш того, є підстави вважати, що згодом Москва посилить тиск на Україну. Згадаймо ще раз прес-конференцію Лаврова, під час якої він підтвердив, що Кремль, перебуваючи в полоні власних ідеологічних догм, бачить ситуацію в нашій державі лише через призму загрози режиму Путіна та якогось видуманого в Москві «путчу», а отже, насправді не вважає сьогоднішню Україну державою, суверенітет і територіальну цілісність якої слід поважати навіть у публічній площині...

 

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації