Олександр Хара
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Від початку окупації Криму російська офіційна риторика викликає стійке відчуття дежавю. Схоже, росіяни отримують чи-то задоволення, чи-то компенсацію за начебто їхнє «приниження» з боку Заходу, у витягуванні з нафталіну кліше часів холодної війни. Цього разу словами головного редактора каналу RT (Russia Today) було піддано сумніву наявність в Америці свободи слова. Маргарита Симоньян заявила, що «війна американського істеблішменту з нашими журналістами присвячується всім прекраснодушним, хто досі вірив у свободу слова. Її вбили ті, хто її ж і придумав». Нервову реакцію «обличчя російської пропаганди» викликала вимога американського уряду зареєструвати канал RT в Департаменті юстиції як «іноземного агента». Очевидно, що це було обумовлено дією Закону про санкції (прийнятий переважною більшістю обох палат Конгресу у липні цього року), який передбачає дослідження та протидію підривній діяльності Росії, зокрема й в інформаційній сфері.
Ні, це не означає припинення російського мовлення у США. Згідно з Першою поправкою до Конституції Американської Республіки: «Конгрес не має права видавати закони щодо впровадження будь-якої релігії чи заборони вільно сповідувати її, а також видавати закони, що обмежують свободу слова, друку та права народу мирно збиратися і звертатися до уряду з проханням усунути якусь кривду». Відтепер RT має періодично надавати звіти щодо свого фінансування, копії угод з тими, з ким співпрацює, а також інші дані щодо «ділової» активності. На додачу до цього канал буде зобов’язаний маркувати свої матеріали, щоб усім було зрозуміло, хто замовляє музику. За порушення закону передбачено штраф у розмірі до $10 тис. та/або позбавлення волі на п’ять років.
Особливо символічним є те, що «Закон про реєстрацію іноземних агентів» було прийнято у 1938 році з метою протидії нацистській пропаганді. Тоді вдалося виявити методи й тактику німців у інформаційній війні, а також мережу осіб, включаючи «дипломатів» під прикриттям, та організацій, що були в ній задіяні.
Ще 2009 року у відкритому листі до президента Обами група колишніх глав держав Центральної та Східної Європи попереджала, що «Росія використовує відкриті та приховані засоби економічної війни, від енергетичних блокад та політично мотивованих інвестицій до хабарництва та маніпулювання засобами масової інформації з метою просування своїх інтересів та боротьби з трансатлантичною орієнтацією Центральної та Східної Європи». Вісім років потому колишній директор ФБР Джеймс Комі у своєму свідченні перед Комітетом з питань розвідки Палати представників США стосовно втручання РФ у американські вибори зазначив, що «Кремль веде міжнародну дезінформаційну кампанію через пропагандистську мережу RT, яка поширює антиамериканські теорії змов, що ґрунтуються на екстравагантній радянській брехні газети «Правда». Росія також має давню історію втручання у справи інших держав, виборчі системи та здійснення кібератак на велику кількість країн і галузей».
RT є частиною російської державної екосистеми дезінформації та впливів за кордоном, здійснює мовлення англійською, іспанською та арабською на аудиторію понад 700 млн осіб у 100 країнах світу. Сам канал стверджує, що у США за кількістю переглядів входить у п’ятірку лідерів, адже щотижнева аудиторія сягає 8 млн осіб, що не дивно, враховуючи бюджетні вливання в обсязі майже $1,3 млрд за останні чотири роки.
Якщо з часу створення у 2005 році канал слугував меті покращення іміджу РФ закордоном, то з 2009-го (коли змінилася назва з Russia Today на RT) він позиціонує себе як такий, що надає «альтернативний погляд». Не дивно, що в більшості випадків цей «альтернативний» погляд співпадає з позицією путінського режиму. Неодноразово кремлівські вуха проглядалися у висловлюваннях російських «журналістів». Генеральний директор міжнародного агентства «Росія сьогодні» Дмитро Кисельов упевнений, що «період неупередженої журналістики закінчився. Об’єктивність – це міф». Його підлегла, пані Маргарита Симоньян, була ще більш прямолінійна, заявивши, що «коли Росія у стані війни, ми, звичайно, на її боці»…
Напевно, недарма в рейтингу міжнародної організації «Репортери без кордонів» у 2017 році Росія посідає 148-ме місце зі 180, а США – 48-ме (перше дісталося Норвегії). З першого року свого приходу у Кремль Путін посилював контроль над засобами масової інформації. Якби не Інтернет, росіяни взагалі б не мали доступу до об’єктивної інформації, адже в Росії немає медіа, непідконтрольного владі або друзям Путіна. Втім, ще більш красномовно про стан свободи слова в РФ свідчить рейтинг міжнародного «Комітету захисту журналістів» щодо найнебезпечніших для репортерів держав, де Росія посідає 7-ме місце. Гірші за неї в цьому сенсі лише Ірак, Сирія, Філіппіни, Пакистан та Алжир. Кількість убивств журналістів з 1991 року в Росії сягає 320, 205 із яких припадає на період правління Путіна. У США за цей час загинуло семеро журналістів.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
