Розкол у НАТО напередодні саміту

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олександр Поліщук

генерал-майор запасу, експерт фонду «Майдан закордонних справ»


До початку чергового саміту НАТО залишилося менше тижня. Глави держав та урядів Альянсу зберуться 11-12 липня у новій штаб-квартирі у Брюсселі. Однак уже сьогодні зрозуміло, що цей саміт стане справжнім випробуванням НАТО на міцність і тестом солідарності його членів.

Основна проблема, яку передбачається вирішити під час саміту, пов’язана з наповненням спільного бюджету Альянсу за рахунок членських внесків, а також національних видатків на оборону. Про це «Майдан закордонних справ» писав у своїх попередніх публікаціях.

Натомість питання виконання членами Альянсу своїх фінансових зобов’язань далеко не нове. Від моменту заснування НАТО у 1949 році видатки США на оборонні потреби завжди перевищували показники їхніх європейських союзників. У середньому внесок Сполучених Штатів до спільного бюджету Альянсу коливається на рівні близько 70 відсотків. Так, у 2017 році бюджет НАТО становив 915 млрд дол., з яких внесок США складав 616 млрд дол. (67%). Внесок європейських союзників разом з Канадою склав 299 млрд дол. Таке ж співвідношення було у «довоєнному» 2013 році: із 920 млрд дол. внесок Сполучених Штатів становив 645 млрд дол. (70%). З початком російської збройної агресії проти України у 2014-му на Уельському саміті НАТО союзники прийняли рішення про доведення впродовж наступних 10 років видатків на оборону до рівня 2%. Однак станом на сьогодні задекларованої мети не досягнуто. Хоча насправді визначений на це термін ще не скінчився.

Принагідно слід зазначити, що видатки України на національну безпеку й оборону з 2014 року підтримуються на рівні не нижче 5% від ВВП, із них 3% від ВВП – на оборону. Номінальний ВВП України у 2018 році спланований на рівні 3332,3 млрд грн. Із них видатки на національну безпеку та оборону становлять 171,7 млрд грн (5% від ВВП), зокрема 3% від ВВП на оборону – 100 млрд грн.

Таким чином, якби Україна сьогодні була членом Альянсу, то посідала б друге після США місце за національними видатками на оборону. А виходячи з правил, встановлених у НАТО, які передбачають внесок до спільного фонду Альянсу 2% від національного бюджету на оборону, Україна сплачувала б до спільного бюджету НАТО близько 2 млрд грн (орієнтовно 76 млн дол.).

Тому бюджетні питання є радше приводом, який президент США Дональд Трамп хоче використати для загострення дискусії щодо проблем, більш принципових і фундаментальних для подальшого існування НАТО і ЄС. Останнім часом очільник Сполучених Штатів публічно демонструє зневагу до ЄС і його лідерів, ставить під сумнів спроможність Європи самостійно забезпечувати свою безпеку.

Так, під час зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном у Білому домі Дональд Трамп шокував його запитанням, чому Франція досі не вийшла з Євросоюзу й запропонував двосторонню торговельну угоду на кращих умовах, ніж Париж має в рамках економічного співробітництва між ЄС і США.

Минулого тижня під час виступу у Північній Дакоті Трамп продовжив свої злісні нападки та зауважив: «Європейський Союз, звісно ж, було створено, щоб скористатися превагами, які йому можуть надати США, та щоб напасти на нашу скарбничку». При цьому американський президент скаржився на дефіцит торговельного балансу з ЄС у сумі 150 млрд дол., явно завищуючи цифру.

Під час нещодавнього саміту «Великої сімки» Дональд Трамп заявив її лідерам, що Організація Північноатлантичного договору (НАТО) така ж погана, як і Північноамериканська угода між США, Канадою та Мексикою про вільну торгівлю (НАФТА). А потім поділився думкою з прем’єр-міністром Швеції, що Сполучені Штати повинні вийти з НАТО. А чого варті заяви Трампа, у яких він піддає сумнівам територіальну приналежність Криму до України?! Крім того, ситуація ускладнюється відвертими словесними нападками американського президента на Ангелу Меркель – канцлера Німеччини, яку вважають лідером Європейського Союзу.

Телевізійні канали рясніють спробами адміністрації Білого дому та Державного департаменту США дати роз’яснення та пом’якшити негативні ефекти від не зовсім дипломатичних висловлювань лідера нації. Однак вищенаведені факти є свідченням того, що Трамп не лише свідомо підриває засади існування Європейського Союзу, а й має серйозні наміри «закріпити» біполярність світового порядку, у якому рішення приймають лише «круті хлопці». Наприклад, він та Кім Чен Ин, або він та Володимир Путін. Чи не тому стільки уваги відводиться підготовці двосторонньої зустрічі між президентами США і Росії? А може, за ексцентричною, на перший погляд, поведінкою Дональда Трампа маскуються більш далекоглядні плани з переділу сфер впливу у світі?

Захисники Трампа виправдовуються, що він, мовляв, просто кидає ідеї та хоче побачити реакцію на них. Дехто стверджує, що ним керують внутрішньополітичні мотиви, пов’язані з виконанням передвиборчих обіцянок його електорату, і що насправді у нього більше слів, ніж дій. Багато хто висловлює надію, що Конгрес, дипломати та військові зможуть збалансувати зовнішню політику США.

Але це було б правдоподібно у перший рік правління Дональда Трампа. Наразі скидається на те, що його нова «команда національної безпеки» може лише спробувати подолати страхи союзників та поєднати мантру «Америка понад усе» з відповідальною зовнішньополітичною стратегією. При цьому Трамп явно вивів міністра оборони США Джеймса Меттіса з процесів прийняття стратегічних рішень.

Під час інтерв’ю минулого тижня (25 червня) державний секретар США Майк Помпео заявив, що президент лише намагається перезавантажити ліберальний світовий порядок, а не демонтувати його. У такий специфічний спосіб «стратегічного оновлення» Дональд Трамп пробує спонукати союзників до реформ, які необхідні Штатам для стратегічного суперництва з Росією та Китаєм.

Однак є відчуття, що європейські політики не вірять цим віщуванням. Вони не вважають розкол Альянсу тимчасовим явищем та не впевнені, що трансатлантичний міст встоїть під час «землетрусу» імені Дональда Трампа. Тому Європа намагається знайти альтернативу лідерству США у безпекових питаннях, зокрема через створення європейського оборонного союзу PESCO.

Тим часом розкол між США та Європою грає лише на руку Володимиру Путіну, який намагається поглибити його та отримати від цього максимальні дивіденди. Як зауважив колишній віце-президент США і великий друг України Джо Байден: «Допоки існує єдина Європа, яка підтримує ліберальний світовий порядок з основними правилами дорожнього руху, це катастрофа для такого диктатора, як Путін».

Чи зможе Європа зберегти цю єдність, стане відомо вже наступного тижня.

Експерти
Олександр Поліщук

Олександр Поліщук

Військовий дипломат, експерт з питань оборонного будівництва та безпеки. Публікації
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Дмитро Новак

Дмитро Новак

Заступник голови правління, фінансовий директор Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації