Розвиток конституційної кризи в Каталонії

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олексій Куроп'ятник

дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"


Вжиття надзвичайних заходів в суботу, 28 жовтня, вказало на те, що уряд у Мадриді привів у дію «бульдозер» (статтю 155 конституції), ставлячи за мету повний розгром опозиції у повсталій провінції. Він усунув Карлеса Пучдемона та інших лідерів сепаратизму з їхніх офіційних посад, запровадив елементи прямого правління та оголосив перевибори місцевих органів самоврядування через півтора місяці. До цього його спонукають яструби в консервативній партії та хитка політична позиція як уряду меншості. Проте навіть експерти в Мадриді визнають, що на Маріано Рахої теж лежить частина провини за те, що конфлікт досяг такого високого рівня протистояння і може вийти з-під контролю, а обрані заходи є сумнівними та непевними з погляду можливої ефективності.

Стаття 155 сформульована туманно, ніколи раніше не застосовувалася, вона дозволяє центральній владі відібрати у місцевих органів самоврядування повноваження у разі, коли їхня діяльність «завдає серйозної шкоди спільним інтересам Іспанії», але не передбачає розпуску парламенту та перевиборів. Відтак теза Маріано Рахоя про те, що ці заходи дозволять швидко подолати кризу, можуть виявитися явним перебільшенням, а обраний шлях принесе чимало несподіванок. Каталонці вже проголосували в 2015 році на виборах до парламенту і привели до влади сепаратистів. Відтак позачергове волевиявлення може привести до того самого результату, зважаючи на зростання популярності сепаратистів за останні три місяці.

Подальші дії уряду Маріано Рахоя вказують на намір, з одного боку, просувати справу щодо кримінальної відповідальності лідерів сепаратистів, а з іншого – утримуватися від повного перехоплення повноважень автономії, обмежуючись мінімально необхідним і запевняючи, що втручання центру в управління регіону буде нетривалим. Речник уряду заявив, що автономія Каталонії взагалі не призупинялася. Теоретично Рахой та іспанські суди можуть винести рішення про заборону участі сепаратистів у нових виборах, однак утримуються від такого кроку: це тільки посилить у каталонців відчуття, що Мадрид стає все більш репресивним до їхнього регіону, оскільки прагне мати в місцевому парламенті лише тих політиків, які йому подобаються, а не тих, які там уже є.

Поки що Мадриду вдається уникати помітних конфліктів, на вулицях Каталонії панує спокій. Усунене з посад керівництво автономії разом із групами пронезалежних активістів напередодні закликало держслужбовців та населення до громадянського спротиву, однак цього не сталося. Попри прогнози, що частина 200-тисячного корпусу держслужбовців вдасться до бойкоту нової адміністрації з Мадрида, всі вони були 30 жовтня на своїх робочих місцях. Більшість політиків з числа керівництва сепаратистів також вийшли на роботу. Центр обмежився заміною керівника місцевої поліції, запевнив, що цей крок є тимчасовим, і тримає в регіоні значну кількість цивільних гвардійців на випадок ексцесів та погіршення ситуації. Центральний уряд раніше узгодив свої кроки з передислокації крупних компаній в інші регіони країни із бізнесовими асоціаціями й тепер зупинив ці заходи, що викликало позитивну реакцію в автономії.

Керівництво сепаратистів розділилося на дві групи. 30 жовтня президент Каталонії з п’ятьма членами свого кабміну прибув до Брюсселя, чим змусив місцевих політиків виправдовуватися перед урядом Іспанії. За задумом, ця частина представників регіону має просувати справу Каталонії на міжнародній арені, щоправда, поки без успіху. Президент Європейської Ради ще 27 жовтня не визнав незалежну Каталонію партнером для переговорів, однак застеріг Мадрид від надмірного застосування сили. Між тим Карлес Пучдемон заявив, що не має наміру шукати політичного притулку й не планує ухилятися від відповідальності за свої дії, проте звинувачення прокуратури Іспанії назвав політично вмотивованими та став вимагати від Мадрида справедливого суду, чого не отримав. Ці дії були розцінені в Брюсселі та Каталонії як непослідовні.

Подальша мовчазна реакція ЄС засвідчила його намір не втручатися у кризу й надалі у сподіванні, що та вирішиться сама собою. Брюсселю бракує повноважень та інструментів для втручання у справу, на що Пучдемон не зважає, а тиск Єврокомісії на Польшу та Угорщину ведеться через їхній відхід від принципу верховенства права та вважається зовсім іншою справою.

Інша частина усунутого з посад кабінету міністрів регіону разом із сотнею місцевих політиків 2 листопада прибула в суд у Мадриді для відстоювання справедливості своєї справи перед населенням Іспанії. Суд має допитати 13 представників керівництва регіону у справі щодо сепаратизму через незаконне проголошення незалежності та невизнання прямого правління Мадрида, хоча вони не чинили спротиву центру. Їм загрожує ув`язнення (до 30 років) за повстання проти влади та за зловживання бюджетними коштами (до 6 років).

31 жовтня конституційний суд Іспанії зупинив дію декларації про незалежність Каталонії, яка була оголошена 27 жовтня, а верховний суд розпочав процедуру слухань у справі проти депутатів парламенту Каталонії щодо їхньої ролі в референдумі 1 жовтня. Цивільна гвардія Іспанії провела обшук у будинку регіональної поліції Каталонії. Тактика Маріано Рахоя полягає в тому, щоб самі виборці покарали сепаратистів, що виправдає Мадрид за хаос під час референдуму та розгін вірогідних протестів. Він розраховує на підтримку з боку «мовчазної більшості» каталонців, які не схвалюють незалежності. Це ризикована стратегія: можливі випадки насильства з боку поліції можуть навернути цю категорію каталонців до сепаратистів.

Однак, найімовірніше, призначення дострокових виборів та часткове запровадження прямого правління не вирішить проблему швидко. Уряд Карлеса Пучдемона все ще користується підтримкою частини мешканців регіону, які так остаточно й не визначились у своєму ставленні до незалежності: якщо 27 жовтня вони масово підтримали проголошення незалежності, то 29 жовтня – так само масово вітали її призупинення.

Наразі не ясна позиція багатьох їхніх груп, які перетворилися на могутню силу завдяки здатності об`єднатися. Консерватори та антикапіталісти завжди вважалися дивним політичним союзом. Пучдемон, який виїхав до Брюсселя й має постати перед судом, не є єдиним лідером руху. Ще в січні 2016 року його вважали компромісною фігурою й тепер, найімовірніше, усунуть. Його партія консерваторів (PDeCAT), яка навернулася до сепаратизму недавно, втратила домінуючі позиції в регіоні. Водночас зростає кількість сепаратистів, які невдоволені тим, як Карлес Пучдемон веде справу, зокрема уникає суду та не визнає свого усунення з посади, водночас визнаючи законність призначених Мадридом перевиборів, що спантеличує, розколює та послаблює цей табір. Оріоль Хункерас (Oriol Junqueras), усунутий віце-прем`єр, має стати лідером руху за незалежність, партія Республіканських лівих (ERP) згуртує більш поміркованих прихильників. Ще 29 жовтня Хункерас попередив, що рух ухвалив низку рішень, які складно відразу зрозуміти: партія не хоче дотримуватися декларації незалежності, яку ніхто не визнав, однак прагне уникнути звинувачень у боягузтві.

Слід очікувати, що гра сепаратистів з урядом в котиків і мишок продовжується і входить в іншу фазу. Згідно з останніми опитуваннями, кількість прихильників незалежності зросла з 41,1% в липні до 48,7% – у жовтні. У цій ситуації обидві сепаратистські партії Каталонії вже заявили про намір брати участь у виборах 21 грудня в той чи інший спосіб. Сепаратисти, схоже, вирішили чекати на помилки Центру, яких було чимало, розраховують на прояви насильства з боку центральної поліції, як це сталося в день референдуму. У подібних умовах спроба Мадрида притягнути Пучдемона до кримінальної відповідальності, імовірно, викличе масові мирні протести на вулицях. Сепаратисти свідомі того, що насильство з боку поліції піде їм на користь і критично змінить розклад сил і ситуацію взагалі.

 

Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації