Саміт ЄС – Китай як карта в політичній грі

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олексій Куроп'ятник

експерт фонду "Майдан закордонних справ"


На тлі торговельної війни ЄС – США – КНР, яка почалась із запровадженням тарифів на імпорт сталі та алюмінію, загрозою ввести обмеження на імпорт автомобілів, Брюссель і Пекін намагаються подолати наявні двосторонні розбіжності у сфері торгівлі. Сприятливою нагодою для цього може стати черговий, 20-й саміт, що відбудеться 16-17 липня ц. р.

Все почалось 2 червня 2018-го, коли буквально через лічені години після виходу США з Паризької кліматичної угоди голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер та прем’єр Китаю Лі Кецян погодились спільно реалізовувати положення Паризької угоди задля зміцнення взаємин. Через місяць, 2 липня, сторони підтвердили намір діяти спільно в цій галузі.

У середині червня Пекін і Брюссель започаткували «двосторонній економічний і торговельний діалог на найвищому рівні», прискорили роботу щодо пошуку компромісу в диспуті про скасування державних субсидії КНР на сталеві та алюмінієві вироби, що так дратує європейських виробників. Дійшло до того, що лідери ЄС і Китаю заговорили про намір створити спільний фронт проти політики американського протекціонізму та задля підтримки міжнародної системи, заснованої на правилах СОТ.

Але це ще не все: організатори саміту ЄС – КНР мають намір провести його відразу після зустрічі китайського керівництва з лідерами 16 країн Євросоюзу «з метою посилення економічних та інвестиційних зв’язків». Такий формат і послідовність двох зустрічей в один день деякі політики у Брюсселі та в окремих країнах ЄС уже розглядають як підозрілий, адже він має ознаки спроби Пекіна розділити Союз.

При цьому керівництво Піднебесної демонструє винахідливість та політичну волю в досягненні своїх політичних стратегій. На відміну від адміністрації США, керівництво КНР твердо захищає глобалізацію та виступає проти протекціонізму в торгівлі, про що було заявлено під час Давоського саміту 17 січня ц. р. Уже відомо про те, що Китай тисне на Євросоюз із метою створення торговельної спілки проти Трампа та виголошення щодо цього спільної заяви на двосторонньому саміті, але поки що ЄС цьому опирається. Потужні розбіжності у сфері торгівлі також ризикують затьмарити завершення саміту, оскільки Пекін усе ще відмовляється підписати спільну заяву, яку підготував Євросоюз.

На відміну від саміту ЄС – Україна, офіційні особи обох сторін навіть не намагаються приховувати неясність щодо очікуваних результатів зустрічі, оскільки їм потрібна не форма, а змістова частина. Сторони мають специфічні претензії одна до одної, які навряд чи будуть вирішені одним махом. Напередодні заходу обидві сторони уникають «зв’язування своїх рук» зайвими політичними заявами. ЄС навіть скаржиться на те, що уряд КНР не робить конкретних пропозицій щодо умов доступу до свого ринку та згортання програм субсидій. Китай обрав тактику просування невеличкими кроками «в руслі взаємної вигоди», як сформулював її посол КНР при ЄС Чжан Мін.

Скасування субсидій у секторі виробництва сталі та алюмінію цього літа стає найбільш актуальним питанням двостороннього співробітництва. Сторони ризикують не впоратись з проблемою надмірних виробничих потужностей виготовлення сталі до кінцевого терміну (який спливає в серпні ц. р.), що його визначила адміністрація Трампа. Сполучені Штати вважають цю ситуацію підставою для початку торговельної війни. ЄС намагається схилити офіційний Пекін піти на поступки, як це було раніше. Проте КНР наразі дбає про власні національні інтереси та має свою точку зору на зміст проблеми. Причиною кризи перевиробництва він вважає не власні надмірні потужності, а поточний брак попиту на світовому ринку, який суттєво знизився через глобальну фінансову кризу. Але цей попит має перспективу відновитись. Схоже на те, що Китай не збирається ані скорочувати потужності, ані скасовувати державні субсидії. Замість цього він добровільно ухвалив заходи, спрямовані на посилення внутрішнього попиту на сталеву продукцію, який має сприяти стабілізації світового економічного зростання.

Крім того, Пекін намагається зрівняти свої можливості вигравати торговельні диспути з розвиненими країнами в системі СОТ, тому жорстко прив’язав власну позицію щодо сталі та алюмінію до згоди ЄС визнати КНР ринковою економікою, у чому країни Заходу регулярно відмовляють китайцям під надуманими приводами.

Реформа СОТ: ЄС та КНР започаткували формат «економічного й торговельного діалогу високого рівня» як сигнал щодо позитивної двосторонньої динаміки. Під час цих зустрічей, які пройшли в середині червня в рамках робочої групи, велися дискусії щодо реформи СОТ задля вирішення проблем шляхом створення нових правил у таких сферах, як промислові субсидії. Ця тема становить найвищий інтерес для ЄС і США, але Євросоюз демонструє зростаючу нездатність знаходити спільну позицію щодо важливих питань. Напередодні лідери ЄС на своєму саміті узгодили підходи до реформування СОТ, які мали б стати основою для спільної позиції зі Сполученими Штатами, спрямованої на зниження рівня двосторонньої напруги в галузі торгівлі. Однак Італія заблокувала її формальне схвалення до вирішення проблем міграційної політики.

Керівництво КНР на вищому рівні не пристосовує свою позицію до ключових гравців, а просуває власне бачення реформи СОТ, яке синхронізує з реформами всередині країни. Пекін маневрує: багато обіцяє, мало робить, чим дратує ЄС.

Взаємний доступ до ринків: в середині червня ц. р. в рамках «діалогу високого рівня ЄС – КНР» сторони домовилися узгодити умови взаємного доступу на ринки як передумову для запланованого підписання Всеохоплюючої угоди ЄС – Китай щодо інвестицій. Йдеться про такі сфери товарної продукції, як виробництво яловичини та птиці. Крім того, сторони планують погодити взаємне визнання сертифікатів на органічні продукти. Єврокомісія погодилася прискорити законодавчу роботу на виконання графіка визнання сертифікатів виробників КНР. Але поки що обидва питання перебувають у глухому куті через непоступливість сторін.

Сфера високих технологій: керівництво Євросоюзу намагається зберегти свої позиції лідера в галузі високих технологій. Зокрема, воно вважає, що КНР створила надмірні виробничі потужності в таких стратегічно важливих для ЄС (та США) сферах, як штучний інтелект та робототехніка. Але Китай також претендує на лідерство, адже визнав ці напрямки пріоритетними у своїй стратегії «Зроблено в Китаї-2025». Китайські лідери (віце-прем’єр Ліу) на поступки Євросоюзу йти не збираються, хоч і задоволені самим фактом початку дискусій на цю тему. Раніше ЄС не погоджувався навіть обговорювати дане питання.

Інтелектуальна власність: інший пункт напруження ЄС – КНР у контексті доступу на ринок Піднебесної – це вимога примусової передачі технологій західних компаній китайцям. Брюссель і Вашингтон розуміють, що незаконне використання інтелектуальної власності західних компаній створює для Пекіна домінуючу позицію в галузі найсучасніших технологій, що відповідає меті стратегії «Зроблено в Китаї-2025». 15 червня ц. р. Дональд Трамп відреагував на факти крадіжки інтелектуальної власності США з боку Китаю погрозою запровадити проти КНР експортні тарифи на 50 млрд дол. Підвищення тарифів на 25% для 818 найменувань китайських товарів на суму 34 млрд дол. уже відбулося 5 липня ц. р. На відміну від Сполучених Штатів, Євросоюз вирішив використати процедури СОТ для розв’язання торговельного спору в Женеві: 4 липня Єврокомісія заявила про підготовку позову проти КНР до СОТ через незаконну практику використання інтелектуальної власності.

На тлі саміту ЄС – Україна, де сам факт заходу має більшу політичну вартість, ніж досягнуті рішення, для нас важливо побачити різницю зі способом дії Китаю. Офіційний Пекін торгується за кожну дрібницю, тягне час, намагається використати розбіжності в позиціях своїх ключових західних партнерів. Останнім часом він навіть сам пробує створювати такі розбіжності. Україні є сенс повчитися у Китаю, як відстоювати національні інтереси.

Експерти
Олександр Поліщук

Олександр Поліщук

Військовий дипломат, експерт з питань оборонного будівництва та безпеки. Публікації
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Дмитро Новак

Дмитро Новак

Заступник голови правління, фінансовий директор Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації