Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Майже одночасно з ХІХ з’їздом Комуністичної партії Китаю, що проходив у Пекіні 18-24 жовтня і до якого була прикута увага майже всього світу, неподалік відбулася інша подія, яка не була настільки ж цікавою для міжнародних медіа, хоча, безсумнівно, матиме важливе значення для подальшого розвитку ситуації на міжнародній арені.
Йдеться про візит державного секретаря США Рекса Тіллерсона до Індії 25 жовтня. Здавалося б, що тут визначного? Адже подібні візити відбуваються практично щодня. Для відповіді на це питання вочевидь слід поглянути на те, що саме являє собою Індія сьогодні.
Так, за деякими експертними оцінками, гігантом з великим потенціалом наразі стає Індія, а не Китай. Зокрема, уже два роки поспіль саме ця країна спритно обходить КНР за темпами економічного зростання і, найімовірніше, зробить це й у 2017-му. Її населення також примножується швидше. Не виключено, що впродовж наступного десятиліття індійців стане більше, ніж китайців. І якщо населення Піднебесної старішатиме, то Індія пожинатиме дивіденди від зростання кількості працездатних громадян, що мають на утриманні менше людей. Звичайно, в Індії безліч різних проблем, але якщо їй вдасться їх подолати та успішно здійснити необхідні реформи, країна швидко вийде на шлях процвітання.
При цьому можна згадати, що прем’єр Індії Моді був одним з перших іноземних лідерів, який зустрівся з президентом Трампом ще у червні цього року у Вашингтоні, де обидва лідери під час спільної прес-конференції окреслили можливі сфери взаємодії: міжнародна та регіональна безпека, боротьба з тероризмом, торгівля, інвестиції.
Однак для того, щоб більш точно з’ясувати сьогоднішній зміст американсько-індійського партнерства, слід повернутися на декілька днів назад (18 жовтня) і поглянути на головні тези виступу глави Державного департаменту у вашингтонському «Центрі стратегічних і міжнародних досліджень» під назвою «Визначення відносин з Індією на наступне сторіччя».
Отже, що саме сказав тоді головний американський дипломат?
Перше: Індія є важливим торговельно-економічним партнером для США, обсяг двосторонньої торгівлі з яким у 2016 році сягнув 115 млрд дол.
Друге: Делі має статус головного партнера Вашингтона в оборонній сфері (Major Defense Partner). Планується, що відповідна взаємодія буде продовжена й поглиблена. Так, за наявною інформацією обговорюється постачання до Індії безпілотників (Guardian Unmanned Aircraft System); технологій, пов’язаних з оснащенням авіаносців; винищувачів F-18 та F-16; патрульних і транспортних літаків C-17. Зміцнюються двостороння військова співпраця.
Третє: вагоме місце в американсько-індійських відносинах займає співпраця у сфері протидії тероризму та екстремізму, у тому числі Ісламській державі.
Четверте: Сполучені Штати та Індія поділяють спільні цінності, такі як повага до міжнародного права, свобода мореплавства, торгівлі, зміцнення архітектури світової та регіональної безпеки, зокрема в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Задля цього важливою є взаємодія в рамках нового геополітичного трикутника США – Індія – Японія із можливим подальшим залученням інших демократичних країн, у тому числі Австралії.
Скидається на те, що візит державного секретаря США Рекса Тіллерсона до Індії 25 жовтня є продовженням лінії на посилення американсько-індійської взаємодії в багатьох важливих сферах. Власне, це й було підтверджено під час самого візиту.
Можна також констатувати, що Вашингтон фактично повертається до тієї політики на індійському напрямі, яку розпочала адміністрація Буша, коли 18 липня 2005 року президент США Джордж Буш-молодший та прем’єр-міністр Індії Манмоган Сінгх у Спільній заяві задекларували наміри трансформувати відносини між своїми країнами у глобальне партнерство, у рамках якого США та Індія як держави, віддані цінностям прав людини, демократії та верховенства права, сприятимуть стабільності, демократії, добробуту та миру у всьому світі. Зокрема, тоді обидві країни виявили бажання співпрацювати як на двосторонньому рівні, так і в рамках багатосторонніх міжнародних форумів, у тому числі в питаннях боротьби з міжнародним тероризмом, контролю за поширенням зброї масового знищення, а також в освоєнні космічного простору та мирному використанні ядерної енергії.
Між тим, за останні роки у світі значно зросла вага КНР, тож вочевидь США сьогодні (серед іншого) пробують заручитися підтримкою Індії й у стримуванні китайських амбіцій. Можна вважати, що це є предметом регулярного двостороннього обговорення, хоча Індія, безсумнівно, також керується власними інтересами й, попри наявну суперечку навколо визначення індійсько-китайського кордону, налаштована на реалізацію пріоритетних саме для Делі зовнішньополітичних цілей. І не факт, що протидія Китаю є першочерговою серед них. Втім, Індія, імовірно, також була б не проти використати зацікавленість Сполучених Штатів на свою користь.
Тобто сьогодні спостерігається певний збіг інтересів обох держав. Можна також зазначити, що якщо в найближчі десятиліття Індія доведе ефективність своєї системи управління, то модель демократичного зростання може виявитися більш гнучкою та стійкою, аніж шлях комуністичного державного капіталізму в Китаї. Для Америки найцінніше в індійській моделі те, що вона підтримує цінності свободи підприємництва, демократії та рівних можливостей, котрі в усьому світі традиційно асоціюються зі Сполученими Штатами. Це все разом узяте і являє собою справжні засади для поглиблення індійсько-американських зв’язків та подальшого розвитку стратегічного партнерства.
Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».
