Суб’єктивна оцінка результатів цьогорічної Мюнхенської конференції з питань політики безпеки

Олександр Поліщук

експерт Фонду "Майдан закордонних справ"


Після визначення глобального економічного порядку денного у швейцарському Давосі світові лідери традиційно у лютому перебираються до Мюнхену для обговорення не менш важливих питань міжнародної безпеки.

Тут не приймають рішень, але Мюнхен є своєрідним тестовим майданчиком для перевірки нових безпекових ініціатив, стратегій та концепцій. Варто згадати, що саме тут 10 лютого 2007 року В.Путін заявив про неможливість існування однополярної моделі світоустрою у якій Росії відведена роль політичного аутсайдера, чим фактично відкрито проголосив війну західній демократії. Наслідками реалізації нової імперської політики «вставання з колін» стали спровоковані Кремлем війни у Грузії, Україні, Сирії, Лівії і т.д.

Напередодні мюнхенської конференції провідні дослідницькі та аналітичні центри змагаються у підготовці матеріалів, які включаються до «безпекового звіту» і визначають найбільш гострі теми для обговорення у контексті пріоритетів та інтересів ключових світових гравців.

У цьому році в центрі уваги Мюнхена перебували поточні кризи в системі міжнародної безпеки, які сумарно формують фундаментальну проблему чергового перегляду світового порядку через суперництво між США, Китаєм та Росією, за одночасного виникнення певного вакууму лідерів у ліберальній моделі світоустрою.

Загальне враження після виступів та дискусій таке ж неоднозначне, як і майбутнє глобальної і європейської безпеки. Розкол між демократами і республіканцями у поглядах на зовнішню політику США, продемонстрований у Мюнхені лише поглиблює кризу трансатлантичного союзу. Що лише тішить Кремль і заохочує російське керівництво до нових провокацій.

На цьому фоні непереконливо виглядають спроби європейських лідерів продемонструвати самоствердження і самодостатність ЄС у вирішенні безпекових питань. Нова гонка озброєнь, спровокована фактичним виходом США і Росії з договору про ракети середньої та малої дальності, поряд із колапсом договору про звичайні збройні сили у Європі зводить нанівець зусилля із підтримання контролю над озброєннями.

Тому слід очікувати, що вже ближчим часом посилиться загроза розміщення ракет в ядерному та неядерному оснащенні на території Європи, у тому числі на окупованих Росією територіях України.

Нестабільність безпекової ситуації у Європі спричиняє периферійний ефект і поширення небезпеки реалізації ядерних програм Північної Кореї та Ірану, зростання контрабанди зброї на африканський континент.

У цьому контексті малоймовірним є створення у найближчій перспективі нового договору щодо обмеження РСМД за участю більш широкого кола учасників, передусім Китаю, а також інших потенційних виробників ракетного озброєння. У той час як група держав третього світу за підтримки окремих слабких представників ЄС намагаються проштовхнути утопічну ідею нового договору про заборону ядерної зброї Мюнхен в черговий раз підтвердив, що світ належить тим, хто володіє ядерною зброєю.

Водночас, у цій ситуації відкривається вікно можливостей для України посилити свою обороноздатність. Наша держава добровільно взяла та неухильно дотримувалась зобов’язань за ДРСМД. Фактична денонсація договору основними підписантами знімає будь-які, навіть неформальні зобов’язання Києва перед партнерами щодо обмеження виробництва ракетного озброєння. Як, до речі, й необхідність дотримання зобов’язань в рамках договору про нерозповсюдження ядерної зброї, з огляду на невиконання Росією положень Будапештського меморандуму. Досвід США щодо ДРСМД підтверджує справедливість такого підходу до вирішення проблемних питань національної безпеки.

Цьогорічний Мюнхен не додає оптимізму Україні у пошуку швидких рішень щодо завершення збройного конфлікту на сході держави, спровокованого і підтримуваного з боку Росії, як і повернення у осяжній перспективі під контроль України окупованого Криму. Європейські партнери поступово дистанціюються від українських проблем, у тому числі через відсутність всередині України консенсусу політичних сил з цих питань. Можливе переформатування влади в Україні навряд чи приведе до посилення підтримки з боку ЄС зусиль Києва у збройній боротьбі з російською агресією.

На жаль участь у конференції української офіційної делегації на чолі з П.Порошенком виглядала як черговий елемент його передвиборчої кампанії, що тільки підтвердило справедливість вищенаведеного спостереження.

Фото: Economist.ua

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації