Світ за місяць. Квітень 2017

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Фонд «Майдан закордонних справ» продовжує спільний проект з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».  У рамках проекту представляємо вам "Світ за місяць. Квітень 2017."

Північна Корея, тероризм, популізм і 100 днів президента Трампа, здається, хвилювали світ найбільше.

Нова адміністрація США продемонструвала володіння навичками дипломатії з позиції сили. Ракетний обстріл бази сирійських ВПС (на якій були присутні й російські військові), звідки, як повідомляється, було організовано варварське застосування хімічної зброї проти цивільного населення, мав продемонструвати цілому світу, і не в останню чергу окремим силам у самих Сполучених Штатах, що президент Дональд Трамп має характер, і з цим треба рахуватися. Внутрішньополітичний ефект від цього не був надто позитивним для 45-го президента США. Росія, схоже, зрозуміла урок правильно – хоча й продовжувала надувати пропагандистські щоки, але її «іскандери» вже не сміялись, коли відразу після удару по Сирії до Москви прибув держсекретар США Р. Тіллерсон.

Схоже, обидві країни «погодились, що вони не погоджуються» практично в усьому, окрім необхідності боротьби з ІДІЛ та викорінювання тероризму військовими засобами. Водночас розвиток подій примусив обидві держави визнати, що нинішній рівень співпраці між США та РФ далеко не завжди дозволяє взаємодіяти їхнім військовим.

Примітно, що нинішній низький рівень російсько-американських відносин зафіксовано в момент, коли риторика нової адміністрації щодо підтримки територіальної цілісності України нарешті унормувалася на тому показнику, який цілком задовольняє нашу країну.

Гірко й символічно, що в місяць чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС світ знову заговорив про ймовірність глобальної ядерної катастрофи. Схоже, що демонстрація військових м’язів США справляє прямо протилежний від очікуваного вплив на північнокорейського лідера. Обіцянки надати ядерну зброю Японії та Південній Кореї справили більше враження на Росію та Китай, ніж на КНДР, у руках якої є сильний військовий аргумент: близько 25 мільйонів мешканців Сеула, столиці Південної Кореї, живуть у межах досяжності північнокорейської артилерії.

Без будь-яких сумнівів США серйозно сприймають погрози Північної Кореї застосувати ядерну зброю проти Південної Кореї та Японії, а також перспективу через два-чотири роки постати перед загрозою технічної спроможності КНДР завдавати ядерних ракетних ударів по території США. Разом із цим означений невеликий запас часу дає США можливість відкласти найрадикальніші методи приборкання Північної Кореї та вдатися до комбінування військових загроз із активним дипломатичним тиском. Неабияка роль у реалізації американського плану відводиться Китаю. Загострення з Китаєм, про яке під час виборів неодноразово згадував Дональд Трамп, схоже, більше не актуальне.

Парадоксально, але Україна, держава, яка переживає наслідки ядерної катастрофи та, позбувшись одного з найбільших у світі ядерних арсеналів, змушена зіштовхнутися з безкомпромісною та справді безальтернативною правдою про відсутність дієвих ядерних гарантій безпеки неядерним державам, так і не знайшла що сказати в ситуації, яка динамічно розвивається навколо Північної Кореї.

Низка так званих низькотехнологічних терористичних актів, що прокотилися світом, вкотре поставила під сумнів ефективність української позиції щодо намагань звинуватити Росію в тероризмі. Ще більше сумнівів у доцільності розігрування теми терористичної загрози Росії в контексті війни на сході України викликає попереднє процедурне рішення Суду ООН, який хоч і визнав свою юрисдикцію за позовом України проти РФ за звинуваченням у порушенні Конвенції ООН стосовно протидії фінансуванню тероризму, але зазначив, що Україна не надала доказів, достатніх для запровадження проти РФ тимчасових заходів.

У питанні протидії тероризму світова спільнота радше вважає Росію жертвою тероризму, ніж державою, що його фінансує. Це вказує Україні на необхідність зосередитися на тому, що ситуація на сході нашої держави є виявом зовнішньої збройної агресії, а також шукати свій спосіб приєднання до глобальних зусиль щодо боротьби з тероризмом.

Іще одним прикладом невдалого використання теми тероризму є діяльність кандидата на посаду президента Франції та лідера крайньо-правої партії Національний фронт Марін Ле Пен. Схоже, що вихід у фінальний другий тур президентських виборів залишиться її найбільшим політичним успіхом. Французи, як і мешканці багатьох інших, здавалося б, успішних демократичних держав світу, втомилися від нездатності політичного класу помічати реальні проблеми реальних людей. Разом із цим опитування громадської думки свідчать, що спробу Марін Ле Пен спекулювати на темах міжнародного тероризму, нелегальної міграції, намагання консолідувати електорат навколо ксенофобських гасел, схоже, відкине левова частка французького суспільства, а кращі шанси обійняти посаду президента має Емануель Макрон.

Водночас прогнозована на 7 травня електоральна перемога Емануеля Макрона не розв’яже найгостріших суперечностей у політичному житті Франції, а через відсутність у нього політичної підтримки в парламенті, можливо, лише загострить політичну кризу в країні.

Невпевнена електоральна перемога харизматичного президента Реджепа Ердогана на референдумі щодо змін до Конституції фактично дала йому можливість перетворитися на одноосібного лідера Туреччини, але не збільшила шанси для країни знайти внутрішньополітичне примирення та спокій. Приблизно половина населення Турецької Республіки сприймає надмірну консолідацію влади в одних руках як зло та загрозу . Сумнівним, як із точки зору внутрішньополітичних процесів, так і з погляду можливості досягнення порозуміння з державами ЄС, виглядає й рішення Реджепа Ердогана скористатися перемогою на референдумі з метою поновити смертну кару, продовжити тиск та переслідування політичних опонентів. Ситуація в Туреччині залишається складною.

Квітень також вніс остаточну ясність у те, що рішення про вихід Великої Британії з ЄС коштуватиме цій країні якщо не ускладнення відносин з партнерами, то дуже важких і виснажливих переговорів про умови виходу та майбутню співпрацю з ЄС. Європейський Союз не має збройних сил чи великого досвіду взаємодії в питаннях безпеки, але дипломатія, тим більше коли йдеться про торговельні відносини, – це сильна сторона об’єднаної Європи. Для посилення переговірних позицій та задля того, щоб подолати спротив внутрішньої опозиції, прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей змушена була піти на добре прорахований ризик дострокових виборів.

Україні варто починати активно шукати способи балансування між Німеччиною, яка набуває щораз більшої ваги, та Великою Британією, що шукає нових інструментів впливу, залишаючись при цьому основним союзником США в Європі та однією з найвпливовіших держав – членів НАТО.

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Дмитро Новак

Дмитро Новак

Заступник голови правління, фінансовий директор Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації