Світ за тиждень. 05 - 10 лютого 2018 року

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олександр Хара

дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»


Головні події: «Сокіл» вирвався до зірок; поразка російських найманців у Сирії; Ізраїль демонструє політичну волю військовим шляхом; зимові Олімпійські ігри як дзеркало глобальних політичних процесів.

 

Запуск ракетоносія Falcon Heavy є не лише головною подією минулого тижня, а й, без перебільшення, усього року. При цьому, маючи, на перший погляд, суто технологічне та економічне значення, політ «Сокола» вплине й на політику. Передусім, успіх компанії SpaceX свідчить про перевагу американської економічної моделі, де амбітний візіонер здатний реалізувати проект такого масштабу, який до сьогодні могли здійснювати лише уряди. Мрія про розширення ойкумени здатна знову наблизити настання космічної ери та об’єднати навколо її реалізації найкраще, що в нас як людях є. Ідея щодо багаторазового використання ракетоносіїв та створення «з нуля» двигуна роблять космічний бізнес більш доступним. Ця комбінація нівелює переваги тих країн, які спочивали на лаврах попередніх, зокрема й радянських досягнень. Американці планують до 2022 року створити альтернативу російському двигуну, що використовується у ракетах Atlas V та є єдиним випадком «залежності» від РФ та її технологій у цьому сегменті. Напис «Не панікуй!» на автомобілі Tesla, що був відправлений до орбіти Марса, точно не стосується Росії. Отже, недаремно під нищівний тролінг у соціальних мережах на тлі історичного запуску потрапив жалюгідний стан російської космічної галузі (чергове падіння ракетоносія з 19 супутниками наприкінці минулого року, проблеми з космодромом «Східний», затримки зарплат у галузі тощо) і технологічна відсталість (у РФ немає жодних технологій 6-го укладу, а 5-го – лише 10%, залежність промисловості від імпорту збільшилася до 92-93%), що консервується західними санкціями.

 

Сирія перебувала в центрі уваги у зв´язку з двома знаковими подіями. Відчутних втрат зазнали проурядові сили та російські найманці, які спробували просунутися у глибину «району деескалації» (у напрямі нафтоносних районів), котрий контролюють Сирійські демократичні сили (СДС), що їх, у свою чергу, підтримують і тренують американські сили спецпризначення. Після заперечення з боку російських офіцерів зв´язку наявності сирійських ЗС та «іхтамнєтов» поблизу позицій СДС, за допомогою високомобільних артилерійських систем (HIMARS), дронів, гелікоптерів та «ангела смерті» (літак AC-130) було завдано нищівного удару по колоні техніки та живої сили біля Дайр-ез-Заура. Було також знищено російську групу артпідтримки, тилове угрупування, включаючи оперативний штаб. За шість годин пекла було знищено від 100 (дані Пентагону) до понад 600 бойовиків, включно з найманцями приватної воєнної компанії «Вагнер». Близько 150 поранених військовослужбовців були евакуйовані до РФ. Росіяни втратили до 20% своїх найкращих штурмових бійців у Сирії без завдання будь-якої шкоди американцям та СДС. Кремль спромігся лише на висловлення занепокоєння. Очевидно, що в Сирії нахабну тактику, яку відпрацьовували й в Україні, більше не застосовуватимуть. Асад і Путін наткнулися на стіну, отже, їхня спроба остаточно змінити ситуацію «на землі», розвинувши успіх наступу на території опозиційних сил, провалилася. Попри численні потуги, Москва й Дамаск дотепер не змогли конвертувати свої воєнні успіхи у «політичне» врегулювання без Вашингтона. Можливо, недвозначний сигнал убивчим свинцем підштовхне Москву до серйозних пошуків дипломатичного розв’язання сирійського питання.

 

Добу потому ізраїльські ВПС збили над своєю територією іранський безпілотник та у відповідь завдали удару по 12 об´єктах на території Сирії, включаючи командний пункт, що керував дроном, інші іранські військові об’єкти, а також три сирійські батареї ППО. За всю операцію було втрачено один літак F-16, за неперевіреними даними збитий комплексом «Бук-М3» (очевидно, з російським розрахунком). Втім, обидва пілоти катапультувалися над територією Ізраїлю (один із важкими пораненнями). З одного боку, Ізраїль таким чином заявив, що не терпітиме іранської присутності на власному кордоні. З іншого, продемонстрував спроможність завдання хірургічних ударів углиб сирійської території попри застаріле радянське та нове російське озброєння, нехай і з однією втратою. Така акція Тель-Авіва наочно показала, що зовсім не складнощі воєнної реалізації, а брак політичної волі Барака Обами стояв на заваді запровадженню безпольотної зони в Сирії, що могло б унеможливити хімічні атаки, бомбардування міст та повернення, за підтримки російської авіації, під контроль Башара аль-Асада значних територій, які контролюють опозиційні до нього сили.

 

Зимові Олімпійські ігри у Південній Кореї, окрім суто спортивних подій, цікаві участю двох команд. Росія програла апеляцію на рішення щодо позбавлення права брати участь в іграх через широкомасштабну програму використання допінгу. Разом з цим, окремим росіянам було дозволено взяти участь в іграх на правах незалежних спортсменів, відповідно, без «шевронів». Їхня хода під олімпійським прапором, а не під триколором стала предметом гострих жартів на кшталт «404 – немає такої країни» або «іхтамнєт». Російські спортсмени стали об’єктом ретельних антидопінгових тестів, фактично до них, цілком обґрунтовано, застосовується принцип «презумпція винуватості». Втім, не меншу увагу, ніж росіяни, привернули й представниці іншої країни – Північної Кореї, адже армія ідеологічно підкованих уболівальниць у яскраво-червоному одязі, що ходять стрункими рядами, є не менш дивовижним явищем. Сеул і Вашингтон вирішили скористатися участю команди Північної Кореї як кроком до деескалації ситуації на півострові та можливого початку дипломатичного розв’язання кризи. Пхеньян посилає сигнали. Так, делегацію очолює молодша сестра північнокорейського диктатора (перша з їхньої династії, що відвідала Південь), яка є не лише членом політбюро, а й однією з найбільш довірених осіб. Власне, її місія й полягає в тому, щоб установити канал зв’язку між сторонами. Кім Чен Ин запросив південнокорейського президента завітати з візитом до Пхеньяна. Втім, Північ посилає й інші сигнали. Напередодні відкриття ігор було проведено великий військовий парад, де було продемонстровано ракетний потенціал, включно з новими видами озброєння. Очевидно, що Кім збирається розмовляти з позиції сили…

 

Бажання продемонструвати силу висловив і президент Дональд Трамп. Будучи враженим військовим парадом у Парижі, він вирішив влаштувати такий і собі, у Вашингтоні. Показовим є те, що, попри американську воєнну міць та її активне застосування у світі, не лише американські оглядачі, а й військові сприйняли цю ініціативу з критикою. Одним з головних аргументів є те, що Америка сильна своїми цінностями та ідеями, а не парадами військової техніки, що більш притаманне диктаторським режимам.

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Засновник Фонду, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації