Олексій Куроп’ятник
Фонд «Майдан закордонних справ»
Фонд «Майдан закордонних справ» продовжує спільний з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» проект «Світ за тиждень».
Брекзит опинився за крок до фарсу
Опрацьований британським урядом спільно з Брюсселем протягом 2,5 років текст угоди про вихід із ЄС виявився неприйнятним для британського парламенту, в якому домінують правлячі, але розколоті щодо цього питання консерватори. А дата виходу Британії з ЄС, визначена згідно зі ст.50 Маастріхтської угоди ЄС (29 березня), невпинно наближається. Таким чином, вихід Британії із Європейського Союзу поступово перетворюється на феєричну демонстрацію кризи парламентаризму в її колисці, де уряд вдався до ролі дешевого шулера, який намагається на нервах, шляхом залякування обіграти партнерів за гемблярським столом.
Судіть самі: 13 березня поточного року парламент Британії вдруге очікувано та переконливо провалив голосування по Брекзиту без угоди (321 проти 273) і 14 березня проголосував за відкладення дня завершення переговорів по Брекзиту з 29 березня на пізніше. Останнє рішення прямо суперечить позиції Брюсселя та вимагає одностайної згоди з боку країн-членів ЄС у разі винесення його Британією на обговорення 21 березня на саміті ЄС. У читача може скластися враження, що британський парламент вперто намагається заблокувати вихід країни із Євросоюзу. Але це не так. Хоча Брекзит справді веде до значних збитків для національної економіки, політики не можуть порозумітися щодо іншого питання: на яких саме умовах Британія має виходити із Митного союзу «плюс», до якого вона приєдналася 45 років тому у жалюгідному стані та ще й на пільгових умовах, а тепер як економіка №2 ЄС прагне залишити його нечемним чином.
Звернемо увагу на те, що від самого початку ідея Брекзиту не мала серйозного обґрунтування, а за 3 роки більшість аргументів на користь виходу із ЄС втратили свою чинність. В 2016 році на тлі імміграційної кризи основною причиною Брекзиту стало небажання більшості бритів платити за розміщення на своїй території іммігрантів та біженців, переважно із Афганістану, Пакистану та Сирії, які хлинули до Європи в 2015 році. Недарма в нещодавньому зверненні до європейців президент Франції Е. Макрон назвав Брекзит наочним свідченням кризи нинішньої моделі об’єднаної Європи. В Британії вихід із ЄС підтримали ті, хто підтримує національну культуру та незалежність країни від рішень Брюсселя, зокрема щодо імміграційної політики. Це підтверджують і опитування 2015 року, згідно з якими до найбільш пріоритетних загроз для Британії входять мігранти та расові проблеми. Були і інші причини для Брекзиту, але на сьогодні вони не виглядають серйозними. Зокрема з 2015 року відбувалося стрімке скорочення темпів економічного зростання в Британії, в 2016 році зростання ВВП сягнуло навіть негативних значень, проте наступного року вже відбулося зростання, хоча і нижче 2,5%. Разом це подавалося як ознаки неефективності ЄС. Певний вплив на громадську думку надало стрімке зростання націоналізму як елементу антиглобалізму.
На сьогодні ситуація складається із таких сценаріїв:
- Британський парламент нарешті ухвалює текст угоди про Брекзит і 29 березня Британія формально виходить із ЄС, після чого починається транзитний період;
- Угода не приймається в парламенті, тож уряд просить Брюссель продовжити термін переговорів щодо тексту угоди ще на якийсь розумний термін:
Т. Мей публічно визнала, що проситиме у ЄС період, значно довший за 3 місяці. Це означає, що Британія, вірогідно, візьме участь у виборах до Європарламенту 24-26 травня. Прихильники Брекзиту виступають проти відновлення переговорів з ЄС і побоюються, що Брекзит затягнеться на роки або взагалі буде скасовано. ЄС схильний продовжити переговори, але тільки до виборів у Європарламент, оскільки інакше Британія технічно має брати участь у цих виборах. При цьому ЄС вимагає від Лондона чітких обґрунтувань для такого кроку та розумних термінів пролонгації. Головний перемовник по Брекзиту від ЄС М. Берньє вважає, що ЄС для свого рішення потрібно розуміти, якими бачить Британія свої відносини із ЄС після Брекзиту.
- Брекзит без угоди (найгірший для економіки варіант):
Можливо, це дивно, але під час голосування уряд намагався досягти саме цього варіанту Брекзиту і навіть оголосив про намір скасувати тарифи на 87% імпортних товарів до нуля як тимчасовий захід на випадок успіху своїх зусиль. Такий крок відповідає вимогам СОТ, але викликав жорстку негативну реакцію з боку національного бізнесу, оскільки веде до його руйнування через дешеві імпортні товари.
11 міністрів-консерваторів утрималися під час голосування, чим зірвали цей план прем’єра. Такий варіант також не влаштовує ЄС, хоча цілком його допускає з вини уряду Британії.
Ситуація в правлячому класі Британії тим більш дивна, що руйнівна для економіки політика виводу країни із Євросоюзу не зустрічає потужного спротиву з його боку, хоча умови виходу Британії із ЄС мають велике значення для значної кількості громадян Британії. Опозиційна лейбористська партія сама розкололася в цьому питанні: частина прихильна до ідеї Брекзиту за моделлю Норвегії зі збереженням членства в митному союзі та спільному ринку, інша – воліє провести повторний референдум.
Провальне голосування 12 березня посилило розкол серед самих консерваторів, керівництво яких оголосило про вільне голосування для своїх депутатів щодо варіанту Брекзиту наступного дня. Проте розкол в партії відбувся не через сам Брекзит, а через пов’язану з ним необхідність відновлення митного кордону з Ірландією. Відновлення жорсткого кордону веде до політично небезпечних наслідків. Такий кордон суперечить мирній домовленості від 1998 року про умови припинення збройного протистояння в Північній Ірландії. Успіху цієї угоди сприяло спільне членство двох країн в ЄС, тепер ця передумова руйнується. Економіка Ірландії та Північної Ірландії тісно пов’язані, будь-які перепони її зруйнують. Угода про Брекзит зачіпає 140 сфер такої економічної співпраці від єдиного енергоринку до захисту навколишнього середовища. Щоденно кордон долає до 30 тисяч працівників. Проблеми не виникло б, якби вся єдина Ірландія разом із її північною частиною залишилася б в ЄС, оскільки вона є економічно єдиною територією, але Британія зберігає контроль над її північною частиною як своєю колонією.
Таким чином, в надії перехитрувати усіх британський політичний клас опинився у халепі. Це не дивно: перехід суспільства до більш високих технологічних укладів ламає та трансформує структуру суспільства. Як наслідок, колишні політичні системи, які надійно працювали останні 200 років, починають буксувати. Україна має шукати своє пристойне місце в західній цивілізації, враховуючи, що політична система Заходу вступила до епохи змін.
