Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»
Головні події: дипломатична інтрига навколо зустрічі на найвищому рівні між США та КНДР; президент Трамп звільнив Рекса Тіллерсона з посади держсекретаря; Всекитайські збори народних представників скасували обмеження щодо перебування на посаді голови КНР; ЄС продовжив санкції проти Росії; Франція готова завдати ударів по об'єктах у Сирії; відставка прем'єр-міністра Словаччини; ситуація навколо отруєння у Британії екс-співробітника ГРУ.
На початку тижня в центрі уваги світу, безсумнівно, була інформація про можливу зустріч на найвищому рівні між США та КНДР. Як завжди, у пресі можна було зустріти різні оцінки цього ймовірного саміту: від однозначно схвальних до вкрай скептичних. Зокрема, президент Південної Кореї Мун Чже Ін назвав анонсовані переговори Трампа та Кіма «історичною віхою для миру на Корейському півострові». Водночас численні експерти з міжнародної безпеки наголошували на відсутності головної передумови будь-яких успішних переговорів, а саме – клімату довіри.
При цьому навряд чи можна погодитися з тим, що можливе проведення американсько-північнокорейської зустрічі після численних взаємних погроз стало однозначним наслідком потужного тиску Вашингтона на Пхеньян.
Очевидно, мала місце комбінація декількох чинників: від комплексних міжнародних санкцій до традиційно хитрої дипломатії КНДР. Скидається на те, що північнокорейський диктатор, направивши на зимову Олімпіаду у Пхьончхані величезну делегацію з метою показати, що Північна Корея начебто є «нормальною країною з людським обличчям», в цілому переграв своїх супротивників і явно сподівається надалі розвинути досягнутий успіх.
Водночас є також певні обставини, які мали б вказувати США на доцільність доволі стриманого ставлення до щирості КНДР, адже раніше саме під прикриттям багаторічних дипломатичних переговорів північнокорейський режим активно працював над створенням ядерної зброї та потужних ракет різних типів. Крім того, як відомо, державна ідеологія Пхеньяна базується на протистоянні Заходу, і саме таке її спрямування є найбільш важливим стовпом режиму.
Безсумнівно, все викладене не є секретом для Вашингтона. Між тим Трамп, погодившись на зустріч з Кім Чен Ином, також отримав певну пропагандистську перемогу: тепер ніхто не звинуватить його в тому, що він не хоче вирішити питання денуклеаризації Північної Кореї мирним шляхом. Більш того, можливо, сьогодні мало хто пам’ятає, що ще під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп робив натяки на можливість прямих перемовин з лідером Північної Кореї. Тобто у непослідовності його сьогодні теж важко звинувачувати.
Отже, наразі на порядок денний відносин між США та КНДР виходить саме вищезгадане питання довіри. І якраз тут, як відомо, наявні великі проблеми...
Доволі очікуваним, однак явно несподіваним для багатьох стало рішення президента Сполучених Штатів звільнити державного секретаря Рекса Тіллерсона з посади. Можливо, мало місце певне ускладнення особистих стосунків між ними, хоча деякі експерти пов’язують таке рішення Трампа з розбіжностями щодо низки зовнішньополітичних питань, зокрема тактики дій стосовно КНДР. Наразі безсумнівно одне: такий крок Білого дому щонайменше не сприятиме зміцненню відносин США з країнами Африки, турне по яких Рекс Тіллерсон завершував фактично напередодні звільнення.
Майже одразу, 13 березня, президент США оголосив про призначення директора ЦРУ Майка Помпео на посаду державного секретаря. Цього вкрай консервативного республіканця ЗМІ характеризують як такого, що виказує найбільшу лояльність господарю Білого дому. Про Майка Помпео, який закінчив військову академію у Вест-Пойнті, служив у сухопутних військах та здобув ступінь доктора юридичних наук у престижній Гарвардській школі права, також відомо, що він брав участь у роботі спеціального комітету палати представників, що розслідував події в Бенгазі (Лівія), коли внаслідок терористичного нападу загинула велика кількість американських громадян, у тому числі посол. Дії державного департаменту США, очолюваного в той час Гілларі Клінтон, комітет оцінив негативно. Досить критично ставиться Майк Помпео й до так званої ядерної угоди з Іраном, який він вважає «найбільшим спонсором тероризму у світі». За наявною інформацією, Помпео, котрий підтримує тісні стосунки з віце-президентом Майком Пенсом, позитивно оцінював програми Агентства національної безпеки зі спостереження за терористами й водночас критикував наміри адміністрації Обами закрити в’язницю в Гуантанамо.
Безперечно, Майк Помпео також сьогодні добре обізнаний з усіма нюансами американсько-російських відносин, включно з питанням ядерного протистояння між США та РФ, спробами підривної діяльності Москви у Сполучених Штатах та активністю кремлівської агентури у світі. Так що тут для Росії вочевидь нічого позитивного не очікується.
11 березня Всекитайські збори народних представників скасували обмеження для перебування на посаді голови КНР. Як відомо, до прийняття цього рішення голова КНР міг обіймати посаду лише два терміни по п'ять років. Таким чином, голова КНР Сі Цзіньпін може ще більше зміцнити свій статус наймогутнішого китайського керівника останніх десятиліть, адже тепер він зможе переобиратися на посаду й після 2023 року, коли завершиться його другий термін.
12 березня Європейський Союз продовжив санкції проти Росії, запроваджені через окупацію Криму та дії, що порушують територіальну цілісність і суверенітет України. Санкції, що включають візові обмеження та замороження активів стосовно 150 осіб і 38 компаній, продовжено до 15 вересня 2018 року.
Того ж дня президент Франції Еммануель Макрон заявив, що його країна готова завдати ударів по будь-яких об'єктах у Сирії, які використовувалися при здійсненні хімічних атак, що спричинили загибель мирного населення. «У той день, коли ми, зокрема разом з нашими американськими партнерами, отримаємо незаперечні докази того, що червону лінію було перетнуто – тобто що хімічна зброя була використана з летальними наслідками, – ми зробимо те, що зробили американці кілька місяців тому», – наголосив Макрон.
15 березня прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо подав у відставку після масових протестів у країні через вбивство журналіста. Як відомо, журналіста Яна Кучака та його дівчину Мартіну Кушнірову знайшли застреленими в їхньому будинку. За інформацією ЗМІ, Кучак багато писав про податкове шахрайство і зв’язки деяких представників словацьких ділових кіл з італійською мафією «Ндрангета». Показова розправа над журналістом спричинила в країні масові демонстрації, учасники яких, за останньою інформацією, вимагатимуть проведення дострокових виборів.
Тим часом розгоряється неабиякий скандал навколо отруєння Сергія Скрипаля, екс-співробітника ГРУ, який отримав притулок у Великій Британії, та його доньки нервово-паралітичною речовиною, розробленою в Росії. 14 березня прем’єр Британії Тереза Мей оголосила про вжиття заходів щодо Москви після того, як остання проігнорувала ультиматум Лондона, зокрема висилку 23 дипломатів та припинення контактів на вищому рівні. За повідомленнями ЗМІ, Британія також «заморозить російські державні активи будь-де, якщо будуть докази, що вони можуть бути використані для загрози життю або майну британських громадян або осіб, які проживають у Великій Британії». Не можна виключити й подальших санкцій з боку Лондона (і не тільки) щодо Кремля, адже йдеться про фактичне застосування «брудної зброї» на території країни – члена НАТО.
У неділю, 18 березня, в Росії мають відбутися чергові президентські вибори з вельми передбачуваним результатом. Тому правильна оцінка її зовнішньополітичного курсу та прогноз щодо намірів Кремля стосовно нашої держави набувають сьогодні для України вкрай важливого значення.
