Головні події: складні дипломатичні маневри навколо зимових Олімпійських ігор у Кореї; Адміністрація Трампа планує збільшити витрати на оборону та стримування Росії в Європі; Румунія зміцнює ВМС; Кремль демонструє впевненість напередодні президентських виборів; лідер Південноафриканської Республіки Джейкоб Зума подав у відставку; внутрішньополітична ситуація в Німеччині залишається невизначеною; великі очікування від Мюнхенської безпекової конференції.
Те, що великий спорт є великою політикою, добре відомо ще з часів Олімпійських ігор 1936 року в нацистській Німеччині. Вкотре ж пересвідчитися в цьому можна було й протягом останнього тижня, зокрема згадавши події навколо початку зимової Олімпіади у південнокорейському Пхьончхані: тут і рішення Міжнародного олімпійського комітету відсторонити збірну Росії від участі в Олімпійських іграх – 2018, і вельми символічна присутність на церемонії їхнього відкриття президента Південної Кореї Мун Чже Іна, віце-президента США Майка Пенса і прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе, і спільний прохід перед ними та мільйонами телеглядачів з усього світу збірних обох Корейських держав, і, здається, марні надії на деескалацію ситуації на півострові.
Фактично за мовчазного невтручання світового співтовариства КНДР вправно скористалася Олімпіадою й отримала значну пропагандистську перемогу. Пхеньян направив на ігри величезну делегацію (400 осіб), до складу якої, окрім спортсменів, увійшли танцівниці, музиканти, вболівальники та чиновники, з метою показати, що Північна Корея начебто є «нормальною країною з людським обличчям», а не якимось жорстоким режимом. Більш того, скидається на те, що на цьому етапі північнокорейський диктатор в цілому переграв своїх супротивників і явно сподівається в подальшому розвинути досягнутий успіх, адже невипадково його сестра Кім Йо Джон як «спеціальний посланець лідера Північної Кореї» особисто передала запрошення президенту Південної Кореї відвідати КНДР у зручний для нього час.
Очевидно, це викликало неабияке роздратування у Вашингтоні й Токіо, оскільки, безсумнівно, ускладнить проведення ще більш жорсткого курсу щодо Північної Кореї. Отже, все відбувається в традиціях пряної корейської кухні, додаткових спецій до якої додають і чутки щодо можливості певних таємних контактів або навіть прямих переговорів між США та КНДР при збереженні потужного санкційного тиску, про що 11 лютого повідомила газета Washington Post.
Чи буде успішною така «олімпійська дипломатія», можна буде побачити вже найближчим часом.
На цьому тижні також стало відомо, що адміністрація Трампа хоче витратити 6,5 мільярда доларів на заходи щодо стримування російської агресії в Європі та зміцнення оборони континенту. Це на 1,7 мільярда доларів більше, ніж у нинішньому році. З опублікованого Білим домом проекту бюджету на 2019 фінансовий рік, який починається в жовтні, випливає, що фінансування Європейської ініціативи стримування також пропонується збільшити майже на 2 мільярди доларів. Як відомо, Європейська ініціатива стримування була створена, щоб посилити військову присутність США в Європі, допомогти зменшити занепокоєння союзників по НАТО та втримати Росію від вторгнення в Європу після незаконної анексії Криму і триваючої агресії на Донбасі.
Днями до загальносвітового та європейського трендів зміцнення обороноздатності приєднався й наш південний сусід – Румунія, яка оголосила про наміри щодо придбання трьох нових підводних човнів. Більш того, за наявною інформацією, 2018 рік оголошений у Румунії «присвяченим військово-морським силам».
Тим часом Кремль демонструє впевненість напередодні президентських виборів, призначених на 18 березня. Слабка та розрізнена опозиція наразі не є ані загрозою для режиму, ані якоюсь реальною альтернативою. Вбачається, що наразі головною проблемою Кремля на майбутніх президентських виборах буде саме їхня умовна легітимність, адже схоже на те, що доволі значна частина молоді або перебуває в апатії, або не вірить у майбутнє Росії в координатах існуючої системи.
Водночас скидається на те, що Росія згодом може втратити свого надійного друга й союзника в Африці, адже 14 лютого у Південноафриканській Республіці був змушений подати у відставку президент країни Джейкоб Зума. Про це правляча партія Південної Африки «Африканський національний конгрес» (АНК) уже деякий час вела переговори із самим Зумою, якого звинувачують у численних корупційних оборудках. Таким чином Зума, котрий керував країною з 2009 року, уникнув розгляду в парламенті питання про вотум довіри президенту країни, який мала намір винести АНК. При цьому добре відомо, що Джейкоб Зума особисто сприяв зміцненню усебічного партнерства з Росією, зокрема лобіював надзвичайно важливий і престижний для Москви проект з будівництва «Росатомом» у ПАР 6-8 атомних реакторів, загальний обсяг інвестицій у який оцінювався у понад 40 мільярдів доларів США.
Доволі складною залишається внутрішньополітична ситуація в Німеччині: після нещодавньої заяви Мартіна Шульца про відставку з посади голови німецьких соціал-демократів рейтинг партії зазнав рекордних втрат – на сьогодні вона має лише 16 відсотків підтримки. Як показало опитування, оприлюднене Deutsche Welle 16 лютого, блок ХДС/ХСС не втратив жодного пункту та залишився на попередніх позиціях у 33 відсотки. Водночас «заміри» настроїв населення засвідчили збільшення рівня підтримки праворадикальної партії «Альтернатива для Німеччини« (АдН) на один процентний пункт – до 15%.
Наприкінці тижня світовий та європейський політичний істеблішмент та експерти з нетерпінням очікували на плідну дискусію в рамках чергової Мюнхенської безпекової конференції (16-18 лютого), на якій, серед іншого, попередньо анонсувалося обговорення параметрів можливої миротворчої місії ООН на Донбасі. Залишається зачекати й подивитися, чи будуть спроможні її учасники досягти бодай якогось зрозумілого консенсусу в цьому важливому для України питанні, і яким саме буде їхнє рішення. Інтрига щодо цього вже присутня, адже напередодні авторитетного форуму ЗМІ оприлюднили деякі деталі з доповіді Rasmussen Global Foundation, серед головних пропозицій якої начебто значиться «миротворчий контингент на Донбасі у кількості до 20 тисяч військових і 4 тисяч поліцейських».
