Олександр Хара
експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Фонд «Майдан закордонних справ» продовжує спільний з політичною партією «Українське об'єднання патріотів – УКРОП» проект «Світ за тиждень».
Головні події: з Вашингтона краще видно Азовське море, ніж з Києва; азовські «граблі» для Каспію; ОБСЄ врешті-решт побачила російських окупантів на Донбасі й у Придністров’ї; коли секретність має політично вмотивований вимір; американська журналістика – один з наріжних каменів демократії; Трамп узявся за Туреччину, обваливши її валюту; як Австрія танцювала перед Путіним; утаємничений зміст тет-а-тету Меркель з Путіним.
Попри «мертвий» політичний сезон, минулого тижня відбулась низка подій, вартих окремої згадки. Державний департамент США назвав дії Росії в Азовському морі намаганням дестабілізувати ситуацію та закликав Москву припинити створення перепон міжнародним морським перевезенням. Починаючи з кінця квітня, катери ФСБ РФ під надуманими приводами здійснюють затримки та огляди кораблів, що прямують з та до азовських портів України, а також у десятки разів збільшили час проходження Керченської протоки в обидва боки. Загрозливу ситуацію президент України помітив через два місяці після початку повзучої анексії Азова, втім, вітчизняний МЗС досі публічно не висловився щодо цієї проблеми. Там дотепер вважають, що росіяни мають право зупиняти іноземні судна навіть у тримильній відстані від Маріуполя, адже діє угода з Росією про співробітництво в Азовському морі, яку, попри очевидну загрозу національній безпеці та невідповідність міжнародній правовій практиці, не бажають розривати.
Іронією долі можна вважати підписання Росією, Іраном, Азербайджаном, Казахстаном і Туркменістаном Конвенції про статус Каспійського моря, що має міни уповільненої дії, схожі на ті, що містяться в угоді стосовно Азовського моря. Хоча помпезно підписаний документ і не вирішує головних проблемних питань – використання багатих надр моря та транспортування ним енергоносіїв регіону, він уже унеможливив доступ до нього інших країн, адже передбачає консенсусні рішення підписантів. Тож право сили було оформлено силою права.
Місія ОБСЄ в Україні зафіксувала переміщення значних обсягів російської військової техніки та спецзасобів через контрольовану РФ ділянку кордону на окуповані нею території Донбасу. Тим часом місія ОБСЄ в Молдові висловила своє занепокоєння та поінформувала членів організації щодо військових навчань, включно з форсуванням річки в «зоні безпеки», які провів російський окупаційний контингент у Придністров’ї, що його в Москві називають «миротворчим».
У запалі боротьби з внутрішніми «ворогами» Дональд Трамп позбавив доступу до державної таємниці декількох колишніх високопосадовців, зокрема директорів ЦРУ та ФБР, які критично висловлювались на його адресу. Втім, режим секретності не запобіг тому, що розмови президента записала його колишня помічниця у святій святих – ситуативній кімнаті (приміщення, де обговорюються найбільші державні таємниці) Білого дому. Зазіхаючи на «лаври» майора Мельниченка, пані Омароса вирішила довести світові, що нинішній очільник США є расистом, а вся адміністрація щодня бреше американському народові.
16 серпня понад 300 медійних видань Америки розмістили на своїх шпальтах редакційні матеріали, присвячені «брудній війні» Дональда Трампа з засобами масової інформації. Журналісти привертають увагу читачів до того, що свобода слова є наріжним каменем американської демократії, і «друкування незручної правди не є ознакою фальшивих новин, адже журналістика – не конкурс популярності».
На зовнішньому фронті Білий дім посилив тиск на Туреччину, намагаючись добитись звільнення американського пастора, заарештованого на підставі звинувачень у причетності до заколоту проти уряду Ердогана два роки тому. Новина про наміри подвоїти тарифи на сталь та алюміній, а також запровадити санкції призвела до обвалу курсу ліри. Анкара відповіла підвищенням тарифів на американські автівки до 120%, алкоголь – до 140% та деякі інші товари. Президент країни закликав бойкотувати американський крам, зокрема iPhone, натомість купувати вітчизняний, як-от телефон Vestel Venus. Попри те що дійсно турецьких комплектуючих у згаданому пристрої обмаль, акції компанії зросли на 8%. На тлі словесної перепалки й тарифної війни з Вашингтоном Анкару відвідав міністр закордонних справ РФ Лавров. Окрім розмов щодо вересневої конференції стосовно Сирії, до якої долучаються ще й Німеччина з Францією, очільник російського МЗС намагався поглибити стратегічне партнерство з Туреччиною. Він спробував використати невдоволення тарифним тиском, кажучи, що Захід у цілому та США зокрема використовують санкції як інструмент недобросовісної конкуренції. Напередодні Сполучені Штати запровадили санкції проти Росії за порушення нею санкційного режиму стосовно КНДР. Російський МЗС підрахував, що це вже 55-та санкційна хвиля, яка лише «приховує їхню безпорадність», отже, «нарощування обмежень на тлі безпрецедентного русофобського напруження, без оглядки на реальні факти та наслідки для двосторонніх відносин, – це шлях у нікуди».
Якщо американці – «русофоби», то деякі австрійці, зокрема міністр закордонних справ, – справжні русофіли. На її запрошення весілля відвідав сам Путін, та ще й не без ансамблю… донських козаків. Маленький диктатор великої країни почувався як серед друзів, читав жарти німецькою й танцював з нареченою. Очільниця дипломатії нейтральної Австрії не ставила незручних запитань, напевно, обіцяла знову порушити в ЄС питання виведення свого друга з-під санкцій…
Лише трохи менш привітною була атмосфера зустрічі Путіна з канцлером Німеччини Меркель. Три години перемовин – і мізерні дані щодо їхнього змісту. Тривожним симптомом стала вимога господині провести зустріч тет-а-тет, без перекладачів. Напередодні вона стверджувала, що єдиним шляхом вирішення проблем є діалог, втім, у Москві такий підхід розглядають як прояв слабкості. Очевидно, одним з ключових було питання реалізації проекту «Північний потік – 2», адже канцлер наголосила на необхідності збереження транзиту Україною та привітала розпочатий діалог у трикутнику РФ – ЄС – Україна. Схоже, що навіть найменші гарантії Москви в цьому питанні німецька дипломатія використає як контраргумент у спорах з рештою європейців та американцями, що погрожують санкційним переслідуванням причетних до проекту. Наразі Путін висловив традиційну думку, що такий транзит збережеться, якщо він буде економічно обґрунтований. І це при тому, що така обґрунтованість відсутня у самого проекту «Північній потік – 2», а у своїй зовнішній політиці Кремль в останню чергу керується економічною доцільністю, що показала агресія проти України після вельми недешевої сочинської олімпіади, численні втрати від санкцій за анексований Крим тощо.
Попри суворі обличчя переговорників, один з них може бути цілком задоволеним, адже трактуватиме свої вояжі як прорив міжнародної ізоляції та повернення до кола осіб, до яких звертаються за вирішенням проблем, хоч би ним же й створених. На додаток до цього, очевидною метою візиту є намагання посилити розкол між Вашингтоном та європейськими столицями.
