Світ за тиждень. 13-19 травня 2017 року

У цьому контексті слід визнати, що наразі перед американською адміністрацією дійсно стоїть надскладне завдання: превентивний удар по КНДР, про можливість якого говорять деякі експерти, може спричинити непередбачувані військові наслідки та збитки для союзної Південної Кореї й навряд чи приведе до зміни режиму у Пхеньяні або повного знищення його ракетно-ядерних можливостей. Адже, за наявною інформацією, командні пункти та інша військова інфраструктура КНДР знаходяться у глибоких підземних сховищах.

З іншого боку, можливість потенційної реалізації ідеї двосторонніх контактів із КНДР зіштовхується з питанням наявності достатнього рівня довіри, про що засвідчила невдача нещодавньої неофіційної американсько-північнокорейської зустрічі в Норвегії.

При цьому, за наявними даними, опонентами можливих превентивних дій з боку США виступають КНР та Росія. Новообраний президент Південної Кореї наразі також вважає, що політика жорсткого стримування КНДР має поступитися якійсь формі взаємодії та дипломатії.

За результатами доволі стислої інформації по завершенні згаданих консультацій у Раді Безпеки ООН можна констатувати, що на сьогодні багатостороння дипломатія дещо пробуксовує, тож питання посилення санкцій щодо КНДР усе ще обговорюється.

Між тим деякі експерти вважають, що можливою альтернативою подальшій військовій ескалації в регіоні може бути врегулювання ситуації (у вигляді певних двосторонніх безпекових зобов’язань) між США та КНДР із подальшим залученням до цього процесу Китаю та Південної Кореї.

Звичайно, це могло б стати реальністю лише у разі припинення провокаційних дій з боку Пхеньяна, який, здається, зараз явно розглядає їх як інструмент для здобуття кращої переговірної позиції.

Хоча й тут, вочевидь, ітиметься лише про якийсь тактичний проміжок часу, адже міжнародна спільнота завжди відчуватиме небезпеку від наявності ядерної зброї у непередбачуваного режиму-парії, внутрішня логіка існування якого диктує йому необхідність підтримання ситуації постійної конфронтації із зовнішнім світом.

Не встиг посланець Путіна повернутися додому, як почав розгоратися новий скандал, пов’язаний із тим, що в ході зустрічі Трампа з Лавровим останньому начебто було передано секретну інформацію щодо планованих терактів бойовиків Ісламської держави. Незважаючи на заспокійливі твердження поважного метра національної безпеки Макмастера, що «президент не обговорював джерела та методи наданої секретної інформації», і політикум, і журналісти обурюються тим, що взагалі такий факт мав місце, адже Росія не є формальним союзником у боротьбі з міжнародним тероризмом. Більш того, цей факт може ускладнити співпрацю зі спецслужбами союзників, адже за інформацією ЗМІ ці дані були передані без їхньої згоди.

У зв’язку з цим відомий американський політик, сенатор Маккейн висловив розчарування, що замість обговорення цієї інформації президент не зосередився на «фактах російського втручання у виборчий процес у США, на агресивній політиці Росії щодо європейських союзників, на вторгненні в Україну та незаконній анексії Криму, на різанині невинних цивільних осіб та ударах по лікарнях у Сирії». Кремль миттєво скористався сприятливою для себе нагодою і, бажаючи ще більш «розхитати ситуацію», єхидно запропонував проінформувати Конгрес щодо переданої росіянам секретної інформації, якщо на це буде згода Білого дому. Таким чином у Москві спробували здобути додатковий деструктивний важіль впливу на політичну ситуацію у Сполучених Штатах.

Окремим довгограючим скандалом є і, вочевидь, залишатиметься рішення Трампа звільнити директора ФБР, що дивним чином співпало із перебуванням у Вашингтоні пана Лаврова. Останній перед камерами підкреслено здивувався: «Справді звільнив? Я не знав про це». Оглядачі вбачають, що такий «збіг» було задумано як певний позитивний сигнал Москві, адже Джеймс Комі вів розслідування щодо зв’язків оточення Трампа й самого президента із російськими очільниками.

Поява інформації про наявність нотаток звільненого від обов’язків директора ФБР про те, що американський президент висловив побажання, щоб Бюро припинило розслідування стосовно Майкла Фліна, має надзвичайний руйнівний потенціал для президентства Трампа. Нагадаємо, що пан Флін був вимушений піти у відставку з поста помічника президента з національної безпеки після того, як з’ясувалося, що він не повідомив вище керівництво країни про факти та предмет зустрічей із російськими офіційними особами. Щоправда, експертне середовище вважає, що насправді таким вчинком він урятував віце-президента, який, імовірно, був обізнаний стосовно цих контактів. Поза тим, якщо факт намагання Трампа завадити незалежному розслідуванню буде підтверджено переконливими доказами, не виключено, що питання імпічменту набуде більш реальних, ніж до цього, перспектив або суттєво послабить позиції президента, у тому числі й на міжнародній арені.

Політична драма, що розгортається у Вашингтоні, є доволі повчальною і для українського політикуму у трьох аспектах. По-перше, донині в Україні не проводиться жодного резонансного розслідування щодо політиків, які продовжують систематично контактувати з офіційними особами країни-агресора. По-друге, не проведено розслідувань та не зроблено висновків стосовно того, яким чином Росія втручалася у політичні процеси в Україні, передусім у вибори, з тим, щоб унеможливити це в майбутньому. І головне, ми спостерігаємо, як у США працює система стримувань і противаг, сконструйована, аби унеможливити узурпацію влади – найбільшу загрозу демократичному устрою.

Експерти вказують на дві нові внутрішньополітичні тенденції. Перша: відкрита політика Анґели Меркель щодо біженців знайшла відгук серед частини німецького суспільства, але водночас стала об'єктом доволі жорсткої критики. Зокрема, як у лавах своєї партії ХДС, так і з боку баварського «Християнсько-соціального союзу» (ХСС). Однак поступово криза біженців втратила свою гостроту. Водночас і федеральний уряд почав демонструвати серйозну увагу до цього питання.

Друга: волевиявлення у Північному Рейні-Вестфалії є відповіддю на популістські рухи в різних країнах ЄС. Виявилося, що виборців, котрі роками були доволі малоактивними, тепер знову можна мобілізувати. Внаслідок цього у 2017 році на підйомі виявилися не крайні сили, а саме центристські.

Вочевидь, цими обома трендами вправно скористалася канцлер Анґела Меркель і вміло перехопила ініціативу. Тепер нам залишається слідкувати за настроями виборців і спостерігати, чи вдасться їй втримати позитивні для себе тенденції до кінця вересня цього року.

У Саудівській Аравії у Трампа заплановано три зустрічі: з королем, Радою співробітництва арабських держав Перської затоки та з розширеною групою лідерів регіону. В адміністрації США очікують на підписання під час цих зустрічей низки важливих угод, а дискусії передбачають обговорення питань створення нових військових коаліцій між дружніми сунітськими ісламськими державами. Команда президента США також прагне змінити імідж Трампа як антиісламіста: напередодні той підписав указ про зменшення податків для релігійних організацій, які беруть участь у політиці. Більш того, щонайменше зовні виглядає так, що заради ефективної боротьби з тероризмом та гарантії безпеки регіону нова адміністрація вирішила послабити традиційний тиск на місцеві авторитарні режими у сфері прав людини.

Справа в тому, що в боротьбі проти ІДІЛ США залежать від військової співпраці із Саудівською Аравією, керівництво якої розчароване політикою попередньої адміністрації та прагне «перезапустити» відносини з новою. Та, у свою чергу, сформулювала свій порядок денний у регіоні: вирішення проблеми радикалізму на довгу перспективу, перемога в ідеологічному протистоянні, припинення фінансування структур, причетних до тероризму та радикалізації молоді, здобуття партнерів у регіоні для спільних дій та протистояння Ірану й ІДІЛу. Для продовження війни Саудівської Аравії проти повстанців Хуті в Ємені США вже погодилися відновити постачання озброєння для військових літаків, яке адміністрація Б. Обами призупинила через загрозу збільшення ураження цивільних під час нальотів бойової авіації саудитів на Ємен.

В Ізраїлі Трамп має намір зустрітися з прем’єр-міністром Б. Нетаньяху та (у Вифлеємі на Західному березі) з президентом Палестинської автономії Махмудом Аббасом, який щойно відвідав Трампа у Вашингтоні. Президент США вже заявив про готовність допомогти Ізраїлю та Палестині у вирішенні проблем урегулювання відносин між ними, хоча поки й не оприлюднив свій план.

У Римі 24 травня Д. Трамп має зустрітися з понтифіком для пошуку спільної позиції з низки питань, суперечки щодо яких виникли ще під час президентської кампанії. Як відомо, Папа критикував Трампа за жорстку імміграційну політику щодо Мексики й назвав плани спорудження стіни «не християнським вчинком».

25 травня в Брюсселі президент США проведе денну зустріч із лідерами країн – членів НАТО, де, як передбачається, відбудеться субстантивна дискусія щодо багатьох аспектів діяльності Альянсу.

Турне має завершитися 26-27 травня участю Трампа в засіданні «Великої сімки» в Італії. Очікується, що метою наступного візиту Трампа до Європи стане участь у засіданні «Великої двадцятки» в Гамбурзі, де він начебто має зустрітися з Путіним.

Цікаво, що з логістичної точки зору підготовка закордонних візитів чинного президента США наразі також є завданням доволі складним, адже він досі не призначив голову свого протоколу. Не секрет, що такі країни, як Саудівська Аравія та Ізраїль, особливо чутливі до протокольних тонкощів, що може створити для американців певні труднощі, оскільки, як відомо, сам Трамп іноді схильний до імпровізацій.

Отже, американським експертам та світовим ЗМІ сумувати явно не доведеться, а нам, в Україні, безперечно, насамперед буде цікавою ймовірна зустріч Трампа з Путіним у Німеччині.