Головні події: скандальні заяви одіозного депутата Державної думи РФ та міністра закордонних справ Росії; візит до України генерал-губернатора Канади; Данія планує збільшити оборонні витрати; європейські експерти розроблятимуть пропозиції щодо протидії неправдивій інформації; проект нової ядерної стратегії США; терористичний акт у Багдаді; посилення військової присутності США в Сомалі.
Скандальна заява 14 січня одіозного депутата Державної думи Російської Федерації Костянтина Затуліна, який запропонував денонсувати Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 1997 року, як зазначили в «РИА Новости»: «у тій частині, де країни визнають територіальні кордони одна одної», укотре загострила питання поваги авторитарних режимів до міжнародного права та своїх договірних зобов’язань.
Більш того, висловлена зазначеним депутатом теза про трактування згаданого договору як такого, що містить зв'язок між «дружбою, співробітництвом і партнерством» та визнанням Росією кордонів України в Договорі 1997 року, вкотре нагадала, що Москва навіть за наявності домовленостей без жодних сумнівів і зволікань висуватиме Києву будь-які нові претензії, які вона вважатиме за потрібне.
Фактично підтвердив це на своїй прес-конференції 15 січня й міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров, звинувативши Україну у начебто невиконанні якихось міфічних зобов’язань перед Росією, «паралельних» з Будапештським меморандумом 1994 року. Невипадково експерти назвали ці лавровські тези «цілком абсурдними» та «дивовижними».
Отже, відповідні висновки напрошуються самі собою: шукати домовленостей з Росією можна, але сподіватися, що вона їх виконуватиме, – значить опинитися в полоні ілюзій. А ілюзії – вкрай небезпечна річ, особливо в міжнародних відносинах. Україна в цьому наочно пересвідчилась навесні 2014 року…
Тим ціннішим для нашої країни є зміцнення партнерства з державами, які надають нам дієву підтримку у протидії російській агресії. Безсумнівно, у цьому контексті надзвичайно корисним був візит до України 17-18 січня генерал-губернатора Канади Жулі Пайєтт, яка підтвердила позицію офіційної Оттави щодо поваги до територіальної цілісності й суверенітету України, а також відзначила двосторонню співпрацю у військовому секторі, у сфері безпеки та оборони, взаємодію канадської місії з нашими Збройними силами й надання допомоги в тактичному навчанні.
Водночас і в Європі поступово посилюється усвідомлення російської загрози. Саме така причина була названа в повідомленнях про наміри Данії, оголошені 15 січня, збільшити на 20% оборонні витрати впродовж наступних п’яти років і направити військовий контингент для участі в місії НАТО в Естонії.
Між тим у Брюсселі 15 січня розпочала роботу група експертів, які розроблятимуть пропозиції щодо протидії поширенню неправдивої інформації. За словами представниці Єврокомісії Марії Габріель, наразі такі відомості поширюються дедалі загрозливішими темпами, що становить небезпеку для демократії та плямує репутацію ЗМІ. Тож, на її думку, слід виробити механізми для розпізнавання інформації, яка не відповідає дійсності.
На цьому тлі значно більш загрозливо виглядає інформаційний витік газети New York Times від 16 січня, яка повідомляє, що проектом нової ядерної стратегії США передбачається застосування ядерної зброї у разі нападу на критично важливу інфраструктуру країни навіть із використанням неядерної зброї, включаючи потужні кібератаки. Як зазначає авторитетне видання, остаточний варіант нової стратегії очікується «найближчими тижнями» і, судячи з усього, це стане предметом для серйозних роздумів у Москві та, можливо, в Пекіні.
Взагалі, слід відзначити, що зовнішня політика США наразі виглядає дуже активною й вочевидь уже остаточно «поховала» прогнози деяких експертів про ізоляціонізм діючої республіканської адміністрації.
Так, за повідомленнями ЗМІ, зі 125 мільйонів доларів, які США планували надати Близькосхідному агентству ООН для допомоги палестинським біженцям, Вашингтон виділить лише 60 мільйонів. Як відомо, президент Дональд Трамп раніше заявив, що Сполучені Штати можуть скоротити допомогу, якщо палестинці відмовляться від спроб провести мирні переговори з Ізраїлем. Між тим зазначається, що в неділю, 14 січня, палестинський лідер Махмуд Аббас розкритикував президента США через його політику на Близькому Сході, заявивши, що він не прийме будь-якого мирного плану з боку Сполучених Штатів через визнання Єрусалима столицею Ізраїлю.
15 січня внаслідок терористичного акту, який скоїли двоє терористів-смертників у центрі Багдада, загинуло щонайменше 38 осіб, ще понад 100 отримали поранення. Відповідальність за теракт так ніхто на себе й не взяв, проте він нагадує атаки «Ісламської держави» (ІД) в Іраку. Цей кривавий напад засвідчив, що успіх США та очолюваної ними міжнародної коаліції на першому етапі боротьби з ІД, вочевидь, зовсім не означає повної перемоги над ісламістами.
Тим часом існують обґрунтовані побоювання, що частина бійців «Ісламської держави» під тиском міжнародної коаліції перебереться з Близького Сходу до Сомалі, де вступить до лав тамтешніх ісламістів з «Аль-Шабаб». Імовірно, побоюючись посилення активності «Аль-Шабаб» та «Ісламської держави» в Сомалі та інших державах Східної Африки, США, починаючи з листопада минулого року, різко збільшили кількість повітряних ударів, у тому числі з використанням безпілотників, по таборах бойовиків угруповання (за деякими даними знищено близько 100 екстремістів). За наявною інформацією, наразі в Сомалі перебувають близько 500 американських військових, які спільно з силами Тимчасового уряду Сомалі беруть активну участь у наземних операціях проти ісламістів. Є свідчення того, що недавно Пентагон запропоновував Білому дому план подальших операцій у Сомалі, тривалістю до двох років. Можливими базами для їхнього забезпечення є Кенія та Джибуті.
Можна констатувати, що світ глобалізується дедалі швидшими темпами й у різних сферах: чого тільки варта поява в минулому році різних криптовалют, хоча поки залишається невідомим, є вони новим міжнародним інструментом розрахунків та інвестицій чи черговою фінансовою пірамідою.
Тобто різноманітні події в різних країнах усе частіше впливатимуть на Україну. Приблизно так, як це сталося у вересні 2008 року, коли біля узбережжя геть невідомого тоді нам Сомалі було захоплено судно «Фаїна» з українським екіпажем, або коли Україна разом з іншими країнами зазнала торік масштабних кібератак. Тому увага до подій у далеких краях вочевидь не лише матиме пізнавальний ефект, а й стане корисною в часи, коли постійний міжнародний взаємозв’язок перетворюється на сталий тренд.
Більш того, є підстави вважати, що саме недостатня обізнаність України зі стрімкими змінами у світовому геополітичному ландшафті у 2010-2013 роках (серед іншого) й призвела до того, що навесні 2014-го окупація Криму виявилася такою несподіванкою для Києва.
