Олександр Хара
дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»
Головні події: «Велика сімка» в Торонто; помпезний візит французького президента до Вашингтона; робоча поїздка Ангели Меркель до США; саміт двох Корей; Резолюція ПАРЄ.
Тиждень виявися надзвичайно насиченим важливими міжнародними подіями. У понеділок Канада приймала у себе міністрів закордонних справ «Великої сімки», а також очільника зовнішньополітичної служби ЄС. Темою зібрання було «Будівництво більш мирного та безпечного світу», а ключовими пріоритетами – збереження світоустрою, заснованого на міжнародному праві та засадничих принципах; нерозповсюдження зброї масового знищення; транснаціональні загрози; попередження конфліктів, підтримка діяльності ООН та її реформування.
Міністри засвідчили готовність своїх країн зберігати нинішній світоустрій, захищати демократії як за допомогою традиційних засобів, так і в кіберпросторі (передусім мається на увазі нахабне втручання РФ у американські та низку європейських виборів) від втручань, які поширюють зневіру в демократичні інституції та процедури, сіють хаос у суспільствах. Було визнано, що ядерне роззброєння КНДР, безумовно, є пріоритетом номер один. Голови зовнішньополітичних служб висловили свою підтримку США та Південній Кореї, які почали двосторонні перемовини з Пхеньяном, аби позбавити малопрогнозованого Кім Чен Ина інструменту ядерного шантажу.
Міністри висловили підтримку суверенітету, незалежності та територіальній цілісності України, а також занепокоєння порушенням прав людини в окупованому Криму. На Росію було покладено відповідальність за конфлікт на Донбасі, а Мінські домовленості знову визнано шляхом до розв’язання конфлікту та, відповідно, до зняття санкцій. На відміну від гострої критики Російської Федерації, міністри лише закликали Китай бути відповідальним учасником заснованої на правилах міжнародної системи. Втім, дісталося й Пекіну, зокрема за порушення фундаментальних свобод і прав людини. Очевидно, що безвідповідальна поведінка на міжнародній арені та порушення прав людини є саме тими «цінностями», які поділяють усі авторитарні режими.
Державний візит президента Франції до Сполучених Штатів прикував до себе увагу не лише експертної спільноти, а й пересічних громадян в обох країнах та цілому світі. Репортажі рясніли подробицями виявів дружби з боку Дональда Трампа, а також пишності заходів, що їх влаштували на честь заморського гостя. Втім, весь цей антураж не сприяв вирішенню нагальних завдань, які стояли перед Еммануелем Макроном. Передусім, навряд чи Дональд Трамп змінить свої погляди національного егоїзму («Америка – понад усе») на багатосторонні підходи до міжнародних проблем, зокрема й у важливій для Парижа кліматичній угоді. Радше французький гість, ніж господар Білого дому змінив свою позицію стосовно іранського ядерного досьє, що актуально напередодні критичної дати (12 травня) для продовження дії угоди з Тегераном. Макрон, який нещодавно стверджував, що угоду не потрібно змінювати, висловив думку, що її можна замінити на нову, але після завершення терміну дії наявної. Щодо Сирії, де коаліція трьох нещодавно завдала ударів по об’єктах, причетних до розробки та зберігання хімічної зброї, позиції США та Франції більш-менш співпадають. Напередодні військової акції Трамп вирішив, що американцям зарано полишати розірвану складним конфліктом країну, але наскільки Америка планує бути зануреною в сирійські справи, Макрону вочевидь з’ясувати не вдалося.
Поїздка канцлера Німеччини до США контрастує як з точки зору рівня прийому, адже це робочий, а не державний візит, так і з погляду відсутності «хімії» між обережною, стриманою, досвідченою в політичних баталіях Ангелою Меркель та ексцентричним шоу-бізнесменом, який здобув найвищий пост країни без мінімального політичного досвіду. Окрім повторення позицій, які вже встиг озвучити її французький колега, Ангела Меркель намагатиметься переконати непоступливого співрозмовника у необхідності скасувати 25% тарифних обмежень на імпорт до США європейської сталі. Надзвичайно складною буде місія з пояснення того, що торговельний дисбаланс між Сполученими Штатами й Німеччиною має причини, не зовсім залежні від гості. Вірогідно, тематика реалізації російського проекту «Північний потік – 2» теж стане каменем спотикання, адже він не лише посилює вплив Москви на Берлін зокрема та ЄС в цілому, а й зменшує можливості американських енергетичних компаній розширити свою присутність на Європейському континенті.
На Корейському півострові відбулася зустріч, що поки дає хоч і примарну, та все ж надію на врегулювання ядерної проблеми. Лідери розділеної по 38-й паралелі Кореї домовились відпрацювати умови припинення ядерної програми Півночі, а також зміст мирного договору, що має замінити угоду про перемир’я 65-річної давнини.
Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію, яка засуджує «збройну агресію Росії проти України, порушення нею міжнародного права та принципів», на яких базується організація. Втім, там міститься й заклик до Києва переглянути положення закону, що уможливлює затримання до 30 діб, а також сприяти покращенню умов перетину лінії зіткнення між контрольованими і неконтрольованими територіями.
