Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Головні події: політична невизначеність у Німеччині; Литва приєднується до міжнародного санкційного тренду щодо осіб, причетних до порушень прав людини; КНДР вчиняє чергову ракетну провокацію; Данія прийняла закон, який може заблокувати будівництво російського газопроводу «Північний потік – 2»; Росія наприкінці року опиняється в суттєво послабленому становищі на міжнародній арені.
Тиждень, що минув, мабуть, можна охарактеризувати одним словом: суперечливість. Події у світі накладаються одна на одну й відчутно ускладнюють визначення якихось провідних тенденцій. Однак ціла низка міжнародних процесів або, як зараз модно казати, – трендів уже набули певних ознак і свою динаміку, що дозволяє робити деякі висновки й навіть прогнози.
Провальне завершення переговорів щодо створення нової «коаліції Ямайка» поставило Німеччину перед найсерйознішою з 1949 року політичною кризою. Виникла невизначеність. До того ж майже зіпсовано різдвяний настрій.
Невдача з переговорами щодо створення коаліції почала послаблювати політичні позиції Меркель та ставити під сумнів її політичне майбутнє: шанси востаннє отримати посаду канцлера у неї ще залишаються, але вони хиткі й потребують значних зусиль. Зокрема, вже у п'ятницю, 1 грудня, стало відомо, що лідери Християнсько-демократичного союзу (ХДС), Християнсько-соціального союзу (ХСС) та Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) найближчим часом проведуть консультації з керівництвом своїх партій щодо можливості створення великої коаліції та формування уряду.
Для нас в Україні дуже важливо розуміти поточну політичну ситуацію в Німеччині, оскільки вона багато в чому визначає як траєкторію розвитку демократичних інституцій у нашій країні, так і перспективи політичного зближення з ЄС.
Тим часом 27 листопада Литва стала п’ятою країною (після США, Естонії, Сполученого Королівства та Канади), яка, прийнявши Закон «Про внесення змін до Закону про правовий статус іноземців», що передбачає заборону на в’їзд до країни тим, хто причетний до порушень прав людини, корупції та відмивання грошей, фактично запровадила обмеження в дусі так званого Акту Магнітського, що був прийнятий у Сполучених Штатах у 2012 році у зв’язку з убивством відомого адвоката Сергія Магнітського.
Очевидно, що Україна, яка пройшла через народне повстання проти кримінальної диктатури, має бути серед перших держав, що приймають аналогічні закони. Це не на словах, а на ділі засвідчило б відданість європейським та демократичним цінностям, а також захисту прав і свобод людини.
Можливо, тут ми отримали б шанс бути серед лідерів, а так – хоч не дивись на оті індекси сприйняття корупції Transparency International...
Ще ніколи з моменту закінчення холодної війни в США так часто не згадували про ядерну загрозу. 29 листопада КНДР знову провела випробування балістичної ракети та заявила, що вона здатна уразити ціль на території Сполучених Штатів. Ракетні та ядерні випробування Пхеньяна, які не припиняються, та жорсткі заяви у відповідь президента США Дональда Трампа на адресу керівництва КНДР змушують владу у Вашингтоні прораховувати всі варіанти та неабияк посилюють напругу у світі.
Вочевидь, багато хто пам’ятає, як 9 листопада 2016 року депутати російської Державної думи радісно аплодували новині про обрання Дональда Трампа президентом США. А між тим сьогодні, наприкінці 2017 року, можна констатувати, що, попри всі райдужні сподівання Кремля, російсько-американські відносини наразі перебувають у стані «холодного миру» і, вірогідно, вже ніколи не стануть такими, як раніше, особливо якщо будуть надані юридично переконливі докази втручання Москви у внутрішні справи Сполучених Штатів.
Як відомо, саме у відповідь на агресивну поведінку Москви Вашингтон підтвердив відданість статті 5 Статуту НАТО й планує поставити сучасні комплекси протиракетної та протиповітряної оборони Варшаві та Бухаресту. Суттєво посилюють свої системи захисту та упередження нападу такі сусідні з Росією країни, як Швеція, Норвегія, Литва. Збільшується присутність військ держав НАТО у країнах Балтії. Розширює свою взаємодію з Альянсом традиційно дружня до Росії Фінляндія. Можливість збільшення оборонного бюджету розглядає Британія. Упродовж наступних п’яти років планує збільшити на 20% свої оборонні витрати стратегічно розташована Данія. Продовжує поглиблюватися взаємодія між країнами – учасницями Північного оборонного співробітництва (Nordic Defence Cooperation) – Швецією, Данією, Норвегією, Фінляндією. Цього року НАТО почало звертати увагу й на ситуацію в Чорноморському регіоні, де очікується розширення присутності Альянсу.
Саме цього тижня, 28 листопада, США підвищили поріг для заборонених операцій з російськими борговими інструментами, ще більше ускладнивши можливість залучення фінансових ресурсів для російських підприємств фінансового та енергетичного секторів, які перебувають у санкційному переліку США.
У четвер, 30 листопада, Данія прийняла закон, який може заблокувати будівництво російського газогону «Північний потік – 2» в її територіальних водах. За повідомленнями «Німецької хвилі», норми даного закону дозволяють уряду країни забороняти трубопровідні проекти, виходячи з міркувань безпеки або зовнішньої політики. Зазначається, що раніше при розгляді таких заявок відмова була можливою тільки з міркувань охорони навколишнього середовища та безпеки. Слід додати, що й Єврокомісія також виступає проти спорудження цього газопроводу.
Звичайно, все вищезазначене значно послаблює позиції Росії на міжнародній арені, суттєво зменшує її привабливість як можливого союзника або партнера. Та чи означає це, що Росія геть деморалізована? Зовсім ні. Адже Кремль, спираючись на раніше сформований внутрішньополітичний консенсус і наявний мобілізаційний і пропагандистський ресурс, уперто продовжує лінію на створення проблем для Заходу всюди, де це лише є можливим.
З великою ймовірністю можна прогнозувати, що зовнішня агресивність РФ збільшуватиметься напередодні виборів у березні 2018 року, можливо, дещо послабне перед чемпіонатом світу з футболу в червні та знову посилиться після нього, адже зовсім не випадково нещодавно, 22 листопада, Путін відкрито закликав російську оборонну промисловість та всі інші підприємства країни готуватися до нарощування потужностей армії та її підтримки.
Здається, і для України викладене вище могло б бути певним орієнтиром стосовно того, чого слід очікувати Києву від Москви наступного року. Хоча добре вже й те, що тепер – після вкрай невдалого виступу наших «майстрів шкіряного м’яча» у відбірному циклі – відпала необхідність ламати голову над питанням стосовно доцільності/недоцільності участі збірної України в чемпіонаті світу з футболу, що, як усім добре відомо, проходитиме на території країни-агресора…
