Світ за тиждень. 5-11 серпня 2017 року

Але, мабуть, не дуже ввічливо нагадувати політику його ж слова. Відпустка, яку Дональд Трамп чесно заробив за шість місяців перебування в Білому домі, проходить за складних політичних обставин, які дійсно можуть серйозно підірвати задоволення від роботи на посаді. Рейтинг підтримки нинішнього президента США найнижчий в історії – 33%. Члени своєї ж Республіканської партії (а подейкують, що й віце-президент теж) поводяться так, наче наближається до кінця другий президентський термін Дональда Трампа, і їхнє завдання – не допомагати очільнику держави, а гарантувати власне політичне майбутнє, забезпечивши партійну номінацію кандидатом у президенти.

Незалежний прокурор Мюллер зібрав велике журі присяжних (ця інституція свого часу наробила проблем Біллу Клінтону) та несподівано креативно й широко підійшов до виконання свого завдання – пересвідчитися, чи перешкоджали ФБР розслідувати російське втручання в американські вибори у 2016 році – і серед іншого копнув аж під фінансові оборудки та прибутки компанії Трампа. Деякі американські жартуни вже кепкують, мовляв, а чи не міг би прокурор Мюллер зайнятися й податками Трампа, щоб країна нарешті дізналася щось конкретне про статки й податкову історію свого президента?

Політична слабкість Дональда Трампа та поширення навіть у найближчому оточенні сумнівів у його здатності керувати країною породжує ще одну проблему – масові витоки в ЗМІ таємної, конфіденційної чи просто резонансної інформації про діяльність президента Сполучених Штатів. Новопризначений керівник апарату Білого дому, чотиризірковий генерал корпусу морської піхоти США Джон Келлі нібито має за пріоритет навести лад і встановити дисципліну в Білому домі, поборовши цю проблему.

Проте «зливання» інформації може бути значно більш серйозною проблемою, ніж недисциплінованість співробітників президентського офісу. Варто подивитися на ситуацію з точки зору славної американської системи стримування і противаг. Складається враження, що слідом за звільненим за надмірну норовистість директором ФБР Комі багато хто виносить на публіку якусь інформацію про діяльність Трампа не для того, аби йому нашкодити, а щоб підкреслити власну незгоду з діями президента США та непричетність до чогось, що, на переконання цих осіб, варте осуду. Тобто істеблішмент бореться з президентом.

І хоча, найвірогідніше, несанкціоноване оприлюднення інформації з Білого дому є щонайменше посадовим зловживанням, проте опубліковані останніми днями записи телефонних розмов Дональда Трампа з президентом Мексики та австралійським прем’єром викликають надзвичайний суспільний інтерес не через наявність у них якихось надзвичайних подробиць про зовнішню політику США – записи справді жахають кричущим підтвердженням того, що президент Сполучених Штатів не володіє ані знаннями, ані навичками, необхідними для лідерства в зовнішньополітичній сфері. Але найгірше, що закрадається підозра – а чи здатен Дональд Трамп хоча б слухати й розуміти своїх співрозмовників, сприймати нові дані, інформацію, аргументи, вести дискусію?

Відпустка Дональда Трампа виявила, що не менше проблем, ніж президент США, має і його офіційна резиденція – Білий дім. У першу ж хвилину після того, як шасі борту «Морська піхота – 1» відірвалося від трави, у будівлю Білого дому увійшли люди в комбінезонах неонового кольору, і вже за декілька годин Південна та Північна галявини були перекопані - розпочався плановий ремонт Білого дому, який звиклий до розкоші Дональд Трамп якось назвав «звалищем».

Заради справедливості слід відзначити, що ремонт запланували ще за попередньої адміністрації. Начебто основна проблема – протікання даху будівлі Білого дому. Але виявилося, що проблем значно більше: повної заміни вимагає система опалення та кондиціонування; передбачено ремонт східців Південного входу, реновацію кафетерію Морської піхоти, ремонт нижнього лобі Західного крила; потребує оновлення ІТ-система, необхідно освіжити фарбу на стінах, повністю замінити штори та килимове покриття.

З огляду на масштаб робіт ті співробітники Білого дому, які не перебувають у відпустках, були змушені тимчасово переселитися до сусідньої будівлі. Кажуть, команда професіональних будівельників і дизайнерів працюватиме в три зміни всі 17 днів, щоб устигнути до повернення господаря.

Хоча деякі жартівники стверджують, що максимум потрібної роботи у відсутність Дональда Трампа – це змінити в Білому домі замки до вхідних дверей.

По-перше, Дональд Трамп не мав права ані на цитовану заяву, ані на сам зазначений твіт, оскільки посилався на таємну інформацію.

По-друге, хоча деякі розвідувальні відомства США справді дійшли висновку про технічну готовність КНДР завдати ядерного удару по США, а також про наявність у північних корейців до 60 ядерних боєголовок, ніхто з радників Трампа не готував його грізної заяви.

Нова інформація про ракетно-ядерні розробки дійсно додає барв у картину північнокорейської кризи й навіть виводить КНДР у розряд ядерних супердержав (по суті, у сучасних міжнародних відносинах Північна Корея нічим не відрізняється від Росії, напускна велич якої базується не на економіці, технологічному чи гуманітарному розвитку, а на ядерній силі). Але при цьому далеко не всі у світі й навіть у колах, близьких до самого американського президента, вважають ситуацію апокаліптичною чи такою, що робить війну невідворотною. Зрештою, Рада Безпеки ООН спромоглася минулого тижня погодити нові санкції проти КНДР, отже, дипломатія вичерпала ще не всі можливості.

Відверто кажучи, слід відзначити, що розпалювачі війни в оточенні Трампа також є. Той-таки Стів Беннон намагається на практиці реалізувати свою теорію про те, що новий світовий порядок може утворитися лише після масштабної війни та руйнувань. Але правда життя дещо складніша за ідеї нових американських правих.

Чимало оглядачів сходяться на думці, що донині (без винятків) поведінка держав на міжнародній арені ставала то відповідальнішою, що більшим був досягнутий ними прогрес у сфері ядерного озброєння. Очевидно, коли отримуєш краще уявлення про те, які можливості дає ядерна зброя, для воєначальників і державних діячів значно більш очевидною й загрозливою стає картина ймовірного застосування аналогічної зброї проти їхніх країн і народів.

Багато хто вважає, що підвищена агресивність у риториці північнокорейських лідерів традиційно була не чим іншим, як своєрідним блефом, покликаним компенсувати брак військових та економічних ресурсів для опору зовнішньому тиску. Тож, на думку аналітиків, очікується, що, отримавши у свої руки гарантії незастосування проти себе сили у вигляді солідного ядерного потенціалу, Кім Чен Ин, найвірогідніше, дещо попуститься.

Більшість фахівців у сфері контролю за ядерним озброєнням тим часом підкреслюють, що ймовірність того, що Кім Чен Ин або лідер будь-якої іншої ядерної держави вирішить, потягуючись вранці у ліжку, ні з того ні з сього почати війну, дуже невисока. А ось можливість ядерного конфлікту внаслідок неправильного розуміння намірів супротивника, хибних розрахунків, трагічних помилок чи збігу обставин, на жаль, значно вища.

Саме тому, якими б не були справжні плани, відповідальні державні діячі та дипломати ніколи не вдаються до мови погроз і залякування. І саме тому заява Дональда Трампа викликає занепокоєння не менше або й більше, ніж традиційна мілітаристська бравада північнокорейських вождів.

Тривожним дзвінком для громадськості стало й насильницьке вбивство саме перед виборами Кріса Мсандо, чиновника високого рангу – очільника департаменту, відповідального за ідентифікацію виборців та передачу результатів волевиявлення.

За посаду президента боролися сьогоднішній лідер країни Ухуру Кеніата, син першого президента Кенії й представник найбільшого тамтешнього племені кікуйю, та досвідчений лідер опозиції Рейла Одінга, який балотувався на виборах у 1997, 2007 і 2013 роках і користується підтримкою свого племені луо. Сприяння Кеніаті надавала створена у вересні минулого року «Ювілейна партія», а Рейла Одінга йшов на вибори на чолі Національного Суперальянсу (НАСА), що об’єднав майже всі опозиційні групи.

У день виборів спостерігачі повідомляли про доволі високу явку, довжелезні черги до дільниць і навіть один випадок народження дівчинки під час того, як її відповідальна мама очікувала на можливість віддати свій голос за улюбленого кандидата.

За наявною на 10 серпня інформацією, вибори пройшли відносно спокійно. Після підрахунку 95,3% бюлетенів лідирує Ухуру Кеніата з приблизно 54% голосів. Натомість Рейла Одінга набрав трохи більше 40%.

Хотілося б сподіватися, що тепер кенійці повернуться до своїх буденних справ, а інвестори зітхнуть із полегшенням.

Україна зацікавлена у стабільній, демократичній і процвітаючій Кенії. Адже ця країна, де знаходиться наше єдине посольство в регіоні, може бути джерелом корисної інформації про ситуацію у Східній Африці, гарною можливістю просування продукції українських виробників на тамтешній ринок, зручним пунктом для підтримання контактів з міжнародними організаціями, розташованими в Найробі, та популярним туристичним напрямком. Київ міг би також скористатися вигідним стратегічним положенням Кенії для розвитку двосторонніх відносин з іншими державами Східної Африки в різних сферах.

Хоча сума укладеного на початку серпня 2017 року з компанією «Боїнг» контракту на два президентські літаки не оголошується (уряд США пояснює це чутливістю для «Боїнга» комерційної інформації, яка може вплинути на переговори компанії з іншими клієнтами), відомо, що значне заощадження коштів відбудеться тому, що представники ВПС США домовились не про будівництво нових літаків (орієнтовна вартість яких становить близько $390 млн за одиницю), а про придбання вже існуючих літаків, від яких відмовився інший клієнт.

Іронія ситуації полягає в тому, що заощадження бюджетних коштів США відбувається через банкрутство російського авіаперевізника «Трансаеро», який у 2015 році відмовився від двох нових, споруджених на своє ж замовлення лайнерів «Боїнг-747-8». І командування ВПС, і компанія «Боїнг» заспокоює громадськість тим, що зазначені машини, хоч і були виготовлені на замовлення росіян, так і не побували в їхніх руках, та й узагалі ніколи не полишали повітряний простір США.

Попри те що придбані літаки вже пройшли льотні випробовування, президенти США зможуть користуватися ними не раніше 2024 року. Саме стільки часу займе модифікація та переобладнання двох бортів, яка в дуже скороченому списку робіт передбачає встановлення системи автономного наземного обслуговування, системи управління та комунікації, посилення енергосистеми, встановлення систем оборони, госпітального відсіку, оздоблення ВІП-класу.

При цьому командування ВПС США наголошує, що президентський борт лише в останню чергу є бізнес-джетом, а його основне призначення – виконувати бойове завдання, служити командним центром для верховного головнокомандувача США.

Нічого, окрім усмішки, не може викликати й інша заява представників ВПС США, нібито вибір на користь «Боїнга-747-8» було зроблено за результатами конкурсу, у якому брав участь найбільший європейський авіалайнер А-380. Адже повірити, що американські військові можуть зробити вибір на користь іноземного літака, було неможливо навіть у найкращі часи трансатлантичного співробітництва.