Чотирнадцять пунктів президента Вудро Вільсона
Олег Бєлоколос
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
спеціально для Gazeta.ua
Минулого року у світі згадували про 100-річчя відомого звернення президента Вудро Вільсона до Конгресу США 2 квітня 1917 року, в якому він уперше у світовій дипломатії окреслив контури універсальної міжнародної організації, що мала бути побудована на засадах свободи і демократії. Як наголосив тоді президент США: "Непохитну єдність заради миру вдасться зберегти лише завдяки партнерству демократичних країн".
А вже цього року багато хто і в Європі, і за океаном безсумнівно відзначив проголошені ним 100 років тому - 8 січня 2018 - в Конгресі відомі Чотирнадцять пунктів, в яких президент США серед іншого пропонував скасування таємних міжнародних угод; вирішення всіх колоніальних суперечок з урахуванням інтересів населення; автономію для народів Австро-Угорщини; утворення загального об'єднання націй на основі особливих статутів, з метою створення взаємної гарантії політичної незалежності і територіальної цілості як великих, так і малих держав.
У 1918-1919 роках молода Українська держава, не розуміючи у повній мірі, що питання національного будівництва вирішуються не лише політико-дипломатичними засобами, а й за допомогою зброї, не спромоглася здобути незалежність на руїнах імперій
На жаль, у 1918-1919 роках молода Українська держава, проявивши щодо пропозицій американського президента дещо надмірний оптимізм і не розуміючи у повній мірі, що питання національного будівництва вирішуються не лише політико-дипломатичними засобами, а й за допомогою зброї, на відміну від Чехословаччини, Польщі, Фінляндії і країн Балтії, не спромоглася здобути незалежність на руїнах імперій.
Не стала дієвою організацією й створена у 1920 році за ініціативою Вудро Вільсона Ліга Націй. Хоча, слід визнати, що вона, на відміну від Організації Об'єднаний Націй, виявилася більш моральною і спромоглася 14 грудня 1939 року виключити СРСР зі свого складу за напад на Фінляндію. Саме це, на думку деяких істориків, й пояснює, чому наприкінці Другої світової війни Радянський Союз так наполягав на створенні нової міжнародної інституції.
Отже, сьогодні людство знов нагально потребує якогось дороговказу у протистоянні найбільш потужним викликам часу. Адже, як слушно зазначив у своїй статті в "Економісті" американський сенатор Джон Маккейн: "Світ постав перед найзаплутанішим і найскладнішим клубком проблем за останні сім десятиріч".
Сьогодні можна констатувати, що дійсно серйозна дискусія стосовно майбутньої архітектури міжнародної взаємодії, в рамках якої знаходили б свої рішення найактуальніші питання, що хвилюють сьогодні людство, лише розпочинається.
Так, значний резонанс у міжнародному політикумі викликала промова міністра закордонних справ Канади Христі Фріланд у канадському парламенті 6 червня минулого року. У виступі, який був названий "новим баченням канадської зовнішньої політики", міністр висловилась за співпрацю країн-однодумців ("like-minded countries") у протидії загрозам ліберально-демократичному світу.
Хотілось би сподіватися, що ця вкрай необхідна дискусія продовжиться й під час цьогорічного головування Канади у "Великій сімці", і в процесі обговорення побудови "більш безпечного світу" закладе підвалини міжнародної "ліги честі" і "партнерства переконань", про які також згадував американській президент більш ніж сто років тому.
