Турне віце-президента США в Естонію, Грузію та Чорногорію: мета й досягнуті результати

Світ за тиждень Спільний проект з політичною партією «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

Олексій Куроп'ятник

дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"

Поїздка віце-президента США Майка Пенса в Естонію, Грузію та Чорногорію стала ще одним кроком республіканської адміністрації з просування своєї політики стримування Росії в регіоні. Географія турне вказує на ставку адміністрації Трампа в оборонній та енергетичній сферах саме на країни цього регіону на тлі значних розбіжностей із союзниками в Західній Європі, особливо Німеччиною та Францією. Причина полягає в тому, що багаті країни Західної Європи не вбачають у агресивній політиці Росії ані воєнної, ані енергетичної загрози для себе й оцінюють політику Кремля суто з комерційного погляду та здебільшого керуються міркуваннями отримання прибутку.

США, у свою чергу, починають перейматися подальшою долею Трансатлантичного співробітництва та НАТО як альянсу країн, відданих цінностям свободи. Водночас, коли конфлікт на сході України поступово переходить у «заморожену фазу», Сполучені Штати готуються до загострення протистояння з Росією по всьому широкому фронту східного флангу НАТО з акцентом на сферах оборони та енергетики.

Найважливішою точкою візиту високого американського гостя був Таллінн, де Пенс провів зустрічі з лідерами одразу трьох країн Балтії. Основними темами дискусії були: посилення заходів оборони, що стало актуальним напередодні масштабних російсько-білоруських військових навчань «Захід-2017» (на території Білорусі) та усунення слабких місць оборони НАТО на східному фланзі; координація зусиль із ліквідації домінування Газпрому на газовому ринку країн Центральної та Східної Європи.

Грузія ж залишається форпостом Заходу на Кавказі: цей потенційний член НАТО бере активну участь у військових операціях Альянсу, швидко просуває реформи в економіці та політичній сфері. І зовсім не випадково під час виступу перед учасниками військових навчань у Грузії віце-президент США згадав рішення саміту НАТО 2008 року в Бухаресті, що відкрило перспективи вступу до Альянсу для цієї країни.

Візит Майка Пенса до Чорногорії також невипадковий: на Балканах вплив та дестабілізуюча активність Росії зі створення криз усе ще залишаються високими, а регіон розглядається у Вашингтоні як іще одне поле протистояння Кремлю та, водночас, вразливе місце американської політики в Європі, де, як, вірогідно, вважають у Білому домі, слід підготуватися до можливого загострення ситуації.

Саміт Адріатичної хартії проводиться за ініціативи США також неспроста. Під час цього міжнародного форуму, у якому, окрім високого представника американської адміністрації, взяли участь керівники Чорногорії, Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Македонії, Сербії, Словенії та Хорватії, обговорювалися заходи зменшення домінування Кремля у сфері енергетики, посилення економічного співробітництва, протидія корупції та боротьба з тероризмом. Більш того, візит віце-президента Сполучених Штатів може свідчити про те, що здійснена свого часу умовна передача Західних Балкан під відповідальність ЄС себе не виправдала, і що США коригують свою політику та повертаються в цей непростий європейський регіон.

Сфера оборони: позиції країн Балтії та Польщі щодо агресивної політики Росії є значно ближчими до підходів Сполучених Штатів, аніж решти країн Європи, відтак саме тут Америка шукає собі союзників проти РФ на майбутнє. Якщо Німеччина та Франція тільки розмірковують про припинення політики роззброєння та підняття щорічних оборонних витрат до рівня 2% ВВП до 2025-го, то країни Балтії відчувають російську загрозу значно гостріше: Естонія вже вийшла на рівень 2% ВВП, Литва й Латвія завершать ці заходи вже до кінця 2018 року, а Грузія навіть перевищила даний показник і збільшила оборонні витрати лише за останній рік на 11%. При цьому Грузія забезпечує в Афганістані найбільший після США військовий контингент та несе відповідну кількість втрат живої сили в найбільш небезпечному – південному регіоні країни.

Однак поки що збройні сили Балтії залишаються доволі слабкими. Вочевидь тому на виконання рішень саміту НАТО 2016 року тут створюються міжнародні бойові групи чисельністю до 1100 вояків, які мають поступово перетворитися на повністю укомплектовані військові підрозділи. Наразі в Естонії перебуває бригада на чолі з британцями, у Литві та Латвії – на чолі з канадцями й німцями, а в Польщі – на чолі з американцями. Країни Балтії прагнуть створити для багатосторонніх збройних формувань на своїй території максимально сприятливе правове поле та ухвалили відповідне законодавство з метою зробити таке перебування на ротаційній основі постійним та належно законодавчо забезпеченим.

Сполучені Штати також зробили значний внесок в озброєння країн регіону важкою та новітньою технікою. Так, з початку року тільки в Естонію США спрямували чотири танки Abrams М4, 15 БМП Bradley, артилерійські системи Paladin, а у квітні перекинули на аеродром на півночі Естонії вісім найсучасніших літаків F-35 для патрулювання повітряного простору регіону. При цьому проблема прикриття натовських військ від ударів росіян із повітря поки залишається відкритою. Країни регіону мають застарілі зенітно-ракетні комплекси радянського виробництва малого радіусу дії. За наявною інформацію це питання також обговорювалося, що, звичайно, у комплексі суттєво піднімає ставки в протистоянні Заходу із Росією.

Як відомо, Польща вже визначилась щодо закупівель: вона налаштована на придбання до кінця року кількох батарей Patriot виробництва компанії Raytheon за 7,6 млрд дол. США. Із країнами Балтії дещо складніше: всі вони також хотіли б закупити таку техніку, особливо Литва та Естонія, однак, наскільки можна зрозуміти, питання перебуває на стадії переговорів.

І ще один аспект: у країнах Балтії та Грузії вже кілька місяців ведуться практично безперервні військові навчання із залученням переважно саме американських військових. У НАТО небезпідставно очікують на провокації з боку росіян на східному фланзі в період навчань як у Балтії, так і на Кавказі, тож Пенсу було важливо запевнити своїх командирів і лідерів регіону в повній підтримці з боку адміністрації Трампа. Наразі здається, що це віце-президенту США дійсно вдалося.

Мінімізація поставок російського газу: менш помітна, але не менш драматична інтрига розгортається навколо очікуваного ухвалення рішень ЄС щодо постачання російського газу та внесення змін до антитрастового законодавства ЄС, яке входить до Третього енергопакету Євросоюзу. Йдеться про те, що ЄС наразі розколотий цим фундаментальним питанням, і від його рішення залежить здатність США просувати власний порядок денний щодо недопущення монополії Газпрому на газовому ринку країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ).

Слід зазначити, що після 2014 року монопольна позиція Газпрому на ринку країн ЦСЄ дещо послабшала: ціни на газ трохи знизилися внаслідок реалізації заходів із диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед природного газу. Крім того, виконується вимога роз`єднання виробників, транспортерів та дистриб’юторів. Всі ці заходи за задумом мали зруйнувати монополію Газпрому, однак у цілому проблема залишається: Кремль через Газпром використовує свою вагому позицію (30% на ринку ЄС) для впливу на політику країн – споживачів російського газу.

Скидається на те, що Пенс, серед іншого, прибув у регіон тому, що США вже вдалися тут до конкретних заходів і прагнуть їхньої підтримки з боку лідерів країн Центральної, Східної та Південної Європи.

У Вашингтоні вочевидь добре усвідомлюють, що країни старої Європи особливо не переймаються диверсифікацією постачання газу. Їм важливіше те, що закупки російського газу є рентабельними.

Натомість у країнах Балтії та Польщі диверсифікацію джерел і маршрутів постачання газу розуміють як мінімізацію обсягів російського газу на власному ринку аж до повної відмови від закупівель. Саме там зростає усвідомлення того, що «справжня свобода не дається задарма».

Звичайно, увесь комплекс питань енергетичної безпеки регіону ЦСЄ – доволі непростий: мають бути забезпечені й рентабельність, і інфраструктура, і законодавство, і політична підтримка. Однак на кону перебуває найголовніше – спроможність країн регіону у стратегічному плані розірвати «газові обійми» Кремля. Саме тут збігаються інтереси США та низки європейських держав.

Безсумнівно, офіційний Київ не має бути стороннім спостерігачем цих процесів, а діяти активно та послідовно, виходячи з власних інтересів та необхідності протидії впливам з боку Росії.

Матеріал підготовано в рамках спільних інформаційних проектів партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» та фонду «Майдан закордонних справ».

Експерти
Андрій Клименко

Андрій Клименко

Голова спостережної ради Фонду, експерт з питань Криму, головний редактор сайту http://www.blackseanews.net/ Публікації
Богдан Яременко

Богдан Яременко

Голова правління, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Дмитро Новак

Дмитро Новак

Заступник голови правління, фінансовий директор Публікації
Олег Бєлоколос

Олег Бєлоколос

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Олександр Хара

Олександр Хара

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» Публікації
Олексій Куроп’ятник

Олексій Куроп’ятник

Експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Публікації
Ольга Корбут

Ольга Корбут

Фахівець-аналітик з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Тетяна Гучакова

Тетяна Гучакова

Експерт з питань тимчасово окупованих територій Публікації
Юрій Смєлянський

Юрій Смєлянський

Економічний експерт, експерт з питань тимчасово окупованих територій, голова правління БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» Публікації