Експерт з питань Криму, головний редактор порталу BlackSeaNews, голова наглядової ради фонду "Майдан закордонних справ" АНДРІЙ КЛИМЕНКО в інтерв'ю "Апострофу" розповів про те, чого чекати Україні на Азовському басейні, а також чому у Кремлі ніколи не зможуть перетворити окупований Крим на всеросійську здравницю.
- Керченський міст називали "будівництвом століття", він мав вирішити певні логістичні питання. Ще в 2013 році дві третини пасажирів прибували на півострів залізницею, а більшість товарів – автомобільним транспортом. Як поява мосту вплинула на пасажирські і вантажні перевезення?
- Міст замінив пороми. Наприкінці 2014-го рішенням “Укрзалізниці” було припинено залізничне сполучення, а наприкінці 2015 відбулася громадянська блокада. Вона припинила будь-які перевезення з материкової частини країни. Після цього РФ була змушена значно розширити поромне сполучення. Якщо раніше через Керченську протоку ходило два автомобільних і три залізничних поромів, то протягом 2016-го їх стало двадцять. Вони повністю забезпечували потреби Криму в товарах і пасажирах. Тепер, коли вони не потрібні, їх поставили на приколі в Керчі й вирішують, що робити з ними далі. Тобто революції ніякої не сталося: те, що возили пороми, зараз возять автомобілі по мосту.
А що буде, коли добудують і введуть в експлуатацію залізничний міст, побачимо. За планами, будівництво закінчиться наприкінці 2019-го. Судячи з усього, це не дуже й потрібно - зараз в Криму немає дефіциту товарів широкого вжитку, будівельних чи промислових матеріалів. Думаю, залізниця матиме більше значення для військової логістики.
- Яке саме?
- Щоб перевезти полк чи бригаду, треба декілька сотень залізничних вагонів. Пором може взяти 6-8 вагонів. Тобто, щоб перевезти полк, порому треба сходити туди й назад декілька десятків разів. А по залізничному мосту вони пройдуть декількома ешелонами. Тож залізниця значно покращить військову логістику, але на економіку Криму не дуже вплине. Революції там не буде, бо весь процес прийшов до певного стабільного стану.
- А як ситуація з туризмом в окупованому Криму?
- В Росії розраховували на туристичний бум, але його не було. Туристична статистика - річ в цілому складна, та й вірити їй я б не став. А російська статистика, як туристична, так і решта, - це зовсім не статистика, а пропаганда. І так вже не перший рік. От наприклад, вже в окупаційні роки ми кілька разів бачили, як кількість туристів, про яку вони звітують, перевищувала загальний пасажиропотік. Фіксували також і те, що кількість туристів дорівнювала сукупній кількості пасажирів. Тобто вони всіх пасажирів зараховували в туристи… Навіть Аксьонов сварився через це на Міністерство курортів та туризму, мовляв, він за рік 20 разів просто злітав до Москви, а його порахували, як 20 туристів.
Якщо об’єктивно, то ми зафіксували до 7-8% зростання туристичного потоку після відкриття мосту. Але це не так і багато, та й цікавить людей, напевно, більше “стройка века”. Тобто багато людей просто поїхали подивитися, що ж воно таке там збудовано за їхні гроші. Вони подивились пару днів та й поїхали назад, додому. Турист же це той, хто приїздить на 10-12 чи й більше днів. А оці поїздки - то так, екскурсія.
- Туристичної революції не склалося, виходить...
- Революції там не було й не буде. Крим вже навіть не дуже такий цікавий для професіоналів, як в перші роки окупації. Ми всі розуміємо, які процеси там відбуваються. Всі тренди відомі й нічого нового там, в принципі, бути не може. Збережеться велика дотаційність, десь 85%, там не буде інвестицій, не буде великої кількості туристів. Це буде просто "сіра зона" з військовими базами, навіть не знаю, куди іще їх можна там засунути, так їх багато. Така невизнана територія без нормального зв’язку, банків, інвестицій, економіки і таке інше.
Фото: GettyImages
- Ви писали про те, що у 2019 році Крим очолить такий собі інтернаціонал невизнаних територій. Як це відбуватиметься і як Росія може в цьому плані використовувати окупований півострів?
- Ми не перший рік бачимо цей образ, а в цьому році процес уже набув певних власних рис. Ми бачимо намагання встановити постійні зв’язки між окупованим і невизнаним Кримом і такими ж невизнаними або окупованими територіями й навіть «проблемними»державами. Ще влітку 2014 року розпочався експорт зерна із Криму до Сирії. У другому півріччі цього року він трохи зменшився через поганий урожай - була засуха й зерна мало. Але мільйон тонн вони все ж за 4 роки поставили. В цьому році на Ялтинському форумі ми побачили цілу делегацію, під 60 чиновників і бізнесменів, які прибули з Сирії на чолі з міністром. Крім того, делегація окупаційної кримської влади їздила в Дамаск і зустрічалася з Асадом. Вони розповідали одне одному казки про експорт продуктів, спільний торговий дім, судноплавну компанію і так далі. Всі ці речі виникають, коли йдеться про початок чогось нового. Дійсно, такі контакти є і вони активні.
- З ким і чому ще працюють?
- Друге місце за активністю я надав би Абхазії, мова про це йшла давно. Справа в тому, що Крим потребує дуже великих обсягів будівельних матеріалів, зокрема гравію та щебеню. Саме ці поставки і розпочались з Абхазії. Вони йдуть морем із цієї так само не визнаної території. Невизнаний з невизнаним починають торгівлю, будують економічні зв’язки, експорт і імпорт. А все тому, що в них немає іншого виходу. Ніхто крім Криму товари з Абхазії не прийме. Як ніхто, крім Росії й Сирії не візьме кримського зерна.
Крім того, вже не перший рік ми бачимо поставки зерна з Кримудо Північного Кіпру, це ще одна невизнана територія. Треба при цьому враховувати, що Росія нічого не робить просто так. Звичайно, всі ці зовнішні контакти відбуваються із благословення Москви. Там розуміють, що в Криму немає інших партнерів, окрім інших невизнаних "сірих зон". Таки чином Кремль розписується в тому, що він більше нічого не може зробити.
- І це визнання безнадійності ситуації для Криму…
- Так, звичайно, і це дійсно визнання безперспективності у сфері зовнішніх економічних зв’язків.
- Чого варто очікувати й остерігатися у військовому плані?
- Якщо ми повернемося до Азовської кризи й копнемо трохи глибше, то побачимо, що блокада Азовського моря керується з Криму. Центр управління рухом суден в Керченській протоці знаходиться в порту Керч, лоцманів надає так само порт Керч, та й в цілому протокою керує також порт Керч. Переважна більшість берегових охоронних кораблів прикордонної служби РФ, які беруть участь в огляді і затриманні суден, - це катери й кораблі, які базуються в Криму. Місце базування "Ізумруда", який таранив наш буксир “Яни Капу” 25 листопада 2018 року - Балаклава.
Чому так? Бо ганяти із Сочі далекувато буде. Можна сказати ширше: в цілому спробою окупації Азовського моря керують з Криму, і без нього ніяких таких спроб не було би. Крим - це операційна база, без якої все, що відбувається, було би неможливо.
Захоплені “вишки Бойка” біля Одеси - це теж окупований кримський шлейф. Ця пухлина розповзлася. І якщо ми кажемо про вірогідність (а вона існує) якихось морських операцій Росії на експортних морських українських шляхах, то за потреби це все теж буде керуватися із Криму. Тобто центр управління всім, що би не відбувалося, буде там, це факт.
- Як змінюється значення Криму для України і світу?
- Зараз треба трохи переглянути і дещо додати до нашого розуміння ролі окупованого півострова. В перші роки окупації ми говорили, що Крим – це проблема, бо там є утиски свободи ЗМІ, переслідування людей, арешти, допити, є утиски кримськотатарського народу, громадян України. Сьогодні ці процеси в Криму, на жаль, стали звичними. Окупанти будуть додушувати народ, змушуватимуть іти на співпрацю з окупаційною адміністрацією, витискатимуть активну частину громадян із півострова. Новацій тут не буде.
Стосовно мілітаризації Криму, то в мене є відчуття, що кількість і склад військових з’єднань в Криму вже не буде дуже сильно збільшуватися, бо в цьому немає потреби. Тим більше, якщо вони побудують міст, то через нього можна дуже швидко у разі потреби перекидати нові сили. За нашими оцінками, в Криму знаходиться більше контингенту, ніж наводить наша військова розвідка…
- Наскільки більше?
- В два рази. Вони наводять, що там 31 тисяча з перспективою на 40, а ми кажемо, що за нашими оцінками й відчуттями, там уже під 60 тисяч. У нас, як у економістів, є й власні методи підрахунку. Наприклад, житлове будівництво, програма військової іпотеки. Ми вважаємо, що дуже велике зростання населення Севастополя, а це 14% за роки окупації, близько 100 тисяч офіційно зареєстрованих нових севастопольців,радше за все, відбулося за рахунок членів сімей військовослужбовців.
- На яких підставах ви робите такі висновки?
- Офіцери армії, спецслужб з великими зірками на погонах і вищі чиновники Росії не будуть прописуватися в Севастополі, бо ж нікому не потрібно стати нев’їзним до цивілізованого світу. А у рядових контрактників та молодих офіцерів без житла немає іншого виходу, бо треба десь жити. В РФ є програма військової іпотеки, за якою можна отримати пільговий банківський кредит, але для цього треба постійно проживати на цій території. Тож коли ми бачимо приріст населення, особливо в Севастополі, то розуміємо, що це військові та члени їх сімей.
Ми бачимо і знаємо, що в Північному Криму з’являються цілі нові квартали житла для російських військових, бо там розгортаються великі військові частини. Ми вважаємо, що справжня оцінка зараз дуже важлива, адже Крим став військовою загрозою не тільки для України, але й для Молдови, Румунії, Болгарії, Грузії. Які воєнні дії не відбувалися б, вони опиратимуться на фундамент Криму.
Військова база РФ недалеко від міста Джанкой, 28 листопада 2018
Фото: GettyImages
- Чого можна чекати?
Як показує практика, будь-чого. Наближаються передвиборчі кампанії. У південних регіонах країни є достатньо ґрунту для провокацій, заворушень чи перевдягань. Ми вже маємо такий досвід. А тепер уявімо таку ситуацію, і, гадаю, всі розуміють, що Росія майже повністю домінує в Азовському і Чорному морях. І вона не була би Росією, якби не використала цього.
- Тобто Росія не зупинялася і не зупиниться?
- Так, доки там путінський режим, вона зупинятися не буде. Можна сказати більше: Росія перетворилася на головну загрозу всьому цивілізованому світу. Я завжди говорю: не треба навіть брати в розрахунок ядерну зброю, бо якщо до неї дійде, то будь-які розрахунки вже будуть непотрібні. Так, Путін використовує ядерні страшилки, але все це вже було, просто у виконанні товариша Хрущова під час Карибської кризи. Треба розуміти, що це розраховано не на війну, а на сферу масових комунікацій. Це засіб тиску на населення, народи й країни.
Головне, що після грузинської війни Росія стала сильнішою в звичайних озброєннях. Ми бачимо, що ракета "Калібр" літає на 2600 км і має декілька швидкостей звуку, навіть у США немає такої ракети, а в Росії вона є.
- І "Калібр" вже випробуваний у Сирії...
- Звичайно, і вони ж не тільки його випробовують. На Донбасі також випробовують дуже багато зразків нових засобів - радіоелектронної боротьби, локаторів, танки. Усе це зброя поля бою. Мені здається, що росіяни сміються, коли наші друзі з НАТО говорять про розміщення іще одного батальйону в одній з прибалтійських країн, у Польщі й ще десь, бо з цієї точки зору Росія переважає всіх. Недарма ж сміються, що у “ДНР” більше танків, ніж у Німеччини.
Росія і далі розмовлятиме про страшну ядерну зброю, а сама посилюватиме звичайні озброєння. Поки існує путінський режим, спокійного життя в Чорноморському регіоні не буде. І, на жаль, Крим буде в центрі всіх можливих військових операцій.
