Фактично прісної води під землею, яку можна нормально використовувати тільки в побутових потребах, в Криму вже не залишилося.
Зявляє в своєму блозі для OBOZREVATEL Юрій Смєлянський - економіст, експерт фонду "Майдан закордонних справ".
З кожним днем ситуація із забезпеченням водою в Криму все гірше. Наприклад, Білогірське водосховище зможе забезпечити споживачів тільки до кінця липня. На що може піти Росія для вирішення цього питання?
По-перше, усі водосховища, які існують в Криму, будувалися виходячи з рішення проблем якогось конкретного регіону. Вони будувалися з точки зору створення певного резерву води в першу чергу для використання в сільському господарстві. Припустимо, в Білогірську є два водосховища - Тайганське і Білогірське. І так по всій території Криму є ряд водосховищ. Значна частина з них будувалася ще в 30-і, 40-і, 50-і роки. У 70-і було побудовано останнє. І будувалися вони з розрахунку тієї кількості населення, яке там проживало, і тих поливних площ, які на той момент існували.
Основним інструментом вирішення всіх проблем при веденні агробізнесу в Криму був Північнокримський канал, який на 85% забезпечував потреби півострова в прісній воді. Відсутність дніпровської води - це відсутність агробізнесу, в першу чергу на півночі Криму, який до моменту пуску Північнокримського каналу був напівпустелею, так званим "Голодним степом".
На сьогоднішній день, це вже зазначалося і в 2017, і в 2018 році, а перші ознаки цього намічалися ще в 2016, перед окупантами стоїть не тільки проблема забезпечення прісною водою агробізнесу і промислових підприємств, яким вона необхідна для виробництва їх продукції, той же "Кримський титан". Вже сьогодні це і проблема забезпечення побутових потреб населення окремих регіонів Криму. В першу чергу це якраз регіони півночі Криму (Красноперекопський, Первомайський, Роздольненський, Совєтський, Красногвардійський, Нижньогірський) - частина з перерахованого, це райони, в яких вже оголошено НС. Крім того, це Судак, Севастополь, Феодосія, Керч.
Той період часу, який пройшов з моменту початку окупації і відповідно з моменту, коли в 2014-му році Україна перестала подавати дніпровську воду в Крим по Північнокримській каналу, приніс вже свої негативні результати. При цьому дії окупантів на території Криму прискорили збільшення кількості негативних підсумків їх присутності і відсутність дніпровської води. Що мається на увазі?
Для точкового миттєвого вирішення питань, як це в взагалі-то прийнято в Росії (особливо ніхто не замислюється про перспективу), почалася викачка прісної води з існуючих водосховищ і перекидання їх на північ Криму для вирішення виниклих труднощів. А також почалося хижацьке використання підземних прісних горизонтів.
Але вже сьогодні можна говорити, що ресурс вичерпаний. Окупанти змушені самі визнавати те, що, наприклад, на півночі Криму підземні прісні горизонти води все більше і більше мінерализуються. Тобто фактично прісної води під землею, яку можна нормально використовувати тільки в побутових потребах, там уже не залишилося. І вже на протязі минулого та цього року надходить інформація про те, що в Армянську, в Красноперекопську, в Керчі і в інших населених пунктах півночі Криму з крана тече незрозуміла кольорова рідина або ж солона вода, і часто випадають водорості.
Прісні горизонти заміщуються солоною водою, відповідно води вже не вистачає і на побутові потреби, не кажучи про агробізнес.
Рішення цієї проблеми в цілому без дніпровської води в Криму немає.
Що може точково робити або обіцяти робити Росія в Криму? Уже не перший раз виникає це питання. Воно виникало у 2014-му році в формі гасел і обіцянок, і в 2015-му, потім про нього перестали згадувати. Але ось сьогодні він знову починає обговорюватися.
Перекидання води з річки Кубань до Криму. Це прожект, який, найімовірніше, ніколи не буде реалізований з урахуванням того, що в річці Кубань і на тій материковій частині Росії, яка користується водою з неї, є свої проблеми з водопостачанням. І водний баланс Кубані далеко не відповідає водному балансу Дніпра, плюс ті витрати, які необхідно понести при такому перекиданні. І скільки буде коштувати ця вода в Криму? Тобто фактично цей проект неможливо реалізувати. Хоча, подібні гігантські проекти дозволяють компенсувати "друзям Путіна" втрати від санкцій і одночасно давати населенню Росії привід для чергової "гордості".
Крім того, для вирішення проблеми окупаційна влада пропонує деякі підходи. По-перше, використання господарсько-побутових стічних вод біля великих кримських міст. Але практичних результатів цих обіцянок немає ніяких. Тобто, поки ніде про свої чергові "перемоги" вони ще не трубили.
По-друге, використання підземних вод, але цей ресурс уже фактично вичерпаний.
По-третє, питання опріснення солоної води. Вже самі окупанти були змушені визнати, що реалізувати цей підхід в Криму - неможливо. В першу чергу з тієї причини, що існуючі на сьогоднішній день технології опріснення несуть за собою великі енерговитрати. Цієї енергії в Криму теж не вистачає. Для того, щоб замістити опрісненою морською водою або опрісненою солоною водою, яка є в підземних горизонтах, всю відсутню прісну в Криму в цілому, окупантам доведеться побудувати (тут ще питання по яким нормативам вважати, ось навіть за мінімальними російськими нормативами) 10 атомних електростанцій типу Запорізької. Десять Запорізьких АЕС в Криму ... Як мінімум викликає посмішку.
По-четверте, вони розглядали питання збору конденсатів, в першу чергу, для поливу фруктових садів, перехід на крапельне зрошення в цілому в агробізнесі. Так, такі технології теж існують, але тут є інша проблема. Перший момент, це те, що Крим - невизнана міжнародним співтовариством територія, сіра зона. В сіру зону сучасні західні технології не прийдуть. І момент другий. Припустимо якщо говорити про крапельне зрошення, про яке окупанти в Криму дійсно дуже багато говорили. Справа в тому, що крапельне зрошення вирішує проблему мінімізації втрат води. Кожна сільгоспкультура вимагає певного обсягу води. Існують нормативи, і ті, хто займається аграрним бізнесом це знають. А сьогодні в Криму цього необхідного обсягу прісної води для забезпечення нормативного обсягу поливу немає.
Тому, теоретично, крапельне зрошення за тими технологіями, які вже є в Росії може бути забезпечене в окупованому Криму. І, можливо, заяви колабораціоніста Аксьонова про нову кримську колективізацію, в тому числі, пов'язані з підготовкою бюджетного фінансування подібного проекту. Тільки проблему зрошення це теж не вирішує.
Відповідно, що залишається Росії? Або домовлятися з Україною, що з тих заяв, які на сьогоднішній день вже були і на ті настроям, які сьогодні переважають в українському суспільстві, складно прогнозувати, що така домовленість може відбутися. Та й агресивні заяви Путіна, які прозвучали на останньому теле-спілкуванні не дають підстав думати, що кримський переговорний процес найближчим часом може початися.
Залишається одне, намагатися розширити територію, яка знаходиться сьогодні під окупацією з тим, щоб забезпечити собі можливість поставки електроенергії і прісної води в Крим. У разі такого розвитку подій - активізація військових дій вже і з боку Криму, акваторії Азовського моря з захопленням частини Херсонської та частини Запорізької областей. Що в свою чергу, звичайно, теж викличе негативну реакцію з боку всього світового співтовариства. Нові санкції. Але виключати можливість того, що Росія почне діяти саме таким способом, ми не можемо.
Є, звичайно, і найпростіше рішення цієї проблеми. Окупанти повинні вийти з Криму, і тоді Україна спокійно відновить поставки дніпровської води на свої території. Після проведення необхідних ремонтних робіт по всьому Північно-Кримському каналу.
Фото: InfoResist
