Українська влада повинна посилити тиск на офіційний Мінськ.
Таку думку висловив Charter97.org український політолог, дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ» Олександр Хара:
- На минулому тижні весь український політикум обговорював демарш Білорусі на голосуванні в ООН щодо резолюції про порушення прав людини у Криму. Білорусь підтримала позицію Росії і проголосувала проти прийняття резолюції. 17 листопада стало відомо про затримання КГБ українського журналіста Павла Шаройка. Як ви оцінюєте таку політику офіційного Мінська?
- Почнемо з того, що я не зовсім розумію, чому українські журналісти дозволяють собі їздити у державу, яка є військово-політичним союзником країни-агресора Росії, з якою ми де-факто перебуваємо у стані війни.
Мені це дуже складно пояснити, оскільки будь-яка людина, яка цікавиться міжнародною політикою, знає, що Мінськ і Москва координують свою політику на рівні міністерства оборони, міністерства закордонних справ, всі спецслужби перебувають у тісній співпраці і взаємно інтегровані. Викликає щире здивування, що наші громадяни сприймають лукашенківську Білорусь як дружню до України країну.
Нічого іншого ми не можемо очікувати від режиму, який душить права і свободи своїх власних громадян. Чому він повинен інакше ставитися до іноземних громадян? Все досить просто і логічно.
Подібні дії ніяк не можна назвати політикою дружньої держави. Я здивований, що немає жодного демаршу і тих кроків, які має зробити український уряд у цій ситуації.
- Як повинна реагувати українська влада на такі дії офіційного Мінська?
- В українського військово-політичного керівництва є певні ілюзії з приводу Білорусі. Вони гадають, що якщо вести з Мінськом дружню розмову, то це якось повпливає на його нейтралітет у російсько-українському конфлікті.
Зрозуміло, що сама Білорусь не буде нападати на Україну. Але Лукашенко не може гарантувати, що територія Білорусі не використовуватиметься Росією як плацдарм для збройної агресії, не кажучи вже про диверсійні і розвідувальні заходи.
Я вважаю, що така політика української влади - недалекоглядна. Звичайно, не потрібно одразу ж розривати дипломатичні відносини, але офіційна реакція повинна бути. Все повинне початися з виклику білоруського посла у міністерство закордонних справ, де йому покажуть, що подібні дії неприпустимі.
По-друге, у режиму Лукашенка є багато больових точок. Після початку російської агресії проти України, Білорусь стала посередником з точки зору транзиту людей і товарів, а також посередником у питаннях, які не можуть бути напряму реалізовані між Києвом і Москвою.
З цього режим живе, адже він має економічну вигоду з такої ситуації, є й політичні дивіденди. Можна грати на цьому полі, перекриваючи кисень режиму Лукашенка.
Україна в праві звернутися до європейських колег для того, аби ті натиснути на білоруський режим. Тим більше, що зараз ми спостерігаємо певне «потепління» між ЄС і Лукашенком. Це механізми м'якого впливу.
Також я впевнений, що під прикриттям білоруського дипломатичного представництва у Києві працюють білоруські і російські спецслужби. Тому, якщо вийшло так, що якийсь наш громадянин виявився «шпигуном», у крайньому разі за словами офіційної пропаганди, то на території України є ті, хто займається протизаконною діяльністю, яка суперечить дружнім відносинам, заявленим на папері офіційними Києвом і Мінськом. Завжди є інструменти м'якого тиску, але оскільки подібна недружня політика стала системою - тиск потрібно посилити.
