Олександр Поліщук
експерт фонду "Майдан закордонних справ"
11 липня 2018 року відбулося засідання на найвищому рівні в рамках Брюссельського саміту НАТО. У його підсумковій декларації підтверджено незмінність рішень щодо майбутнього членства України та Грузії в Альянсі, які були прийняті десять років тому.
Як і передбачалося, форма й тональність, у якій це підтвердження було надано, є для Грузії та України абсолютно різними. У далекому тепер 2008 році Україна та Грузія згадувалися в декларації Бухарестського саміту НАТО разом, у одній статті, сигнал щодо їхнього майбутнього членства в Організації був спільним для обох країн.
Однак у декларації Брюссельського саміту у 2018-му меседжі для обох країн виокремлені у двох різних статтях. У такий спосіб Альянс демонстративно підкреслив різницю у своїх оцінках прогресу, якого досягли Україна та Грузія на шляху до інтеграції в НАТО, а також у ставленні до можливостей цих країн реалізувати свої прагнення.
Щодо Грузії глави держав та урядів НАТО чітко й недвозначно заявили, що країна стане членом Організації, і План дій щодо членства є невід’ємною частиною цього процесу. Крім того, відзначено суттєвий прогрес, якого досягла Грузія у виконанні Річних національних програм, і поглиблення політичного діалогу та співробітництва між НАТО й Грузією. Альянс високо оцінює значний успіх Грузії у проведенні реформ. До того ж, офіційно визнаючи Грузію країною-аспірантом, Альянс закликав її продовжити реформи, просуваючись уперед у підготовці до членства та розширяючи таким чином свій оборонний потенціал і його сумісність з НАТО. У декларації також зазначається, що Грузія разом із Північноатлантичним альянсом мають усі практичні інструменти для підготовки її до можливого членства. Грузію шанують у НАТО як партнера з розширеними можливостями щодо забезпечення безпеки в Чорному морі та відзначають за значні досягнення в реалізації низки ініціатив у рамках Програми розширеного партнерства. Союзники також висловили подяку за суттєвий і неухильний внесок Грузії у Сили реагування НАТО та операцію Альянсу в Афганістані. Ці зусилля поряд з участю Грузії в операції під проводом Європейського Союзу демонструють, на думку глав держав та урядів країн НАТО, відданість і спроможність Грузії робити свій внесок у забезпечення євроатлантичної безпеки.
Таким чином, Грузія фактично отримала чітке підтвердження від Альянсу, що її шанси отримати на наступному форумі запрошення до участі у Плані дій щодо членства є надзвичайно високими. А це, у свою чергу, відкриває прямий шлях та робить реальним вступ країни до Організації Північноатлантичного договору в середньостроковій перспективі.
Натомість щодо України риторика Альянсу кардинально відрізняється. Мова дипломатичних документів є своєрідною, де кожне слово та інтонація мають особливе значення, за ними завуальовано доносяться сигнали та послання. Тому, коли НАТО у своїй декларації визнає, що принципово важливим для євроатлантичної безпеки є незалежна, суверенна і стабільна Україна, неухильно віддана принципам демократії та верховенства права, насправді це означає, що лідери Альянсу занепокоєні станом демократії та верховенства права в Україні, а також її спроможністю забезпечити свою незалежність, суверенітет і стабільність. У НАТО також відзначили, що Україна лише нещодавно поновила свої наміри щодо аспірації в Альянсі. Тому лідери країн Північноатлантичного договору у досить стриманій формі лише підтвердили незмінність прийнятих на Бухарестському саміті рішень, навіть не конкретизуючи, у чому вони полягали.
Водночас представники Альянсу наголосили, що вирішальне значення для добробуту й миру в Україні матиме досягнення успіху у широкомасштабних реформах, які включають боротьбу з корупцією та сприяння інклюзивному виборчому процесу, а також засновані на демократичних цінностях повага до прав людини, меншин і верховенство права. Як досягнення у реформах в Україні було відзначено прийняття закону про Вищий антикорупційний суд і закону про національну безпеку. Це пояснює ажіотаж у Верховній Раді навколо цих двох законопроектів. Адже у разі провалу з їхнім прийняттям Альянс фактично не мав би чого відзначити в декларації як досягнення у реформах, що їх проводить нинішня влада. На підтвердження цього далі в декларації НАТО зазначає, що розраховує на те, що Київ докладатиме зусиль у подоланні серйозних невирішених проблем у реалізації в повному обсязі стійких масштабних, але необхідних реформ, відповідно до прийнятих міжнародних зобов’язань України. Очевидно, з огляду на позицію Угорщини Альянс закликає Україну в повному обсязі виконати рекомендації та врахувати висновки Венеційської комісії до закону про освіту, який Верховна Рада прийняла торік у вересні.
Уже традиційно НАТО підтвердило свою солідарність з Україною у відстоюванні її незалежності й територіальної цілісності. У цьому контексті Альянс має намір продовжувати надавати Україні підтримку у здійсненні реформ сектору безпеки й оборони. Намагання президента Порошенка отримати під час Брюссельського саміту запрошення до участі України в Ініціативі партнерства у галузі оперативної сумісності (Грузія бере участь з 2014 року), які він публічно оголошував у березні цього року, були лише взяті до уваги в Альянсі, про що зазначено в декларації. Натомість представники НАТО м’яко натякнули, що Україна не до кінця використовує потенціал наявних інструментів співробітництва з Альянсом. Зокрема це стосується підвищення ефективності реалізації Річних національних програм щодо впровадження принципів і стандартів НАТО, активізації діяльності в рамках Платформи Україна – НАТО щодо протидії гібридній війні.
Тривожним сигналом для Києва має стати той факт, що з 2014-го вперше у підсумковій декларації цьогорічного саміту НАТО Росія не згадується як агресор, який веде бойові дії проти України. Хоча під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у кулуарах саміту, а також на прес-конференції Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг наголошував на незаконній анексії Криму та застосуванні сили проти України з боку РФ. Однак відсутність прямого визначення Росії як агресора у декларації Брюссельського саміту свідчить про непрості стосунки між союзниками всередині Альянсу та поступову втрату гостроти «українського питання» для частини його впливових членів.
Тому, на противагу жорсткій критиці з боку Трампа щодо політики Німеччини в питанні співпраці з Росією в галузі енергетики, Генсек НАТО лише непереконливо наголошує на необхідності продовження діалогу з Кремлем задля зниження напруги.
Результати Брюссельського саміту є невтішними для України та зайвий раз свідчать про безсистемність роботи влади в напрямі реалізації євроатлантичного курсу нашої держави.
