РФ намагається використовувати ситуацію із затриманням «Норда» як «казус беллі» — привід до війни — і саме цим виправдовує дії, які вона робить зараз у Азовському морі. По-перше, це активність прикордонних кораблів ФСБ РФ, нарощування військово-морського угруповання, що зараз відбувається в Азовському морі, — говорить Андрій Клименко, експерт Майдану закордонних справ, головний редактор BlackSeaNews для Громадське радіо.
Анастасія Багаліка: Наскільки масштабне це нарощення сил?
Андрій Клименко: Не було нічого — стало 12 кораблів. Із них шість кораблів – це артилерійські катери з Каспійської флотилії. Це катери, озброєні досить вагомою зброєю. Там є гармати 76 мм – це досить крупний калібр. Три з них уже прибуло до Керчі, ще три, за нашими даними, базуються в районі Темрюка. І шість малих десантних кораблів типу «Серна». Це невеликі кораблі, які можуть взяти на борт один танк і 30 десантників.
Анастасія Багаліка: Про яку кількість сухопутних військ може йтися?
Андрій Клименко: Сухопутних військ в Росії на Азовському морі дуже багато. Ми знаємо, що в Темрюку є бригада морської піхоти. Біля Єйська є частини повітряно-десантних військ, спецназу. Є досить потужна авіація, протиповітряна оборона. В цілому район від Таманського півострова до Ростова — основний район дислокації Південного військового округу РФ. Там йдеться про десятки тисяч військових.
Анастасія Багаліка: Що Україна тут може протиставити?
Андрій Клименко: Що стосується військової компоненти, зараз треба посилювати військово-морську присутність України на Азовському морі. Зараз ми не маємо там жодної одиниці корабельного складу Військово-морських сил України. У нас є півтора десятка катерів морських прикордонників – морська охорона. Це дуже замало. Ми маємо там досить значну кількість сухопутних військ, у тому числі морської піхоти Військово-морських сил України, але вони всі сконцентровані ближче до лінії фронту на сході України. Наприклад, у Генічеську в нас зовсім нічого немає, мабуть, у Бердянську теж щось незначне. У чому складність ситуації, якщо за тих чи інших умов буде розіграно військовий десантний сценарій? Справа в тім, що всю берегову лінію ми не можемо захистити водночас і ніхто так не робить. Є війська, які дислокуються там, де вони є. Швидкість перекидання десанту, наприклад, із центру Азовського моря – година-дві. Звичайно сухопутні війська на бронетранспортерах, на автомобілях і на танках за годину дві в невідомо який район не прийдуть. Враховуючи, що ми, на жаль програємо в кількості військової авіації і протиповітряних військ, умови для десантної операції на узбережжі Азовського моря дуже сприятливі для країни-агресора.
Анастасія Багаліка: Якщо говорити про невійськову компонентну, очевидно йдеться про якісь гібридні дії?
Андрій Клименко: Ми вже досить давно, мабуть, тижні два тому, сформулювали пропозиції — «Майдану закордонних справ», але не тільки наших експертів, а й пропозиції наших колег — морських юристів,експертів, військових моряків. Вони сходяться ось на чому. Категорично не можна робити вигляд, що нічого не відбувається. Відбувається. Затримання, перебірки морських суден, що йдуть до Бердянська, Маріуполя або звідти – це вже з 30 квітня. Вже скоро буде півтора місяця, як це відбувається кожен день. Навіть різкої ноти МЗС України немає – незрозуміло, чому. Немає навіть заяви чи коментаря головнокомандуючого – президента України. Ми вважаємо, що ситуація така, яка потребувала би, окрім дипломатичної ноти, звернення до Генасамблеї ООН із вимогою розглянути черговий акт агресії, наразі — економічної та якихось передумов для етапу військової агресії Росії, в регіоні Азовського моря. Незважаючи на отаку цинічну поведінку прикордонників ФСБ, у нас є підрозділ морської охорони й повинні бути дзеркальні дії. Вони за діючим законодавством можуть перебувати в будь-якій точці Азовського моря. Як російські військові кораблі можуть знаходитися у будь-якій точці Азовського моря, так і українські прикордонні кораблі мають право бути в будь-якій точці Азовського моря. Як вони мають право зупиняти судна з українських портів, ми маємо таке ж право зупиняти, наприклад, у Таганрозькій затоці російські судна, яких там сотні, й мотивувати це тим, що в нас є підозра, що вони везуть щось, наприклад, для сепаратистів, для так званих армійських корпусів «ДНР», про які ми знаємо, що за ними стоять російській військові.
